Ніла Іваненко 
Дослідження, присвячене цікавості, є вельми важливим. Адже ця властивість є невіддільною частиною людського буття, що спонукає нас навчатися та адаптуватися до нових умов. Але де вона народжується?
Як проходило дослідження
Для того, щоб розгадати цю загадку, університетська команда використала функціональну магнітно-резонансну томографію (фМРТ). Завдяки їй науковці виміряли рівень кисню в різних частинах мозку, що дало їм можливість визначити, наскільки завантажена кожна його ділянка.
«Уперше ми змогли пов’язати суб’єктивне почуття цікавості до інформації з тим, як наш мозок уявляє цю інформацію”, – зазначила нейробіологиня Жаклін Готтліб, провідна авторка дослідження.
Під час експериментів дослідники показували 32 добровольцям так звані тексоформи – зображення, на яких знайомі предмети та тварини (приміром, капелюхи або жаби) були спотворені різною мірою. Під час визначення предмета на кожній тексоформі учасники мали оцінювати власну впевненість та цікавість.
Потім ці оцінки вчені зіставили з результатами фМРТ-сканування. Помітну активність команда виявила у трьох ділянках мозку: потилично-скроневій корі (пов’язана із зором і розпізнаванням об’єктів), вентромедіальної префронтальної кори або vmPFC (керує сприйняттям цінності та впевненості) і передній поясній корі (використовується для збирання інформації).
За припущенням науковців, ділянка vmPFC, ймовірно, виконує роль свого роду неврологічного мосту між рівнями впевненості, що реєструються потилично-скроневою корою, та суб’єктивними почуттями цікавості: тобто майже як тригер, що повідомляє нам, коли виявляти цікавість. Що менше добровольці були впевнені стосовно зображеного предмета, то більшу цікавість вони виявляли, розповіло видання Science Alert.
«Ці результати показали, як перцептивний вхідний сигнал перетворюється послідовними нейронними уявленнями, щоб зрештою спричинити почуття цікавості», – написали дослідники у звітній статті.
Навіщо це потрібно знати
Знання того, звідки береться цікавість, допоможе вченим краще зрозуміти, як функціонує людина, та потенційно підштовхнути їх до розробки методів лікування станів, за яких цікавість зазвичай відсутня.
Крім потенційної терапевтичної цінності, дослідники також хочуть вивчити ймовірні можливості застосування цих результатів до інших типів цікавості, що виходять за рамки розпізнавання образів. Наприклад, цікавості до дрібниць і фактів або соціальної цікавості до дій інших людей.
Команда вважає це дослідження надзвичайно захопливим, оскільки цікавість є фундаментальною частиною людського буття, ключем до нашого виживання як виду. Без неї ми не так добре вчимося та засвоюємо нову інформацію.
Результати дослідження опублікував журнал Journal of Neuroscience.
Фото: pixabay.com
