Ніла Іваненко 
Хоча неандертальців і гомо сапієнсів відрізняють фундаментальні відмінності в поведінці, у побуті перших та других все ж є ключова спільна риса. Це – здатність структурувати життєвий простір. До недавнього часу її вважали поведінковою особливістю саме Homo sapiens (людини розумної), пише Sci.News.
Щоб виявити закономірності в структуруванні житла представниками цих двох груп, італійські та канадські археологи проаналізували артефакти на стародавній стоянці Ріпаро-Бомбріні в регіоні Лігурія. Тут, на північному заході Італії, дослідники в різні часи знайшли сліди перебування неандертальців (на мустьєрському рівні) та Homo sapiens (на протооріньяцькому рівні).
Як проходило дослідження?
Команда з Монреальського та Генуезького університетів склала карту розподілу кам’яних знарядь, кісток тварин та морських раковин на поверхні стоянки. Науковці створили чіткі та інтерпретовані моделі просторових структур місцини. За розташуванням окремих видів артефактів та матеріалів археологи дослідили організацію життєвого простору різних груп, які мешкали в Лігурії.
Виявлені закономірності у розташуванні артефактів допомогли зрозуміти, як давні люди використовували простір, зазначила провідна авторка дослідження Амелі Валлєран з Монреальського університету.
Об’єднавши просторовий аналіз із вивченням кам’яних знарядь, залишків фауни та морських раковин, вчені побачили повну картину поведінкових подібностей та відмінностей між двома прадавніми популяціями.
Які подібності помітили вчені?
Тож і неандертальці, і гомо сапієнси структурували свій життєвий простір. Вони розділяли помешкання на зони високої та низької інтенсивності (активності). Тобто як перші, так і другі демонстрували загальну когнітивну здатність до просторової організації.
Ключові тенденції щодо цього для обох груп формувалися протягом тисяч років повторних заселень. Про чіткість планування, зокрема, свідчило повторюване розташування внутрішніх вогнищ та ям для сміття.
Організація життєвого простору залежала від стратегій землекористування та мобільності стародавніх людей. А саме – від тривалості заселень, інтервалів між ними, кількості мешканців та характеру їхньої діяльності. На думку дослідників, планування та організація були ключовими підвалинами життя обох груп.
А які відмінності?
Заселення неандертальців продемонстрували меншу інтенсивність порівняно із заселеннями представників Homo sapiens. Щільність артефактів в першої групи була нижчою: археологи ідентифікували менше їхніх скупчень.
На кожному рівні стоянки вчені виявили різні моделі розподілу та використання простору. Неандертальці час від часу використовували Ріпаро-Бомбріні для нетривалих заселень в контексті швидких кліматичних змін. А тим часом представники Homo sapiens мешкали тут як короткостроково, так і довгостроково.
Перехід від неандертальців до людей розумних характеризувався в Лігурії швидкою зміною пізньомустьєрського (неандертальського) технокомплексу на протооріньяцький (Homo sapiens). Причому контактів між двома групами не було.
Автори нового дослідження порівняли просторову поведінку неандертальців і Homo sapiens в межах однієї ділянки, використавши узгоджені параметри, щоб мінімізувати аналітичну похибку. Внаслідок цього вчені угледіли певну логіку в тому, як використовувався досліджуваний простір, незалежно від того, які популяції мешкали тут в той чи інший час.
«Як і Homo sapiens, неандертальці структурували свій життєвий простір відповідно до різних завдань, які виконували, та своїх потреб», – резюмувала Амелі Валлєран. Це ще одне дослідження, яке показало, що неандертальці були «людянішими», ніж зазвичай вважають, додала дослідниця.
Результати роботи опублікувало видання Journal of Archaeological Method and Theory.
Фото: pixabay.com
