Ніла Іваненко 
Параноя, яку часто називають ірраціональним або перебільшеним почуттям занепокоєння, насправді виникає з дуже раціональної здатності зберігати свідомість в умовах хаосу.
Коли обставини змінюються, здатність швидко адаптуватися допомагає нам вижити. Однак у крайньому разі нав’язлива віра у злі наміри інших може призвести до соціальної ізоляції та позбавити здатності підтримувати здорові стосунки.
Щоб краще зрозуміти, чому мозок деяких людей більше схильний до параної, команда психіатрів Єльського університету під орудою Правіна Сутахарана та Саммера Томпсона провела простий тест у двох групах: самців макак-резус та людей-добровольців.
Тест, що зветься «завданням ймовірнісного зворотного навчання», був присвячений вибору символу для шансу на нагороду – їжу для мавп та очки для людей. Різні символи давали різні шанси на успіх. Тому під час вибору трьох символів на екрані учасник міг дізнатися, який символ з найбільшою ймовірністю принесе нагороду. Але коли учасники подолали половину тестів, результати випробувань були вченими перевернуті: найщасливіший символ виплачував винагороду рідше, а найневдаліший ставав тепер оптимальним вибором.
«Тому учасники мали з’ясувати, яка мета є найкращою і коли в навколишньому середовищі відбувається відчутна зміна – саме тоді учасник мав знайти новий найкращий вихід», – сказав психолог з Єльського університету Стів Чанг.
Шість з 20 макак раніше піддавалися неврологічній процедурі, що торкалася або їхніх дорсальних ядер таламуса (ділянка, що відіграє роль у плануванні, абстрактному мисленні та організації), або префронтальної кори, що бере участь у прийнятті рішень.
З другого боку, люди-добровольці мали заповнити анкету за шкалою мислення, щоб оцінити рівень параної, а також пройти друге опитування задля визначення ознак депресії.
Проаналізувавши поведінку мавп і людей до і після того, як сталося перемикання, дослідники змогли виявити, яка з уражених областей мозку може вплинути на здатність мавпи орієнтуватися в нестабільному ігровому середовищі.
Дані засвідчили, що і магноцелюлярний медіодорсальний таламус (MDmc) у дорсальному ядрі таламуса, і ділянки в орбітофронтальній корі, відомі як області Уокера 11, 13 і 14, дещо по-різному впливали на поведінку мавп після перемикання тесту.
Раптова втрата винагороди мало вплинула на тих, в кого були пошкоджені зони Вокера, пише Science Alert. А тим часом ті, чий MDmc був пошкоджений, продемонстрували зовсім протилежну поведінку. Вони перемикалися туди й назад навіть після того, як знайшли новий символ «високих шансів». Вони наче підозрювали, що система «працює» саме проти них. Це нагадувало поведінку, що спостерігається в людей, чиї відповіді на опитування вказували на вищий рівень параної.
Хоча параноя, безсумнівно, є складною поведінкою, що передбачає різноманітне мислення та охоплює різні ділянки мозку, виявлення кордону між однією конкретною ділянкою та нестійким процесом прийняття рішень може дати інформацію для майбутніх досліджень. Вони своєю чергою допоможуть знайти нові методи лікування параної.
Результати дослідження опублікувало видання Cell Reports.
Фото: pixabay.com
