Сергій Гулюк 
Ставка більша за життя
Взимку у курортному швейцарському місті Монтре, розташованому на так званій Швейцарській Рів’єрі на березі Женевського озера з дивовижним краєвидом на Альпи, зазвичай вже прохолодно та дощить. Загалом саме через близькість міста до озера та гірських рівнин клімат тут помірний, але у зимовий період туристів значно меншає. Був звичайний, нічим не особливий грудневий день 1971 року, четвертий день зими, яка ще не дуже відчувалася.
Увечері у приміщенні казино «Монтре» відбувався концерт, і, окрім звичної для цих місць респектабельної публіки, у залі та околицях було багато «довговолосих» і неформально одягнених громадян: це вам не жарт, адже того вечора на сцені панував ніхто інший, як Френк Заппа – прославлений американський ексцентрик, скандаліст, але, перш за все – видатний музикант.
Він виступав разом зі своєю новою групою «The Mothers», і після концерту у Швейцарії у музикантів були заплановані виступи у Франції та Бельгії. Вибір не зовсім «рокового» місця для концерту був не випадковим: починаючи з 1967 року у казино «Монтре» відбувався щорічний світовий джазовий фестиваль, хоча вже за три роки після початку його проведення стилістичні рамки розширилися до блюзових та рок-виконавців (що поробиш, рок-революція тоді все активніше крокувала світом).
Френк Заппа та група The Mothers
Був самий розпал концерту. Група The Mothers виконувала композицію «King Kong», голосно та переконливо звучало синтезаторне соло, коли раптом музика зупинилася, і Заппа досить стримано і спокійно оголосив у мікрофон: «Пані та панове, зберігайте спокій, у нас файр». І тут можна починати апелювати до величі чудової англійської мови, тому що, як відомо, англійською «Fire» – і «вогонь» і «пожежа», а ще, як згадував потім у інтерв’ю французьким журналістам музикант, він озвучив це слово так, ніби оголосив назву популярної у ті роки композиції рок-музиканта Артура Брауна.
Ця сцена виглядала так, ніби зараз музиканти почнуть виконувати цю композицію. Може, глядачі так нічого би і не зрозуміли, якби після слів Заппи з підвісної бамбукової стелі зали спочатку не з’явилися іскри, після чого вона почала диміти. Пожежа. «Пані та панове, зберігаємо спокій та організовано направляємося до виходу».
Ракета, яка ледь не вбила рок-музику
Усе виглядало приблизно, як у відомому англійському анекдоті, коли дворецький, не змігши переконати свого господаря у тому, що у Лондоні починається паводок, із незворушним виразом обличчя врешті оголосив: «Темза, сер». Почалася евакуація глядачів, яка, як стверджували потім очевидці, відбувалася спокійно та організовано, постраждалих та жертв не було. Пожежа почалася через те, що якийсь добродій додумався під час концерту вистрелити з ракетниці у стелю, і що цікаво, поліції тоді так і не вдалося ідентифікувати хто саме це зробив.
Але найцікавіше полягало у тому, що у залі казино на тому виступі була присутня група Deep Purple у своєму класичному складі, група, яка щойно видала свій видатний альбом під назвою «Fireball» (іронія?) і приїхала до Швейцарії записувати нову платівку «Machine Head», яка згодом стане не менш видатною.
Засновник та незмінний директор фестивалю у Монтре Клод Нобс допомагав глядачам залишати приміщення, а бас-гітарист Deep Purple Роджер Гловер потім згадував, що спочатку пожежа була несильною, і під час евакуації він навіть повернувся до зали та підійшов ближче до сцени, аби детальніше роздивитися апаратуру Заппи, а особливо – два новеньких синтезатори. На жаль, і синтезатори, і уся апаратура (єдиний плюс був у тому, що вона була застрахована), і весь багатоповерховий комплекс казино разом з концертним залом згоріли вщент. Саме у цьому приміщенні планували починати запис альбому музиканти Deep Purple наступного дня, але діставшись Монтре, вирішили поки не розвантажувати апаратуру, і дочекатися поки Заппа з групою відіграють свій концерт. Зрештою Френкові з колективом довелося відмінити європейські виступи, а музикантам «темно-пурпурових» – шукати нове приміщення для запису.
Пожежа у казино, 4 грудня 1971 року
«Месьє Блекмор, відчиніть, поліція!»
А поки вони, вражені подією вечора 4 грудня, вирушили до готелю «Європа», де зупинилися і звідки через велике вікно ресторану спостерігали, як казино охоплює полум’я (з боку гір ще й дув сильний вітер), а над живописним Женевським озером підіймається вражаюча завіса диму. Ось тут можна побачити унікальні кадри тієї пожежі, які згодом з’ явилися у документальній стрічці «Made in Japan».
Пікантність ситуації ще полягала у тому, що музикантам Deep Purple був потрібен не лише концертний зал казино, який згорів вщент: із собою у Монтре вони привезли пересувну мобільну студію, яку орендували у групи The Rolling Stones (відому як «The Rolling Stones Mobile»). І добре, що її теж поки не задіяли для запису, бо тоді б пожежа у швейцарському казино невимушено торкнулася б трьох величин світової рок-музики одночасно.
