Не варто відкладати задоволення до останньої межі. Запам’ятовуйте все, що вас захоплює, і прагніть відчути цю насолоду знову. Будь-який день може стати щасливим, якщо цінувати те, що дарує радість сьогодні.
Капці для гостей
Поховавши самотню родичку, сусідка була вражена вмістом її шухляди: у скринях виявився склад нової білизни, одягу та взуття, якими господиня жодного разу не скористалася. Жінку завжди бачили одноманітно одягненою, спала вона на дірявому простирадлі під заштопаною ковдрою, задовольнялася старими рушниками, а біля ліжка залишила свої рвані шльопанці. Набори нового банного текстилю, постільних речей, «капців для гостей», дорогого посуду та гарних речей з етикетками небіжчиця берегла на «особливий випадок».
Негайно відкрийте свій елітний чай з «недоторканного запасу» і насолоджуйтеся ним самі, не чекаючи на «підстави». І стильний тренч, що чекає у шафі закінчення негоди, наважтеся «вигуляти» саме у сьогоднішній дощ. Дістаньте з полиці новий килимок та куплені «під настрій» ролети: їхнє місце – на вікні та біля дивана, а не в заваленій господарським мотлохом коморі. «Завтра» може не настати – не нехтуйте можливістю отримати задоволення без зволікання.
Відкладене щастя
Як неодягнуту жодного разу обновку з фабричною биркою, часто ми засуваємо в дальній кут «до кращих часів» і «неприміряне» щастя. Не вбачаючи для нього «підстав» у конкретних обставинах, ми плануємо спершу підготувати ґрунт: розбагатіти, знайти роботу чи налагодити особисте життя.
Не ставте своє життя у залежність від обставин, якщо хочете уникнути долі жалюгідного літературного героя. Пам’ятаєте оповідання про чоловіка, який на всьому заощаджував, плекаючи плани на вирощування у садибі аґрусу? А коли мрія про маєток нарешті здійснилася, той помер і не встиг насолодитися відкладеним щастям. Не прогайте в очікуванні кращого життя його найкращі дні!
Реальні очікування
В Університетському коледжі Лондона було проведено експеримент. Учасників розділили на дві групи та запропонували зіграти на гроші: одні гарантовано вигравали потроху в кожному раунді, інші могли залишитися без виграшу або забрати подвійний куш. МРТ мозку показало, що зумовленість і рутина залишають людей байдужими до подарунків долі, а ризик та азарт підвищують їхню цінність. Стан щастя переживали лише ті, кому пощастило на тлі готовності програти.
Висновок дослідників: найдоступніший шанс на щастя – знизити «планку» претензій. Щасливим є не той, чиї справи передбачувано успішні, а той, хто очікував менше, ніж отримав. У сподіваннях на майбутнє головною виявляється твереза оцінка власних можливостей.
Секретна формула
Надмірні очікування шлюбних партнерів та дітей не лише позбавляють родину щастя, а й утричі збільшують для членів сім’ї ризик померти внаслідок постійного стресу. Сімейні негаразди та з’ясування стосунків призводять до передчасної втрати життя через інфаркти та інсульти.
В універсальний рецепт щастя психологи включили позитивну родину, захоплюючу роботу та правильні очікування. Ні гроші, ні здоров’я не мають критичного значення для задоволення життям. Якщо 35-річні люди вважають себе щасливими у 45% випадків, то 55-60-річні – в 90%. На думку дослідників, сприйняття благополуччя підвищується у міру вивчення себе і досягнення з віком психологічної зрілості.
Де твої крила?
Особистісне зростання в середньому віці відбувається не в активній соціалізації, а в налаштуванні «душевних струн». «Чеснотами зрілості» психологи називають роботу та турботу. Якщо говорити про зайнятість, то важливим є не прибутковий бізнес, а улюблена робота. Не заздрісний успіх, а особиста реалізація: соціальна затребуваність і здатність забезпечити себе.
Щастя нам приносить не те, що відбувається в житті, а те, як ми до цього ставимося. Радість сприйняття світу можна генерувати у собі самостійно, розвиваючи задоволення від багатогранності буття незалежно від об’єктивних реалій. Для щастя більш значущим є не успіх у справах, а лад у душі та гармонія зі світом: баланс волі, думок та почуттів, коли вони не конфліктують один з одним.
Високі «вібрації» дарує творчість. У цьому стані ми молодшаємо, переживаючи емоцію захоплення. Психологи звертають увагу, що між 55 та 60 роками люди переживають сплеск творчої енергії. Це час самопізнання, морального розвитку, прийняття себе, інших людей та природи. Тож не проґавте наближення старості – цей час може стати найкращим у вашому житті.
Психологи не лише описали цей феномен, а й з’ясували, як він формується. В основі синдрому відкладеного життя лежать глибокі переконання – часто засвоєні ще в дитинстві, – які диктують нам: радість треба заслужити, свої потреби можна відкласти, а хороше слід берегти на особливий випадок. Саме з такими установками працює когнітивно-поведінкова терапія та суміжні підходи: вони вчать розпізнавати ці переконання і поступово замінювати їх на ті, що дозволяють жити повніше вже сьогодні. Детальніше про психологічні механізми відкладеного життя – у коментарі фахівця.
Чому ми відкладаємо життя: професійний погляд психолога
Олена Рогачевська, психологиня (метод КПТ, схема-терапія, терапія прийняття і зобов’язання).
З психологічної точки зору феномен «відкладеного життя» має багато різних причин. Наприклад, це можуть бути такі переконання:
- «Я повинна мати щось про запас». Не варто жити одним днем, треба мати щось про запас – на свято, на чорний день (настанови, які передаються нам з покоління в покоління). Якщо використаю все зараз, то потім нічого не буду мати. Так я турбуюсь про свою безпеку.
- «Радість треба заслужити». Я не маю права на регулярну радість. Радість – це нагорода, а не базова частина життя.
- «Мої потреби неважливі». Не має значення, чого я хочу, на собі можна зекономити, мені нічого не потрібно.
- «Спочатку досягну – потім дозволю». Спочатку чогось досягну, а вже потім дозволю собі щось.
Що відбувається з нами
Відповідно, цінність життя переноситься з теперішнього на майбутнє, ніби все важливе ще попереду, ніби ми готуємось до життя, а не живемо. З’являється механізм уникання, відкладання – така собі захисна поведінка, що перетворюється на правила життя.
Але якщо ми не дозволяємо собі жити зараз, то мозок і не тренується жити, а механізм уникання тільки підкріплюється. А якщо в житті мало самого життя, мало радості, то настрій знижується, а енергії стає менше.
Що з цим робити
Треба перенавчати мозок жити не фантазіями про майбутнє, а реальністю.
Спочатку важливо усвідомити, як вам живеться з цим «відкладанням життя»? Як ви погоджуєтесь з тим, що зараз немає повноти життя? І якщо для вас є цінним мати наповнене життя вже тепер, а не колись, то це може стати мотивацією до змін.
І тоді починаємо потроху міняти поведінку, дозволяти собі маленькі щоденні радощі, перестаємо уникати життя, витримуємо напругу змін. Робимо таку собі експозицію до життя маленькими кроками і спостерігаємо, як смак життя і енергія повертаються.
Вправа на подумати
Уявіть своє 90-річчя:
- про що Ви шкодуєте?
- за що собі вдячні?
- якби можна було би щось змінити, що би змінили?
Більше порад від психологині Олени Рогачевської читайте на її сторінках FB, Instagram.
Фото: pexels.com
