15 жовтня 1666 року англійський монарх Карл II впровадив у моду жилет, вперше зробивши його частиною аристократичного гардеробу.
«Західна безрукавка»
Англійською мовою цей швейний чи в’язаний виріб називають waistcoat або vest. Перше слово має два складники: waist – «талія» чи «звуження»; coat – «мундир», «китель», «піджак», «куртка», «пальто», «вовна», «оболонка», «шар» або «покрив». А vest, крім самого значення «жилет», ще можна перекласти як «вбрання» чи «наряд».
І хоча waistcoat і vest мають однаковий переклад «жилет» і використовуються як взаємозамінні терміни, між цими поняттями в англійській мові є певна відмінність. Перше слово (waistcoat) вживається для позначення офіційного одягу, що його зазвичай носять з костюмом, тоді як у другому випадку (vest) йдеться про неформальний стиль і можливість поєднання в різних комбінаціях.
У діалектах англійської мови назва vest означає різний тип одягу для верхньої частини тулуба. В американській англійській – це власне «жилет», як його розуміють британці, а в британській та індійській англійській – те, що американці називають «майкою» чи «нижньою сорочкою».
У французькій мові цей одяг називається і veste, і gilet (ось звідки запозичене звичне для нас слово «жилет»). У свою чергу, французьке слово gilet може походити від португальського jaleco («пальто») або від слова gilles – так у Франції називали ярмаркових блазнів, які розважали публіку в одязі з відірваними рукавами.
Є й інші версії походження слова «жилет»: від імені кравця Жіле (пишеться Gilet) , який першим пошив цей вид одягу, або від турецької безрукавки yelek – «єлек» або «желек». Від тюрків безрукавку желек перейняли араби, від арабів – іспанці, а від іспанців – французи. У нас цей одяг з’явився у XVIII столітті як віяння французької моди, але подібний виріб у народі знали і до того. У класичному тлумаченні Даля слово «жилет» у ХІХ столітті зазначалося як запозичене з французької у сенсі «безрукавна коротка піддівка до попереку».
«Хлопчик в червоному жилеті», Поль Сезан, 1889 р.
Захисна місія
По суті, жилетом був більш ранній пурпуен (предмет середньовічного чоловічого одягу у вигляді стьобаної на ваті куртки без рукавів із застібкою-шнурівкою), а також верхня частина перського костюма. А якщо узагальнювати, то історія жилета сягає корінням у ще глибше минуле. Такий тип одягу носили печерні люди, коли навчилися з’єднувати шкури. І в багатьох ранніх витворах мистецтва бачимо предмети одягу без рукавів, що облягають торс.
У військовому обмундируванні на зразок жилету зображений на мозаїці II століття до н. е. Олександр Македонський (знахідка у «Домі фавна» в Помпеях). І створена у 20 році до н. е. мармурова статуя Юлія Цезаря (Августа Октавіана) закарбувала першого римського імператора та засновника Римської імперії у безрукавному варіанті військового костюма. Це є підтвердженням існування «прабатька» верхнього одягу без рукавів у давнину.
Якщо придивитися до костюму давньоримських легіонерів, то можна помітити схожість із сучасним жилетом їхніх бойових обладунків. Захисне оснащення легіонера в Римській республіці складалося не лише зі щита та шолома, а й обов’язкового, як бойова зброя, плечового панцира – т. зв. лорики. Броня корпусу покривала груди, живіт, боки та спину. Як і асортимент сучасного жилета, лорика мала багато різновидів: зокрема, лінтеа робилася зі шкіри, а хамата була римською кольчугою без рукавів чи з короткими рукавами.
Лорика сегментата виконувалася із металевих поперечних пластин, а серта, сквамата та плюмата мали лускату конструкцію. Панцир для м’язів дістався римлянам ще від стародавніх греків: запозичена у них лорика складалася з передньої та задньої металевих пластин анатомічної форми. «Захисний жилет» римських полководців оздоблювався накладним сріблом, карбуванням і гравіюванням.
Метал лорики декорувався малюнками: на поверхню броні наносилися зображення міфологічних героїв та бойова символіка легіону. Плечове безрукавне обмундирування римських воїнів прикрашалося знаками зодіаку й особистими емблемами власників. «Нащадками» давніх захисних лорик є їх сучасні варіації: бронежилет, рятувальний або сигнальний жилети.
Декоративний елемент
У побутовому застосуванні жилет теж частково виконує захисну функцію, рятуючи своїх власників від холоду як додатковий шар одягу, що утеплює. А інша його місія – естетична. І з цього погляду пріоритетну роль у популяризації жилета історики моди віддають англійському королю Карлу II Стюарту. Саме він у 1660-ті роки після лондонської пожежі першим упровадив жилет у повсякденний одяг, наказавши носити більш дешеву одежину своїм придворним. З англійського королівського двору нова мода поширилася Європою.
У Франції популяризаторами чоловічої короткої куртки без рукавів став королівський двір за правління Людовіка XIV. У середині XVII століття в знак наслідування малолітнього короля французькі аристократи стали носити зі штанами-ренгравами коротку розстібну куртку-весту, пишно оброблену позументом, ґудзиками, мереживом, рюшами, оборками, стрічками та бахромою. Спинка короткої безрукавки-піддівки виконувалася з атласу чи полотна. А «жилетом» той предмет гардероба став називатися з часів правління Людовіка XVI.
