Ніла Іваненко 
Нещодавно доктор Ньюман із Центру лонгітюдних досліджень UCL отримав першу в історії Шнобелівську премію з демографії. Як записано в документі про нагородження, вчений удостоївся цієї премії за «детективну роботу» з виявлення того, що багато найстаріших людей світу мешкали в місцях, де погано велися записи про народження та смерті.
Згідно з висновками науковця, дані про супердовгожителів (людей віком 110 років і старших) можуть бути результатом поганого ведення обліку, канцелярських помилок та пенсійного шахрайства. Тож учений вважає: «блакитних зон», в яких чисельність довгожителів вища за середній рівень, не існує.
Вручення 34-ї Шнобелівської премії відбулося 12 вересня 2024 року в Массачусетському університеті (США). Починаючи з 1991-го, Шнобелівську, або Антинобелівську премію, або Шнобелівку щороку вручають авторам дотепних та надзвичайних відкриттів, які змушують спочатку сміятися, а потім – замислюватися.
Звідки взялися сумніви щодо «блакитних зон»?
Відкриття доктора Ньюмана завдало значного удару по модній теорії «блакитних зон», що, ймовірно, здебільшого «притягнута за вуха». Протягом багатьох десятиліть дослідники стверджували, що на Землі існують чудо-локації, в яких мешкає надзвичайно велика кількість дуже літніх людей. Прикладами блакитних зон є Лома-Лінда в Каліфорнії, Окінава в Японії, Сардинія в Італії, Нікоя в Коста-Риці та Ікарія в Греції.
Ідея про те, що існують місця з винятковою тривалістю життя, набула неабиякої популярності, розповіло видання IFLScience. Багатьох людей цікавило, чому в цих зонах живуть надзвичайно довго?
Проте доктор Ньюман дійшов висновку, що відповідь пов’язана не так із якимось конкретним способом життя, як із сумнівними даними.
У своєму новому дослідженні вчений виявив, що найвищі показники досягнення старості обумовлені трьома чинниками: високим рівнем бідності, відсутністю свідоцтв про народження та меншою кількістю 90-річних.
Ця робота навіть поставила під сумнів нібито підтверджені випадки існування найстаріших людей у світі: зокрема найстарішого чоловіка у світі, який, певне, має три різні дати народження.
За словами Сола Джастіна Ньюмана, «нещодавно в кожній «блакитній зоні» були виявлені значні помилки».
«1997 року понад 30 тисяч померлих італійських громадян «претендували» на пенсію. У 2008 році 42 відсотки 99-річних мешканців Коста-Рики неправильно вказали свій вік у переписі 2000 року. Після часткового виправлення помилок «блакитна зона» Нікої скоротилася на 90 відсотків, а очікувана тривалість життя різко впала до майже найнижчого рівня», – зауважив доктор Ньюман.
У 2010 році понад 230 000 японських довгожителів були визнані зниклими безвісти внаслідок канцелярських помилок або справді померлими.
Навіть аналіз передбачуваних причин екстремального довголіття виявився досить підозрілим. Наприклад, дієта з овочів та батату була визначена як потенційний ключ до тривалого життя мешканців Окінави. Але японський уряд заявив, що жителі цієї «блакитної зони» їдять найменше овочів та батату в країні. А ще в них найвищі індекси маси тіла.
Раніше доктор Ньюман розвінчував й інші теорії стосовно екстремального віку.
Фото: pexels.com
