Ніла Іваненко 
Команда Інституту кристалографії Національної дослідницької ради Італії зробила приголомшливе відкриття. Дослідники проаналізували легендарну Туринську плащаницю, в якій нібито поховали Христа, та виявили, що час виготовлення тканини близький до дати його смерті.
Туринська плащаниця протягом тривалого часу спричиняла суперечки серед науковців. Але завдяки черговому технологічному прориву її точне датування зрештою стало можливим, розповіло видання Daily Mail.
Автентичність плащаниці піддавали сумнівам
Лляна плащаниця, в якій начебто поховали Ісуса, століттями бентежила уяву істориків, християн та скептиків. У Біблії йдеться про те, що Йосип Аримафейський загорнув тіло Ісуса в лляну плащаницю та помістив його в гробницю.
На полотні є нечітке зображення бородатого чоловіка. На думку багатьох вірян, це відбиток тіла Ісуса.
У XIV столітті плащаниця таємничим чином опинилася у французькому місті Лірей – у графа Жоффруа де Шарні. Він передав її настоятелю місцевої церкви, де реліквію вперше виставили на огляд в 1353 році. Тоді тканину позиціювали як справжній саван, в який загорнули понівечене тіло Христа після його розп’яття.
Від 1578 року сакральна тканина зберігалася в королівській каплиці собору Сан-Джованні-Баттіста в Турині (Італія).
Наприкінці XX століття вчені спростували ідею про справжність плащаниці. У 1988 році міжнародна команда дослідників вивчила невеликий фрагмент тканини за допомогою радіовуглецевого аналізу та визначила, що її, очевидно, виготовили між 1260 та 1390 роками.
Знайти істину допоміг технологічний прогрес
Але тепер італійські науковці, озброївшись новітньою технологією ширококутного рентгенівського розсіювання (WAXS), зробили сенсаційне відкриття: плащаницю виробили близько 2000 років тому.
Метод WAXS дає можливість виміряти природне старіння лляної целюлози та визначити час, що минув з моменту її виготовлення. Команда вивчила вісім невеличких зразків Туринської плащаниці. Їх помістили під рентгенівське випромінювання, щоб виявити найдрібніші деталі структури льону та візерунки целюлози.
Целюлоза складається з довгих ланцюжків молекул цукру, з’єднаних разом. Згодом вони руйнуються, показуючи, як довго служила тканина. Для визначення віку плащаниці команда використовувала певні параметри старіння, зокрема температуру та вологість, які спричиняють значне руйнування целюлози.
Виявивши ступінь руйнування, вчені визначили, що Туринська плащаниця, ймовірно, зберігалася при температурі близько 22,5 °C та відносній вологості 55 відсотків протягом приблизно 13 століть, перш ніж вона потрапила до Європи.
Потім дослідники порівняли розпад целюлози у плащаниці з іншими полотнами, знайденими в Ізраїлі та датованими I століттям.
«Профілі даних повністю відповідають аналогічним вимірам зразка льону, датованому, згідно з історичними записами, 55–74 рр. н. е., знайденому в Масаді, Ізраїль», – розповіла команда у статті, що її опублікував журнал Heritage.
Науковці також порівняли плащаницю зі зразками лляних тканин, виготовлених між 1260 та 1390 роками нашої ери, та не виявили жодного збігу.
Провідний автор дослідження доктор Ліберато Де Каро заявив, що результати аналізу 1988 року слід вважати неправильними.
