Ніла Іваненко 
Часто можна побачити собаку, який гасає колом за своїм хвостом та навіть кусає його. Чому це відбувається?
Є кілька можливих причин такої поведінки, а також способів завадити їй, розповіло видання Live Science.
Цуценята та молоді собаки часто роблять це просто заради розваги. А за даними лікарні для тварин міста Шерц (Техас, США), малі песики можуть ще не усвідомлювати, що їхні хвостики насправді є частиною власного тіла.
Ще однією причиною може бути нудьга, особливо коли тварини надовго залишаються самі. «Щоразу, коли собака не харчується і не тренується повною мірою, він може занудьгувати», – розповів Рассел Хартштейн, консультант-зоопсихолог з Лос-Анджелеса.
Для собак, які описують кола від нудьги, логічним рішенням може бути гра або прогулянка. Адже більшість домашніх улюбленців охочіше ганятимуться за м’ячем, аніж за власним хвостом.
Наступна причина, через яку собаки бігають за ним, – це прагнення привернути до себе увагу людини. У такому випадку власник пса може підтримати його схвальною фразою або просто проігнорувати побачене. У жодному разі не варто сварити собаку. Адже у відповідь на лайливі слова тварина, швидше за все, робитиме це частіше.
Поведінка, що має насторожувати
Деякі породи собак особливо схильні ганяти за своїм хвостом, зазначив Ханнес Лохі, професор генетики з Гельсінського університету. Наприклад, бультер’єри та німецькі вівчарки.
На жаль, така біганина часто-густо вказує на одну з фізичних недуг: травму хвоста, свербіж через кишкових паразитів або бліх, ураження анальних залоз тощо. За даними експертів, харчова алергія також може призвести до того, що собака лизатиме й кусатиме свій хвіст або ганятиметься за ним. Тоді його слід якнайшвидше показати ветеринарові.
Зрештою, гонитва за хвостом може бути пов’язана з неврологічними розладами. Наприклад, такими як собача версія обсесивно-компульсивного розладу.
У дослідженні 2012 року професор Ханнес Лохі та його колеги дослідили 368 собак чотирьох порід, які бігають за своїм хвостом. Цю поведінку тварини починали демонструвати у віці від 3 до 6 місяців. При цьому майже половина досліджуваних собак, що ганялися за хвостом, показували й інші різновиди нав’язливих дій.
Цікаво, що собаки, які отримували харчові добавки, особливо вітаміни та мінерали, рідше «полювали» на свій хвіст, зауважив професор Лохі. Також менше це робили стерилізовані самки: це свідчить про зв’язок такої поведінки з гормонами яєчників. А ще дослідники помітили, що «мисливці за хвостом» частіше були полохливими та раніше відокремлювалися від своїх матерів, сказав професор.
Експерти вважають, що домашні улюбленці можуть припинити бігати за хвостами, якщо власники тварин будуть частіше з ними спілкуватися, тренуватися та гуляти на природі. Адже тоді собака не відчуватиме самотності та браку уваги.
Фото: pexels.com
