Ніла Іваненко 
Тепер більшість людей воліють мати біля себе більш доброзичливих, спокійних та добре пристосованих до малорухливого способу життя вихованців.
Лише кілька десятиліть тому собаки вважалися тваринами-робітниками. Їм доручали полювати, пасти худобу та охороняти житло. Однак тепер ключовим пріоритетом для власників домашніх тварин є спілкування.
Дослідники з Лінчепінгського університету (Швеція) виявили, що для собак це зрушення супроводжується підвищенням рівня гормону окситоцину. Він відповідає за соціальні зв’язки, які найяскравіше демонструють представники службових порід. Саме цей гормон змушує песиків шукати тісніших контактів з господарями, розповіло видання Daily Mail.
За словами шведських науковців, у міру того, як люди приручали вовків і перетворювали їх на лагідних свійських тварин, чутливість собак до окситоцину зросла.
Про що дізналися дослідники?
Під час дослідження команда вивчала, як собаки розвивають свою унікальну здатність працювати разом з людьми, зокрема, готовність просити про допомогу при зіткненні зі складною проблемою.
Науковці припустили, що до розвитку цієї здатності причетний гормон окситоцин, що, як відомо, відіграє роль у соціальних відносинах між людьми. Ефект окситоцину залежить від того, наскільки міцно він зв’язується зі своїм рецептором усередині клітин.
Попередні дослідження показали, що варіації генетичного матеріалу, розташованого поруч із геном, який кодує рецептори окситоцину, впливають на готовність собак до спілкування. Іншими словами, соціальні навички собак частково закладені в їхніх генах, які контролюють їхню чутливість до окситоцину.
Під час експерименту науковці спостерігали за 60 золотистими ретриверами, які намагалися підняти кришку банки з ласощами. Можна здогадатися, що вчені навмисно унеможливили відкриття банки. Дослідники також зібрали зразки ДНК з носів собак, щоб визначити, який варіант рецептора окситоцину мав кожен з учасників.
Собаки пройшли цей поведінковий тест двічі: один раз після одержання дози назального спрею окситоцину та ще раз – після одержання дози назального спрею нейтрального сольового розчину.
Команда засікла час, щоб побачити, як довго собаки намагалися відкрити банку самостійно, перш ніж звернулися за допомогою до господаря.
Собаки з певним генетичним варіантом рецептора демонстрували сильнішу реакцію на спрей окситоцину, порівняно з іншими, а доза окситоцину змушувала їх частіше просити про допомогу, ніж доза фізіологічного розчину.
Ці результати дають уявлення про те, як одомашнення змінило гени, що впливають на соціальні навички собак.
Що ще кажуть вчені про третю хвилю одомашнення собак?
Результати дослідження є свідченням того, що собаки переживають третю хвилю одомашнення. На цій теорії також наполягають відомі американські фахівці з поведінки собак Браян Гейр та Ванесса Вудс.
Оскільки собаки перетворилися з трудяг на компаньйонів, змінилася також їхня поведінка, а можливо навіть – і їхня біологія, кажуть експерти.
Гейр та Вудс зазначили, що в наш час дедалі більше песиків мешкають в густонаселених районах, а отже, вони частіше взаємодіють з незнайомими собаками та людьми. А тим часом деякі форми поведінки, які робили собак привабливими для наших предків, стали неадаптивними.
«Енергійніші, збудливіші, полохливіші або тривожніші собаки з більшою ймовірністю потраплять до притулків, де їм буде складно знайти новий дім», – додали експерти.
Перша хвиля одомашнення собак відбулася в епоху верхнього палеоліту (40 000-14 000 років тому). Вона розпочалася тоді, коли люди гуртувалися у спільноти збирачів та часто залишали харчові відходи поблизу своїх поселень. За словами Вудс і Гера, вовки, які скористалися цим джерелом їжі, отримали перевагу у виживанні. «В результаті потяг тварин до людей витісняв страх та агресію», – зазначили вони.
Друга хвиля розпочалася після промислової революції. Тоді представники середнього класу, що розквітнув, активно заводили собак, адже це асоціювалося з гарним смаком та високим доходом власників. Вони почали розводити собак за певними фізичними ознаками. За тих часів було штучно створено багато нових порід.
І ось тепер собаки вступили у третю хвилю одомашнення, що більшою мірою спрямована на адаптацію характеру цих тварин до сучасного світу. А експерти Вудс і Гейр вважають, що люди мають активно сприяти цьому процесу.
