Ніла Іваненко 
Команда турецьких археологів під орудою доктора Ергюля Кодаша з Університету Мардіна Артуклу повідомила про надзвичайно цікаву знахідку. У могильнику поселення епохи неоліту Бончуклу Тарла вчені виявили колекцію дивних предметів у формі заклепок. Науковці з’ясували, що саме такий вигляд мали найдавніші прикраси для пірсингу. Ці артефакти нагадують ті «цвяшки», які використовують для перфорації тіла наші сучасники. Прадавні артефакти схожі, зокрема, на лабрети (або лабретки) – стрижні (штанги) з фіксованими шляпками та закрутками різних форм.
Про що розповіли науковці
Бончуклу Тарла славиться винятковою колекцією різноманітних прикрас. З моменту перших розкопок поселення у 2012 році тут було знайдено понад 100 тисяч декоративних артефактів. А тепер тут виявили ще й ранні свідчення використання пірсингу, розповіло видання Science Alert.
Ці предмети були знайдені в могилах семи дорослих чоловіків та дев’яти дорослих жінок. Заклепки виявили в тих ділянках черепів, де були вуха та губи. Або ж – дуже близько до цих місць. Древні лабретки мали діаметр не менш як 7 міліметрів. Це означає, що така прикраса потребувала значних і, ймовірно, незворотних перфорацій шкіри.
На передній частині щелеп в деяких похованих людей дослідники помітили ознаки зношування. Зазвичай воно відбувається, коли заклепку для пірсингу встановлюють під нижньою губою.
Не дитяча примха, а символ дорослості
Доктор Кодаш та його колеги описали наразі 85 знайдених прикрас для пірсингу. Тоді їх виготовляли з вапняку, кремнію, міді та вулканічного скла (обсидіану). Судячи з шару відкладень, з якого вони були викопані, та попереднього вуглецевого датування цих відкладень, п’ять з 85 об’єктів датуються 10 000-8 000 рр. до нашої ери.
Дослідники помітили, що таких прикрас не мала жодна похована дитина. (Хоча представники інших древніх культур часто ховали дітей з підвісками та намистами). Пірсинг в неолітичних людей з поселення Бончуклу Тарла, ймовірно, асоціювався з дорослішанням, зазначила співавторка дослідження Емма Байсал з Університету Анкари. Можливо, пірсинг символізував соціальний статус, пов’язаний з дорослістю, або певну роль в суспільстві, припустила дослідниця.
«Ці артефакти відкривають унікальне вікно у світ користування перфорованими прикрасами жителями ранніх осілих спільнот», – написали науковці у звітній статті, що її опублікував журнал Antiquity.
Раніше найдавнішими переконливими свідченнями пірсингу вважалися ті, які були виявлені в Південно-Західній Азії близько 6000 року до нашої ери. Деякі інші попередні дослідження стверджували, що практика носіння пірсингу виникла приблизно 6400 року до нашої ери на території сучасного Ірану і поширилася Месопотамією. Пізніше цей звичай мандрував стародавніми спільнотами Африки, Центральної та Південної Америки.
