Ніла Іваненко 
Дослідник класичної історії Стівен Так з Університету Маямі розкрив секрети мешканців Помпеїв, котрі не постраждали від виверження Везувію. За свідченням ученого, більш як дві сотні громадян давньоримського міста не лише вижили, а й розселилися неподалік від місця трагедії.
«Після восьми років вивчення баз даних з десятками тисяч римських написів на стінах та надгробків я знайшов у 12 містах свідчення про більш ніж 200 людей, що вижили», – розповів доктор Так.
Виверження Везувію 24 серпня 79 року н. е. було справжнім 24-годинним жахіттям, внаслідок якого під шаром вулканічного попелу опинилися Помпеї, Геркуланум та ще декілька сусідніх населених пунктів. Стихійне лихо забрало життя тисяч людей. Точна кількість загиблих невідома. За оцінками Плінія Молодшого, внаслідок виверження Везувію загинуло понад 10 тисяч осіб.
Хоча відомо, що до 79 року в місті Помпеї проживало близько 30 000 осіб, а в Геркуланумі, що розташований неподалік, – 5 000, у похованих містах виявили лише частину цієї кількості мешканців.
За словами Стівена Така, в будинках цих великих міст дослідники не знайшли багатьох речей, які там мали б залишитися. Зокрема, зі стаєнь зникли візки та коні, у багатьох будинках не було грошей та коштовностей. Це свідчило про те, що чимало людей втекли, розповіло видання Daily Mail.
Про що дізнався дослідник
Доктор Так зосередився на іменах, унікальних для жителів Помпеїв та Геркуланума, як-от Нумерій Попідій та Авлус Умбрицій. Потім учений пошукав записи про людей з такими іменами або про їхніх родичів, які мешкали на околицях постраждалих міст невдовзі після вулканічної події. Також він намагався знайти докази зміни інфраструктури в сусідніх громадах, де могли б оселитися біженці.
Зрештою, на північ від Везувію, «поза зоною найбільших руйнувань», науковець виявив 12 міст, в яких залишилися свідчення перебування біженців з Помпеїв. До деяких з них доля не була прихильною, але деякі стали доволі успішними людьми.
Приміром, сім’я, Кальтилії, що втекла в портове місто Остія, накопичила достатньо коштів, щоб оплатити дорогу гробницю на честь своїх родичів.
За словами доктора Така, загалом ті, хто врятувався від розпеченого, задушливого вулканічного попелу і бруду, не були кинуті напризволяще.
Влада Стародавнього Риму вкладала значні кошти в регіон, відновлювала пошкоджені виверженням об’єкти, будувала нову інфраструктуру для переміщеного населення, зокрема, дороги, системи водопостачання, амфітеатри та храми.
«Ця модель відновлення після стихійного лиха може стати прикладом для сьогоднішнього дня», – зазначив доктор Так.
Фото: pixabay.com
