Ніла Іваненко 
Наші тіла – як музеї еволюції. Ми ходимо двома ногами, тому що наш спільний предок розвинув цю ключову для нас властивість мільйони років тому. При цьому маємо органи та функції, які пережили своє початкове призначення. Хоча деякі з них помилково вважаємо непотрібними.
Взяти бодай апендикс. Колись він виступав як важковаговик у перетравленні рослинної їжі, але був відкинутий еволюціоністом Чарльзом Дарвіном. Він вирішив, що апендикс нам більше не потрібен через зміни в харчуванні.
Зуби мудрості допомагали древнім людям пережовувати сире коріння і жорстке м’ясо, але сьогодні вони є не більш ніж стоматологічним ускладненням, оскільки наша їжа значною мірою оброблена.
А ось ще один приклад, від якого мурашки бігають по шкірі: колись люди розпушували на тілі волосся, щоб захищатися від холоду та хижаків, а тепер надмірна рослинність – хіба що привід для кепкувань.
Чому непотрібні частини та функції все ще залишаються з нами?
Ймовірно, тому, що вони не завдають нам шкоди, пояснив Метью Равоса, директор Центру функціональної анатомії та еволюції Медичної школи Університету Джонса Хопкінса (США).
Деякі з органів були перепрофільовані для іншої функції через еволюційні зміни в навколишньому середовищі, поведінці або селективному тиску. Вище згадуваний апендикс – гарний приклад цього, додав Равоса. (Хоча казати, що апендикс не завдає людині шкоди, – перебільшення).
Апендикс, що колись вважався рудиментарним, нині може відігравати важливу роль у здоров’ї кишківника, допомагаючи імунній системі боротися з патогенами. Він містить високу концентрацію імунної тканини та корисні бактерії, які відновлюють мікробіом кишечника після хвороби чи приймання антибіотиків. Усе це поставило під сумнів давнє переконання, що апендикс є зайвим органом.
Не зовсім зрозуміло, що насправді є рудиментарним та які частини тіла все ще можуть функціонувати, хоч і по-іншому. Тим не менш, ми дедалі частіше бачимо людей, які народжуються без деяких частин та функцій тіла, які вважаються рудиментарними. Дослідження показали, що близько 35 відсотків населення тепер народжується без зубів мудрості, розповіло видання Popular Science.
Тим часом довгий ладонний м’яз (сухожилля в передпліччі) в одних людей є, а в інших немає. Колись він допомагав при лазанні по деревах та хапанні, але тепер функціонально неактуальний. Деякі дослідження показали, що певний відсоток населення навіть народжується без нього. І відсутність цього м’яза аж ніяк не впливає на силу хвату.
Оскільки еволюція триває, чи не перебуваємо ми на межі втрати більшої кількості функцій тіла в міру розвитку нашого раціону, медичних втручань та технологій? Як це часто буває з науковими питаннями, орієнтованими на майбутнє, відповіді насправді ніхто не знає.
«Немає жодних ознак того, що ми маємо хоч якесь уявлення про те, що на нас чекає в майбутньому, оскільки темпи розвитку технологій, які можуть вплинути на еволюцію, настільки великі, що все значно менш передбачувано, ніж можна було б подумати», – зауважив Метью Равоса.
«Ми дізнаємося про рудиментарні органи, коли оглядаємось назад. Нам доведеться просто сидіти та дивитися, тому що ми не можемо передбачити майбутнє», – додав він.
Фото: pixabay.com
