Без керма та вітрил: як жити з душевною порожнечею?

Які події призводять до внутрішнього спустошення і де шукати вихід із безвиході?

Відчуття дірки 

Душевна порожнеча може бути описана як серйозна втрата. Цей тяжкий стан настає при втраті в житті чогось важливого: людей, стосунків, подій, емоцій чи почуттів. Якщо колишнє наповнення зникло, а нове не з’явилося, ми майже фізично відчуваємо дірку всередині власної особистості. Найчастіше люди переживають при цьому тугу, тривогу, дезорієнтацію, байдужість та занепад сил. Особа втрачає інтерес до того, що відбувається, не бачить причин для радості, «махає на себе рукою», відмовляючись від задоволень або нехтуючи умовностями («відпускаючи гальма»).

Енергію крадуть негативні доленосні зміни та затяжні проблеми, що утворилися в процесі тривалих невдач у вирішенні життєвих питань. Безнадія на тлі перманентних труднощів «обрізає крила», зупиняє людину та забирає у неї ресурс для реалізації.

Порожнеча в душі є симптомом емоційного вигоряння через надмірне психічне чи фізичне навантаження, трощу надій та відсутність перспективи. «Спусковим гачком» до депресії у таких випадках може стати відсутність підтримки, невдячність, зрада та втрата сенсу життя.

Причини спустошення

Спектр переживань залежить від глибини стресу та обставин.

Що призводить до внутрішнього спустошення:

• фінансовий крах, втрата джерел доходу;
• нестача коштів для підтримки звичного рівня життя;
• біди, проблеми, поразки;
• дефіцит кохання та теплих відносин;
• депресивне та токсичне оточення, неправильне коло спілкування та брак однодумців;
• особиста нереалізованість;
• усвідомлення втрачених можливостей;
• проблеми у досягненні мети;
• низька оцінка праці та знецінення надбань;
• рутина у справах, марна діяльність;
• фізичне та психічне виснаження, потреба у відпочинку та спокої.

Депресія може проявлятися як хронічне спустошення, смуток та незадоволеність без видимої причини.

Зникнення емоцій

За межі пустоти в душі виходить т. зв. втрата особистості – стан деперсоналізації-дереалізації. Згадати його треба через комплексний ефект: він нерідко супроводжує інші гострі емоційні реакції – тяжкі переживання, тривожність і депресію. Цей синдром є невротичним розладом із відчуттям втрати власного «Я» і порушенням зв’язку з дійсністю.

Під час нападу поточні події виглядають несправжніми: людина ніби спостерігає за собою з боку, коли те, що відбувається, ніби сниться або уявляється. Патологічне сприйняття зміни навколишнього світу переживається як відстороненість від дійсності, що незрозумілим чином змінилася, стала «чужою», «штучною» та «примарною». До зникнення емоцій причетні глибинні механізми, коли внаслідок фізіологічних змін у організмі відбувається порушення зв’язку між рецепторами та відповідальними ділянками головного мозку.

Такий стан, зокрема, може спровокувати самотність. Цей психогенний чинник викликає зміну свідомості та особистісних характеристик.

Стрес розлучення

До душевного спустошення призводить втрата близьких людей. Для психіки це потрясіння. У психології розрив зв’язків описується як перекриття енергетичного каналу. Поява відчуття порожнечі – це наслідок нестачі енергії проти її колишніх обсягів. Тож дірка у певному сенсі утворюється насправді. Спочатку гормон дофамін ще якийсь час не вичерпується, і людина переживає після розлуки незадоволеність та занепокоєння, а потім їх витісняють апатія та депресія. Це дуже шкідливі для здоров’я почуття. Через постійний пригнічений стан чимало хвороб протікають більш важко і переходять у хронічну форму. Дослідження відображення самотності на психіці виявило в мозку самотніх людей збільшення ділянок, відповідальних за спогади, планування майбутнього та уяву.

Особливо важко розставання і самотність переносяться у старості («сирітство кінця життя»), коли до ситуативного стресу додається екзистенційний. Доведено, що літні одинокі люди живуть у середньому на 3-5 років менше за сімейних однолітків, оточених увагою та любов’ю. З депресією самотності пов’язана поява інших емоційних, фізичних та соціальних проблем.

Щоб самота не з’їла вас зсередини, потрібно стати добрішими до себе (коли ви пригнічені, уникайте самобичування), не огороджуватися від світу, вивчати щось нове, покращувати навички спілкування, знайти заняття до душі, допомагати іншим, змінювати свій вигляд та обстановку. Правило №1 від психологів: робіть, а не думайте. Правило №2: прийміть самотність як норму і не жалійте себе.

Усвідомлення та рішення

Подолання байдужості треба розпочинати якомога раніше – одразу, як помітили «тривожні дзвіночки». Якщо у вас знайдуть відгук кілька пунктів із наступного переліку, займайтеся проблемою вже зараз, адже вона є.