У XVIII сторіччі з’явився камзол – «довгий жилет», який було прийнято виставляти напоказ, як на портретах знаті епохи рококо. Шовкові й оксамитові камзоли до кінця XVIII століття потіснили на піку моди класичні короткі англійські жилети. Найбільшої популярності жилет набув у період Великої французької революції – він навіть став її символом, через що був заборонений російським царем Павлом I.
У ХІХ столітті Європу накрив «жилетний бум», що підкорив і наших модників-аристократів. Франти одягалися одразу в кілька жилетів, що було характеристикою спроможності громадянина. Багачі мудрували з фасонами, матеріалами та оздобленням, замовляючи у кравців жилети з «дамських» тканин – вишитого білого шовку або кольорового атласу.
Чоловіки носили жилети в клітинку, смужку і навіть квіточку. Модними кольорами та орнаментами тоді були «пекельне полум’я», «вулканічний попіл» та «єрусалимська бруківка». Жилети могли бути однобортними або двобортними, з одним чи двома рядами ґудзиків. Їх шили з вирізом для краватки, без коміра та з двома видами комірів: високим стоячим або шалькою.
Для чоловіків і жінок
Наприкінці ХІХ століття чоловічий жилет став однотонним – переважно чорним чи білим. Золоте шиття перестало бути актуальним і вже не вважалося ознакою хорошого смаку: будь-яка надмірність декору з часом стала вважатися вульгарною. До XX століття повністю вийшов із моди і білий пікетний жилет, який продовжив існувати надалі лише як весільне або концертне вбрання.
Пізніше жилет став складником класичного чоловічого костюма-трійки: його виготовляли з тієї ж самої тканини, що штани та піджак. Допустимою чоловічою прикрасою впродовж тривалого часу залишався лише золотий ланцюжок від кишенькового годинника: для нього призначалася ліва кишенька жилета, а ланцюжок протягався в його спеціально пророблену для цього порожню петельку.
Жіночий жилет виник у середині ХІХ століття. Він повторював дизайн короткого болеро у костюмі іспанського тореадора. На відміну від чоловіків, які одягали жилет із манішкою-пластроном замість сорочки, жінки носили свої приталені жилети поверх іншого одягу. У XIX столітті жилет став відігравати роль корсета, що стискав і візуально звужував жіночий стан. Тканина та оздоблення жіночого світського жилета могли бути різноманітними.
У народному костюмі жилет був присутній в українців, поляків, угорців, румунів, балтійських етносів тощо. Вважається, що цей прообраз сучасного побутового одягу був до нас завезений у давнину з арабського Сходу. Ця одежина згадується вже у «Слові про похід Ігорів». У народі жіночий жилет називався «обжим» або «душогрійкою». В етнічному ансамблі то була частина комплекту із сорочкою та спідницею.
Виготовлявся народний жилет у вигляді короткої розстібної безрукавної напівшубки, що могла бути на теплій підкладці з хутра чи вати або без утеплювача, з коміром чи без нього. Шили народний жилет із парчі, оксамиту, сатину, повсті або жаккарда, а прикрашали зазвичай контрастним оздоблювальним швом у вигляді рослинного орнаменту.
Що таке жилет
Історично під цим терміном мався на увазі вид чоловічого та жіночого верхнього безрукавного одягу, котрий слід було носити під піджак, фрак або смокінг. Проте сучасним трендом стало самостійне носіння класичного жилета без піддівки – законодавці мод уже кілька сезонів пропонують одягати жилет прямо на тіло, що потребує корекції традиційного визначення жилета.
За Держстандартом, що класифікує швейні вироби, жилетом називається «швейний або трикотажний плечовий одяг із проймами без рукавів». Призначаються такі вироби для чоловіків, жінок та дітей. Наразі жилет є не лише складником класичного чоловічого костюма-трійки, а й універсальним одягом для холодного чи навіть теплого сезонів. Влітку жилет зараз носять без підкладки, а в холоди – як одяг для утеплення, замість куртки або светра.
Це актуальний одяг у неформальному стилі сasual: модними є в’язані, джинсові або стьобані вироби. З XX століття жилет став широко використовуватися як спеціальний одяг та обмундирування: його носять поліцейські, військові, рятувальники, вантажники, охоронці, водії міського громадського транспорту та працівники різних міських служб. А ще жилет став елементом одягу представників субкультури стімпанк.
Ця річ у сучасному гардеробі додає затишку повсякденним та розслабленим образам у спортивному стилі. Демократичну безрукавку через зручність у носінні вибирають дорослі та діти, туристи, альпіністи, рибалки й автомобілісти. У практичній демісезонній безрукавці з водовідштовхувальним покриттям зручно подорожувати й активно відпочивати просто неба.
Жилет – незамінна річ для екстремальних видів спорту. Легкі пухові безрукавки сприяють комфортному перебуванню на прогулянці, не заважають на лижах, ковзанах, санчатах, велосипеді та на інших кардіотренуваннях. Спортивний жилет є звичною частиною екіпірування для спортивних занять на вулиці, коли в куртці спекотно, а у футболці прохолодно. Такий одяг захищає від низької температури та вітру, мало важить і не займає зайвого місця у багажі. І, схоже, дедалі все більш розширюватиметься відповідь на питання – навіщо люди носять жилет.
Фото з відкритих джерел