Інна Тихонова 
Психологи запропонували дієві способи обеззброїти неввічливого співрозмовника. Головне правило в опорі кривдникові – не опуститися до його рівня, адже найпоширенішими реакціями на чужу грубість є гнів, образа й агресія у відповідь.
Сила та слабкість грубості
У будь-якому людському середовищі є врівноважені та доброзичливі люди, які навіть із конфліктних ситуацій виходять мирно, а є їхні протилежності. Для людей іншої категорії хамство є природним стилем поведінки, нормою життя і навіть певною психологічною залежністю. Задираки зазвичай в інтуїтивний спосіб влучно вибирають мішень для власної грубості: безкарно пригнічувати вдається лише вразливу людину, не здатну на жорстку відсіч.
Найбільш ймовірними жертвами агресії стають спокійні, культурні та виховані люди. У їхньому психологічному портреті можуть бути такі риси особистості як занижена самооцінка, підвищене почуття провини, миролюбність та уникнення конфліктних ситуацій. «Мрією» хама є насамперед емоційно слабкий опонент, що не здатний захиститися. Натомість на сильній людині грубіянові важче самоствердитися.
Некультурну поведінку й образливий тон із використанням непристойних виразів хам демонструє за браком нормальних аргументів. Психологи зазначають, що напад як манера огризатися – це захисна реакція грубіяна, який не готовий визнати власну неправоту. Безцеремонністю, зухвалістю та грубістю у відстоюванні своєї думки хам часто прикриває невпевненість. Упевнена в собі людина вдається до логічного мислення, підприємливості, ерудованості та послідовного аргументування, а у разі неправоти ставиться до суперечки з гумором. Іронічність і дотепність – важливі компоненти стресостійкості та задоволення життям.
Ввічливість і спокій
Однак гумор не виконає «миротворчої місії», якщо ви втратите самоконтроль. Слова мають менше значення, ніж тон: не підвищуйте «градус» конфлікту, не вступайте в діалог із хейтерами в інтернеті і не провокуйте ескалацію напруженості у повсякденних сутичках у соціумі.
Якщо вас образила поведінка хама, психологи радять зберігати незворушність. Не можна у відповідь підвищувати голос і виявляти емоції. Це лише посилить тиск із боку кривдника: наступний етап нападу стане ще грубішим. Далі аргументація вже не матиме значення, бо у хама немає мети встановити істину. Не намагайтеся йому протистояти, у чомусь переконувати, закликати до розуму чи моралі. Не оцінить хам і витонченість сарказму у відповідь, адже у нього не розвинена повага до оточуючих.
Найбільш дієвим способом протистояти хамству психологи вважають спокій у відповідь. Відсутність реакції не забезпечує грубіяна підживленням енергії, тож енергетичний вампір здебільшого швидко втрачає цікавість до пасивної жертви. Контролювати ситуацію під час зіткнення з хамом допоможе ввічливість. Замість приниження агресивної людини усміхніться до неї і збийте з пантелику своєю поблажливо-заступницькою позицією. Терплячість і доброзичливість у спілкуванні нейтралізують грубість та розряджають обстановку.
Можна виділити в словах агресора раціональну критику і в спокійному діалозі вказати йому на необґрунтовану агресію. Якщо конструктивний розвиток конфлікту неможливий, тоді залишається ігнорування. Не відповідайте хаму, хоч би як він не намагався вивести вас із себе. Фахівці стверджують, що така тактика є ефективною за будь-якого типу агресії і здатна «втихомирити» навіть людину з психічним розладом.
«Дякую, сам знаю»
Порушення особистих кордонів у відносинах – поширена комунікативна практика, коли хам встановлює свою перевагу за рахунок приниження іншої людини. Становище врятує ваша поблажлива реакція. Експерти налаштовують не сприймати образи близько до серця і не подавати вигляду, що образливі слова «зачепили за живе».
Хоч як не парадоксально, психологи радять… погоджуватися з кривдником (цю тактику часто неусвідомлено використовують діти). Повторення фраз співрозмовника доведе ситуацію до абсурду, що може бути дуже ефективним. Визнаючи, що ви насправді «навіть гірші», ніж вважає співрозмовник, позначите свою невразливість для засудження. «Так, я такий», «Ви ще не все про мене знаєте», – подібними фразами людина може «знешкодити» хама, продемонструвавши кривдникові прийнятність та цінність усіх сторін своєї індивідуальності. Такий психологічний прийом, на думку тренерів особистісного зростання, обеззброює критиків, не залишаючи їм поля для маневру у розвитку теми.
Крапку в критиці можна поставити такою реплікою: «Несподівана думка, треба її обміркувати». Далі пропонуєте людині «послугу ввічливості»: чай-каву-цукерку. Можна підняти всім настрій дотепним жартом. Якщо не згадаєте доречного анекдоту, просто дізнайтеся, чим можете допомогти: «Бачу, ви розсерджені, мені шкода, але нервові клітини не відновлюються, тож не витрачатимемо їх через дрібниці».
