Інна Тихонова 
Перша згадка про Масницю на території нинішньої України зустрічається в історичних літописах IV століття (у сільських календарях Київщини та Хмельниччини), а популярним у Київській Русі свято стало у IX-XII століттях. Розставання із зимою у наших предків супроводжувалося спалюванням вбраного опудала, прощенням образ і символічним оновленням.
Коли Масниця?
Жодну іншу зміну сезонів наш народний календар не вшановує так вишукано, як прощання з зимою та зустріч весни. Навіть називається це народне свято на всі лади: Масляною, Масницею, Сирницею, Сирним тижнем, Сиропусним тижнем, Пущенням, Запустами, Колодієм, Колодкою, Бабиним святом.
Спочатку язичницьке святкування Масляної припадало на день весняного сонцестояння. У дохристиянських традиціях Масляна знаменувала початок нового року, відлік якому надавало рівнодення – перший у сезоні молодий місяць. А у православ’ї дату прив’язали до Великого посту. Пасхалії наказують розпочинати святкування за 56 днів до Великодня. У 2023 році Масляний тиждень триватиме з 20 по 26 лютого.
Гуляти на Масляну в Україні треба протягом семи діб. Традиції святкування поділяють цей період навпіл: на Вузьку Масляну (понеділок – середу) та Широку (четвер – неділя).
День за днем
Кожен день тижня відзначається окремими обрядами.
Зустріч
У понеділок діти зранку плели солом’яне опудало та одягали його у символічне вбрання Масляної. Потім було заведено збиратися компанією та обходити домівки обрядовими піснеспівами. Гостей належало віддячити частуванням: у перший день тижня господині готували млинці. Першим млинцем пригощали жебраків для поминання покійних. Пообідавши, дітлахи вирушали кататися на санях. Снігові забави супроводжувалися піснями про Масляну. Скотитися з пагорбу далі за всіх вважалося гарною прикметою: до багатого врожаю льону. Поки молодше покоління мерзло заради майбутнього сімейного благополуччя, свекри вирушали у гості до сватів, де обговорювали святкові плани за чаркою.
Заграш
У вівторок активізувалися парубки та дівчата на виданні. Другий день Масляної був днем оглядин. Хлопці залицялися до молодиць під час вуличних забав, а юні красуні кокетували з молодиками, які подобалися. Після посту та сватання грали весілля: на Червону гірку.
Ласун
У середу зяті запрошувалися до тещі на млинці. Молодому подружжю дозволялося знову вбратися у весільний одяг. До третього дня Масляного тижня у сім’ях варили пиво та поповнювали запаси млинців, до яких подавали багато сметани, сиру та молока. Столи цього дня мали ломитися від страв.
Розгуляй
Середина веселощів називалася також Розгулом, Розгульним четверком та Переломом. Особливістю четвертого дня Масляної була участь у вуличному гулянні не тільки молоді, а й решти членів сім’ї. Поки парубки трощили снігові загороди і мірялися силою в кулачних боях, старші покоління ласували млинцями та варениками. Завершувався день встановленням на горі солом’яного опудала Масляної.
Тещини вечірки
У п’ятницю наставала черга зятя пригощати тещу млинцями (годилося запросити гостю особисто), але приходити «мамі» належало з власним посудом та продуктами.
Посиденьки зовиць
У суботу приділялася увага іншій сім’ї: дружина запрошувала на млинці рідню чоловіка. На шостий день святкування під пісні та танці на ритуальному багатті спалювали опудало Масляної.
Прощена неділя
Останній день Масляного тижня називається Проводами або Цілувальником. Млинці цього дня відносили на цвинтар та залишали на могилках. У Прощену неділю прийнято вибачатися і відповідати: «Бог простить». Сенс останнього дня Масляної – духовне очищення напередодні посту.
Млинці на Масляну
В останній тиждень на свято Масляної напередодні посту дозволялося жирне меню. Українська назва Масниця походить від слова «масний». Але «вільності» нестримних гулянок, що передують найдовшій у році семитижневій помірності, все ж таки не обходяться без обмежень. У Масляний тиждень на столах не має бути м’яса. Натомість борошняними, яєчними, рибними та молочними наїдками можна ласувати досхочу.
Тонкі млинці на всю пательню у старослов’янських традиціях символізували сонце, що дарує силу всьому живому. Їх робили до свята з ікорною, рибною, сирною, кремовою, сметанною, ягідною та овочевою начинками. На Слобожанщині млинці та коржі пекли з гречаної крупи, заправляючи смальцем.
Звичними ритуальними стравами на козацькій землі історики називають вареники та сирники. Вареник символізував молодий місяць. У наших предків була приказка, що в Масляну і турок вареника з’їсть. Окрім вареників, млинців та сирників, масляними стравами вважаються сирна бабка, налисник, запіканка, локшина та молочні галушки. Каші теж потрібно готувати до свята із молоком.