Та завдяки тому ж Нобсу британцям знайшли приміщення театру «Pavillion», розташованого у центрі міста. Саме туди перевезли все обладнання, і ті просторі стіни вперше почули легендарний гітарний риф Річі Блекмора, який стане одним з найвідоміших гітарних вступів у історії рок-музики, з нього у майбутньому розпочинатимуть свої вправи сотні гітаристів-початківців.
А тоді це ще була композиція без назви і навіть без тексту, її просто позначили як «Title # 1», і поки до театру перевозили апаратуру, підключалися, почали репетирувати – вже настав вечір. А запис дублів взагалі припав майже на опівніч, і коли нарешті записали вдалий дубль Блекмора, у зал театру увірвався… наряд поліції. Виявляється, правоохоронців викликали мешканці сусідніх з театром приміщень, яким заважали гучні британські рокери, а персонал театру довго не впускав поліціянтів всередину під приводом того, що втручатися у творчий процес було б некоректно. І вони були праві, таким чином врятувавши майбутній рок-шедевр від доблесної швейцарської поліції.
Група Deep Purple
Рок навколо матраців
Приміщення для запису довелося шукати знову. Під час вимушеного простою у роботі та перебуванні серед чистого гірського повітря на березі мальовничого озера трапилася ще одна ключова подія: одного ранку бас-гітарист Deep Purple Роджер Гловер прокинувся у номері готелю із фразою: «Smoke On The Water», яка йому чи то наснилася, чи то привиділася під ранок. Він поділився цим загадковим словосполученням з вокалістом Йєном Гілланом, на що той різкувато відповів, мовляв, це виглядає «дуже по-наркоманському», і поміркував про те, що DP – група для тих, хто п’є, а не для тих, то курить. Після цього про цю фразу на деякий час забули.
Врешті решт, коли часу на запис було вже обмаль, а дедлайни конкретно піджимали, група Deep Purple зняла для запису цілий готель. «Гранд Отель» – так називався цей заклад – знаходився на околиці Монтре, у грудні був майже порожнім і не опалювався, а тому крім різних технічних «заморочок» та обладнання, у приміщення першочергово було доставлено промисловий обігрівач.
Студія у готелі «Гранд Отель»
Просто у коридорі першого поверху облаштували імпровізовану студію і навіть спорудили дерев’яний щит, який потім був компактно обкладений матрацами з порожніх готельних номерів. У коридорі першого поверху було окремо записано барабанні партії Яна Пейса через те, що йому надзвичайно подобалася реверберація у просторі між номерами. У таких умовах записувався потужний за енергетикою та звучанням альбом «Machine Head». А на інструментальну п’єсу, яку вдалося зафіксувати напередодні у театрі з надзвичайно коректним персоналом, наклали слова, які згодом стали композицією «Smoke on the Water». Її текст – це, власне, і опис вищенаведеної історії:
Приїхали в Монтре ми, на береги озер Женевських
Збирались записать платівку та захопили із собою «мобілку» (мобільну студію – С.Г.)
Френк Заппа та «Матусі» були найкращими в окрузі
Та дурень взяв ракету і вщент спалив навколо все.
Дим над водою,
Полум’я в небесах…
Френк Заппа вже за тиждень після пожежі виступив з концертом у Лондоні, орендувавши апаратуру та інструменти. Невдачі на цьому не припинялися: на тому концерті один з глядачів штовхнув музиканта, той впав на бетонну підлогу оркестрової ями, отримав чисельні травми та на пів року опинився у інвалідному візку. Казино у Монтре відбудували, у 1975 році воно знову відчинило свої двері, а джазові фестивалі відбуваються там й досі.
Казино «Монтре»
У 1966 році популярна бразильська співачка Аструд Джильберто, яка вже декілька років насолоджувалася променями слави своєї «Дівчини з Іпанеми», у колаборації з американським піаністом Джилом Евансом видала платівку «Look to The Rainbow». Вступ до композиції «Maria Quiet», що розміщена на ній, дуже нагадує вступ, з якого починається «Дим над водою». Хто зна, може це вітер з альпійських схилів приніс цей мотив його авторам? Ось тут це продемонстровано наочно:
Як у кожного видатного хіта, у «Диму» згодом було безліч каверів, а з появою і популярністю Тік-Току, її аматорського виконання у найрізноманітніших іпостасях тільки побільшало. Ледь не у кожному другому телевізійному пісенному шоу можна побачити та почути ї найнесподіваніші версії. У 1989 році музиканти Deep Purple, Queen, Yes, Black Sabbath, Pink Floyd та інших музичних груп об’єдналися під назвою «Rock Aid Armenia», виконали хіт та видали сингл, кошти від якого було направлено у фонд постраждалих від землетрусу у містах Ленінакан та Спітак.
Фото з відкритих джерел