Тригери безодні в душі:

• не можете досягти цілей;
• не виправдовуєте покладених на вас очікувань;
• не бачите перспектив та сенсу у своїй діяльності;
• відчуваєте власну марність;
• намагаєтеся всім догодити і не даєте собі права на помилку;
• не можете діяти через нав’язливі думки, страхи і фобії;
• відчуваєте, що живете не своїм життям або граєте роль;
• звинувачуєте у власних бідах обставини та інших людей;
• звинувачуєте себе і займаєтеся самобичуванням;
• скаржитесь на життя та відчуваєте себе жертвою;
• усуваєтеся від потоку життя і намагаєтеся залишитися осторонь того, що відбувається.

Спустошення є небезпечним тим, що одна проблема породжує безліч інших: напасті навалюються, як снігова куля. Натомість «загублена» людина не здатна на адекватне реагування: їй важко, вона злиться й опускає руки. І в цьому не конструктивному стані треба, як барон Мюнхгаузен, витягувати себе за волосся.

Не робіть помилок

Коли важко на душі, люди часто обирають неправильну стратегію виходу із кризи. Подібно до підбитого звіра, що ховається від небезпечного світу в недоступному місці, щоб зализати рани, вражена людина ховається від проблем замість того, щоб їх вирішувати. Тимчасово це приносить полегшення, але згодом трапляються рецидиви.

Неправильні способи подолання душевної порожнечі:

• неадекватна поведінка та поспішні реакції (не можна кидатися в крайнощі і на емоціях приймати необдумані рішення – це лише помножить помилки);
• пошук «крайніх» (конфронтація з оточенням та засудження глобальних винуватців із глухого кута не виведуть – перекладання відповідальності за власне неблагополуччя загрожує повною втратою контролю над подіями);
• усунення від життя (інтуїтивний порятунок ізоляцією у колі домашніх тварин, шопінгом, іграми, соціальними мережами та інтернетом – це «рожеві окуляри»: втеча в іншу реальність приховує коріння проблем і віддаляє вжиття заходів);
• заміна щастя (заїдання проблем, алкоголь та наркотики – сумнівна «швидка допомога», яка не ставить на ноги, а збиває з ніг: дофаміну потребуватимете щораз більше, а здоров’я залишатиметься все менше).

Як казав сатирик, «спочатку болить душа, а коли починаєш її лікувати – болить печінка». Психологи пропонують інші варіанти виходу із відчаю.

Що робити, коли в душі порожнеча

Є безпечні засоби боротьби зі станом, коли погано на душі. Це не уникнення проблем, а придбання ресурсу для їх вирішення.

Підказки, якщо важко на душі:

• пізнайте себе (іноді краще загальмувати в медитації, ніж бігти не туди: невідповідність ритму життя вашим бажанням та безглузда активність не принесуть користі);
• облиште безперспективні проєкти і відмовтеся від недосяжних цілей (наслідком надмірних амбіцій і високих домагань часто стають хворобливі розчарування, депресія й апатія – краще вчасно залишити корабель, що тоне, і врятуватися в шлюпці, ніж множити втрати на хибному шляху);
• займайтеся улюбленою справою (приємні емоції піднімуть настрій і відвернуть від туги і зневіри – поступово сконцентруєтеся на важливих цілях);
• не здавайтеся за невдач і ставте нові цілі (для підтримки духу потрібні маленькі перемоги: прийміть поразку і шукайте новий шлях – буде і на вашій вулиці свято);
• нічого не бійтеся (будьте рішучими, наскільки це можливо: страх є суб’єктивним гальмом у досягненні мети);
• спілкуйтеся з успішними і надихаючими людьми, які не шкодять вашій самооцінці та здоров’ю психіки (залишайте у своєму колі тих, хто мотивує, допомагає та підтримує, а від тих, хто вас руйнує, дистанцюйтесь);
• навчайтеся та розвивайтеся (порожньо на душі буває тоді, коли ви досягли в житті «стелі»: свої глухі кути бувають у роботі та відносинах – важливо мати поле для маневру);
• дбайте про себе і підтримуйте душевний тонус (для благополуччя важливо стежити за здоров’ям, висипатися, відпочивати, добре харчуватися, підтримувати фізичну форму, доглядати свою зовнішність, радувати себе приємними подарунками і не ігнорувати власні бажання);
• відновлюйте оптимізм (позитивний настрій є умовою для щастя і любові).

Психологи кажуть: якщо болить душа, її треба лікувати змінами.

Перехід до нового

Порожнеча в душі – як глухий кут, що змушує звернути на іншу дорогу. Це болісний, але необхідний для розвитку особистості процес оновлення, переходу в якісніший стан. Будь-яке перетворення складається з краху старого, порожнечі та створення нового. Перед виходом на новий рівень ми маємо правильно прожити порожнечу. Залежно від особистого бекграунду люди проживають цей стан по-різному.