Опудала на Масляну
Кульмінацією свята було спалювання ляльки, котра символізувала смерть зими. Чому в давніх слов’ян це був жіночий образ? Бо в ньому втілювалася язичницька богиня Морена, яка опікувалася морозом, холодом і ніччю.
Масляну прийнято зображати у вигляді панянки. На дерев’яну хрестовину намотувалися гілки та солома, які зверху накривалися пористою тканиною. За допомогою мотузки формувалася подоба об’ємної жіночої постаті: голова, руки та довга спідниця.
Голова і тулуб опудала можуть бути зроблені з мішка із соломою: перев’язати його потрібно на шиї. Можна набити поліетиленовий пакет тирсою і сховати його всередину декоративного чохла.
Здавна опудало вбирали в старий одяг, вивертаючи навиворіт рваний хутряний кожух. Знищення мотлоху несло енергію порятунку від бідності та минулих негараздів.
Під час запалювання опудала промовляли: «Гори, Масляно, ясно, щоби не згасла!», « І щоб хуртовини зникли віднині», «Зиму спалюємо, холоди проводжаємо!».
Лялька Масляна своїми руками
Крім великого опудала, заведено було виготовляти малий оберіг, що символізує зиму. У язичницькі часи така лялька виготовлялася на Масляну, тому наділялася потужною захисною енергетикою. Заступницю зберігали до наступного року як річ сакральної сили. «Домашню Масляну» в сім’ях вважали Берегинею: вона захищала благополуччя роду. Це лялька врожаю, здоров’я та миру.
Руки Масниці підняті догори на знак сонцепоклонництва: так предки зверталися до бога Ярила. А спідниця із загорнутими краями тканини повторює форму стародавнього символу життя – коловорота.
Приготуйте два клаптика тканини – білої (на верхню частину тулуба) та яскравої (на спідницю); червону нитку (в обрядовій традиції її потрібно не різати, а рвати); шпильки; наповнювач (вату чи синтепон). Відірвіть 30х30 см білого ситця для тулуба ляльки та два шматки 15х15 см для рук. Ще 30х30 см ситцю (кольорового) знадобиться для спідниці. Зробіть також червону косинку – трикутник із більшою стороною 15 см. По центру білого шматка ситця покладіть ватяну кульку, закрийте її тканиною і перев’яжіть ниткою, сформувавши голову та шию ляльки. Намотуйте нитку за годинниковою стрілкою – у напрямку переміщення Сонця. Зробіть руки і з’єднайте їх із тулубом мотанки. Оберніть кольоровими трикутниками низ тулуба: це буде спідниця ляльки.
Ігри на проводах зими
Масляну не можна уявити без гучних веселощів. За старих часів зиму проводжали голосними прогулянками, санними розвагами, купанням у ополонці, кулачними боями, стрибками у мішках, перетягуванням каната, взяттям снігової фортеці, хороводними забавами, підкоренням високого стовбура з призом та іншими змаганнями на спритність.
Заміжня жінка приносила на «бабські посиденьки» ціпок. «Колодку» сповивали, «хрестили», «одружували» та «ховали». Колодієм називався язичницький опікун сім’ї. Він благословляв шлюби, дарував парам дітей і добробут.
Стародавнім слов’янським обрядом вважається гра «Колодка». Неодруженим хлопцям і незаміжнім дівчатам прив’язували до ноги дерев’яну палицю, котру треба було скинути разом із зимою: «Не одружився єси, то колодку носи!». Оскільки нікому не хотілося тиждень шкутильгати з прив’язаною дровинякою, це був жартівливий привід для «відкупу». Заплатити можна було їжею, самогоном, квасом, монетою, танцем чи піснею.
Пісеньки про Масляну
Приклади «Масляничних частівок» – у нехитрих народних куплетах. Пісні простого змісту швидко запам’ятовуються та легко розучуються дітьми.
***
Масляна пішки не блукає,
Вона в кареті приїжджає.
Попереду гриви золоті,
Позаду сани розписні.
Коні пані везуть вороні,
Лакеї їй служать молоді.
***
Ми давно млинців не їли,
Тож святам дуже зраділи.
Ой, млинці, ви млинці,
Смаколики-молодці.
Гості, будьте всі здорові,
Ось млинці мої готові.
Ой, млинці, ви млинці,
Смаколики-молодці!
Архаїчне ознаменування пробудження життя практикувалося й іншими європейцями, але найяскравішою індивідуальністю вирізняються саме українські традиції. Аналогів нашим звичаям немає в інших культурах.
Фото: etnoxata.com.ua
