Ніла Іваненко 
Ця тварина – під загрозою зникнення. Вона мешкає в південно-східній Азії. Жителі Таїланду, Китаю, Бангладеш, Вьєтнаму, Малайзії, Індонезії, Індії, Філіппін та Нової Гвінеї вважають зустріч з цією дивовижною черепахою великою удачею. Назвали рідкісний вид на честь данського зоолога Теодора Едварда Кантора.
Черепаха Кантора (Pelochelys cantorii) – нерухомий хижак, хоч там як парадоксально це звучить. 95 відсотків свого життя вона проводить, розпластавшись в піску або річковому мулі. У пасивному стані черепаха нагадує величезний шкірястий млинець із круглими сумними очима та кумедним носом, який вінчає щось на кшталт подвійного хоботка. Та щойно побачивши здобич, тварина блискавично витягує шию та кидається в бій. У неї довгі пазурі та потужні щелепи – досить сильні, щоб подрібнити кістку.
Спектр гастрономічних переваг гігантської м’якотілої черепахи Кантора доволі широкий. Вона полюбляє рибу, ракоподібних, молюсків, жаб, комах, птахів та навіть дрібних ссавців, розповіло видання Live Science.
На відміну від черепах із твердим панциром, Pelochelys cantorii має шкірястий, плоский панцир зеленого або коричневого кольору. За різними даними, гігантська черепаха Кантора може виростати до одного-двох метрів та важити 50-100 кілограмів.
Як і інші види м’якотілих черепах, вона має здатність витягувати кисень з води через шкіру. Це допомагає їй залишатися під водою протягом доволі тривалого часу. Однак таким чином тварина може отримати лише обмежену кількість кисню, тому змушена бодай двічі на день підійматися на поверхню, щоб подихати.
Гігантська м’якотіла черепаха Кантора, як зазначалося, є дуже рідкісним видом фауни. Деякий час її навіть вважали вимерлою. А між 1985 і 1995 роками було знайдено лише один екземпляр. 2007-го декілька особин бачили на річці Меконг у Камбоджі. І ось нещодавно біологам пощастило натрапити на місце гніздування рептилії в південно-західному індійському штаті Керала.