Психологія виділяє два типи реакцій: від «людини загубленої» (з низькою самооцінкою, без внутрішнього стрижня) і «людини знаючої» (самодостатньої, яка вміє тримати удар).

«Людина загублена», коли на душі важко, не знаходить внутрішньої опори для проживання кризи, пустота в душі для неї є нестерпною. Для виходу страху, туги та тривоги така особистість інтуїтивно обирає спосіб уникнути затяжного стресу та глибокої депресії через високий ритм життя і створення зовнішньої активності. Захисними механізмами для компенсації спустошення у такої людини зазвичай бувають уникнення самотності та мовчання, нервове переїдання, вживання психотропних речовин, ризикована поведінка, екстремальний спорт, азартні ігри або численні сексуальні зв’язки. Намагаючись таким чином віддалитися від тривожної реальності, «людина загублена» тривожний стан лише посилює.

Прикладом виваженої поведінки під час переживання душевної порожнечі психологи називають «людину знаючу». У неї немає недовіри до себе, як у «людини загубленої», і вона не намагається швидше заповнити неприємний стан. Що робити, коли погано на душі, цілісна особистість вирішує на користь логіки та без паніки. Прожити складний період, не розвалившись на атоми, такій людині допомагає внутрішня опора, яка нікуди не зникає: вона постійно відчувається, бо це базовий ресурс. Неприємні емоції «людина знаюча» терпить із усвідомленням їхньої значущості. Це крок до нового етапу: щоб перестрибнути зі скелі на скелю, потрібно пролетіти над прірвою.

Наповнення… порожнечею

Щоб правильно прожити душевну порожнечу, потрібно виховувати в собі здорову самоцінність, змінювати кут зору на життя, розглядати метою діяльності задоволення, а не лише користь. Визнавши те, що відбувається, і взявши паузу, практикуйте духовний розвиток і самопізнання, насолоду мистецтвом і самовираженням. У період внутрішнього спустошення допоможуть креативність, соціальні зв’язки, взаємодія, фізичні вправи та активний спосіб життя. Складні часи легше долати в свідомому стані, не ховаючись від сильних емоцій і не обманюючи себе, що все гаразд. Внутрішня порожнеча – ідеальна умова для зовнішнього перетворення.

«Немає нічого більш творчого, ніж порожнеча, яку люди прагнуть заповнити», – вважав автор вчення про досягнення гармонії Лао-Цзи. Китайський мудрець із VI-V століть до н. е. створив класичну релігію даосизм, базовою установкою якої стало дотримання «потоку життя», тобто проживання криз, «пливучи за течією». На думку основоположника філософії споглядального ставлення до життя, порожнеча є первинною, бо наповнена всіма потенціями. Занурюючись у власний внутрішній світ, ми здобуваємо те, що є призначеним нам природою.

Думки вголос

На підтримку тих, хто переживає душевну порожнечу, 50Plus зібрав висловлювання на цю тему відомих людей.

• Коли щось у житті добігає кінця, залишається порожнеча. Але якщо порожнеча після поганого заповнюється сама собою, то порожнечу після хорошого можна заповнити лише знайшовши щось краще. (Ернест Гемінґвей)
• Відсікати зайве набагато простіше, ніж заповнювати порожнечу. (Харукі Муракамі)
• Скільки б ми не розмірковували про порожнечу життя, буває достатньо однієї квітки, щоб довести протилежне. (Анатоль Франс)
• Порожнеча народжується там, де вмирає надія. (Леонардо Да Вінчі)
• Визначити свою мету – це як знайти Полярну зірку. Вона стане орієнтиром, якщо ви раптом зіб’єтеся зі шляху. (Маршалл Дімок)
• Немає нічого більш безнадійного, ніж зображати порожнечу, і немає нічого важчого, ніж малювати одноманітність. (Стефан Цвейг)
• Немає вади страшнішої за душевну порожнечу. (Оскар Вайльд)
• Гріхи – це спроба заповнити порожнечу. (Симона Вейль)
• Свідомість боїться порожнечі. (Поль Валері)
• У мене всередині жахлива порожнеча, байдужість, яка мене вбиває. (Альбер Камю)
• Якщо люди закінчують самогубством, то значить, є щось гірше за смерть. Страшний не мрець, а те, що відбувалося в його душі в останню мить життя. (Симона де Бовуар)
• Коли в медитації ви станете ніким і повністю спорожнієте, то зрозумієте, що наповнюєтеся. Цілісність досягається через спустошення. (Ошо)
• Я вільний. Моя душа –чудова порожнеча. (Жан-Поль Сартр)

Сподіваємося, ви знайдете цитати, що вас надихнуть або змусять замислитися.

Фото: pixabay.com