Не ображатися на неввічливого співрозмовника легко, якщо припустити, що він кривдить людей ненавмисно. Таке теж буває, кажуть коучі і пропонують перевірити, чи усвідомлює хам неадекватність своєї поведінки. Зробити це можна безневинним питанням: «Ви завжди так лютуєте чи лише щоп’ятниці?». Іноді люди нервово реагують у стресі, цейтноті або через втому. Можливо, після такого зауваження агресивно налаштований грубіян подивиться на ситуацію «збоку» і намагатиметься надалі себе контролювати.
Як вибудувати особисті межі
Насправді більшість людей не мають на меті посягнути на чиюсь «внутрішню свободу»: зазвичай кривдник просто не розуміє, що своїми діями завдає іншій людині дискомфорту. Особисті кордони – це унікальні для кожної особи межі окремого «Я». Вони окреслюють характер відносин людини з іншими особами, визначаючи власні бажання та можливості. Встановлення психологічних меж у міжособистісних контактах відбувається у процесі активного реагування на подразники, а не в очікуванні зміни поведінки інших людей відповідно до ваших кордонів.
«Гарне виховання» наказує членам цивілізованого суспільства якомога довше «приборкувати» власні емоції, мирячись із порушенням особистих кордонів із максимальним тактом і терпінням. Щоб досягти здорового балансу, потрібно не втрачати зв’язку зі своїми почуттями і не боятися заявляти про власні потреби. Правильне огородження особистого простору не завдає шкоди нормам спілкування, бо передбачає так само повагу до чужих кордонів.
У фізичний особистий простір входить задоволення фізіологічних потреб (їжа, сон тощо): ви маєте право нехтувати спілкуванням заради відпочинку, харчування і т. д., тож можете відмовляти людям у неузгодженому візиті, уникати неприйнятних форм близькості, небажаних ритуальних поцілунків, обіймів чи неприпустимої дистанції для розмови.
Порушенням емоційних кордонів є посягання на вашу психічну енергію: ви маєте право не допускати її перевитрати у спілкуванні з іншими людьми та припиняти спроби нав’язати вам контакти, що вас обтяжують чи спустошують. Це стосується манери давати непрохані поради та безпідставно опікуватися, хвалитися і скаржитися. Ви не повинні бути «жилеткою» для чиїхось сліз і «смітником» для скидання негативу, маєте право захищати себе від чужої заздрості, люті, очікувань від вас непосильної підтримки та допомоги. Неконструктивна й агресивна критика так само належить до порушення емоційних кордонів.
Психологічні лайфхаки
Відновити особисті межі допоможуть вправи. Якщо хтось ігнорує ваші емоції та почуття, навантажує без дозволу своїми почуттями та емоціями, вторгається у ваше життя, з’ясовує та ділиться вашою особистою інформацією, настав час «опускати шлагбаум» і закривати свій простір від «порушників кордону».
Приклади реакцій: «Наразі не маю часу для розмови, відкладемо її до кращих часів, гаразд?»; «Дякую за консультацію, але нагадай, будь ласка, коли я тебе про неї просив?»; «Не думаю, що потребую порад, у своїх справах розберуся сам»; «Це особиста інформація, тебе вона не стосується»; «Співчуваю, але не готовий надати вичерпну підтримку»; «Не маю бажання приймати гостей, і надалі це не зміниться»; «Ти не запитав, чи можу я тебе вислухати: тож не зараз, бо не маю сил для спілкування»; «Твої слова ранять, не можу сприймати критику в такому тоні».
Охороняйте свої часові межі: «У вихідний день я відпочиваю з родиною (відсипаюся, працюю, роблю домашні справи тощо), тому не зможемо зустрітися»; «Готовий поспілкуватися: година в мене коштує…». Ви можете відмовити у професійній допомозі, якщо по неї до вас звертаються в особистий час і без оплати. Можете не підлаштовуватися під чужі запізнення, що порушують ваш розклад. Сміливо обривайте спілкування, якщо воно затягується понад відведений час і припиняйте несвоєчасні контакти.
При порушенні інтелектуальних кордонів (вони передбачають повагу до особистої позиції та ідей, а також захищають право не розголошувати власну думку з певних тем без бажання самої людини) вживайте таких фраз: «Не можу розділити цю точку зору і вважаю неприпустимим такий тон розмови. Щоб навзаєм не засмучуватися, пропоную припинити обмін думками»; «Давайте обговоримо це пізніше, а зараз пообідаємо». Пам’ятайте, що ви не мусите підтримувати розмову і можете припинити взаємодію за будь-якого порушення особистих кордонів.
Стосується це і меж матеріальних. Треба виходити з того, що є нормальним захищати особисту власність і не ділитися своїми ресурсами без бажання навіть із родичами та близькими друзями. Приклади відмови: «Згоден дати тобі суму в борг на певний термін»; «На жаль, надалі не зможу допомагати грошима, проте готовий підтримати якось інакше».
Хамством виглядає зловживання чужими статками, користування речами без дозволу та заподіяння шкоди (розтрата, втрата або псування чужого майна). Сигналами до зміцнення особистих кордонів для протидії хаму можна вважати почуття досади, роздратування, гнів, нервове виснаження та відчуття себе жертвою. Не нехтуйте особистими потребами, не втрачайте себе і не давайте в образу зухвалим кривдникам!
Фото: pixabay.com
