5 вересня 1946 року в Кам’яному місті на острові Занзібарі народився Фаррух Бульсара – людина, чиє ім’я за народженням означало «щасливий» та «чудовий». Із 1970-х років він «переродився» у Фредді Мерк’юрі, ставши одним із творців, ідейним натхненником та фронтменом культового британського гурту The Queen.
Фредді Мерк’юрі, 1972
Колеги назвали його лідера «найвіртуознішим рок-виконавцем на всі часи», а музичні критики визнали соліста «найкращим британським співаком-чоловіком». Опитування компанії BBC закріпило за гордістю країни 58-й рядок у сотні найвизначніших британців, а американський журнал Rolling Stone поставив його на 18-е місце у переліку «100 найвидатніших співаків усіх часів та народів».
Власник чотириоктавного вокального діапазону, мультіінструменталіст та автор всесвітньо відомих хітів We Are the Champions, Killer Queen, Stop Me Now, Somebody to Love, Crazy Little Thing Called Love став творцем «найкращої пісні тисячоліття» – Bohemian Rhapsody.
Фредді Мерк’юрі, 1982 р.
Водночас обдарований музикант був дипломованим художником (випускник Лондонського Ealing Art College сам розробив згодом відому емблему гурту The Queen) та колекціонером-філателістом (його безцінне зібрання марок було викуплене у батьків Британською королівською поштою Royal Mail). Він любив гумор, кішок, жовтий колір та «розкішний хаос». Був щедрим із друзями, епатажним на сцені та сором’язливим у побуті.
Група Queen на церемонії вручення премії BRIT Awards у 1990 році. Це остання поява Фредді на публіці
Поки це яскраве життя досліджують біографи, про його головні події розповідають цитати з висловів самого артиста.
- За дев’ять років в індійській школі-пансіоні я звик обходитися без батьків, тому не боюся проблем і можу постояти за себе.
- У юнацькому безгрошів’ї я міг зі взірцевою старанністю протягом кількох тижнів заощаджувати на необхідному, щоб за день все витратити на задоволення.
- Загалом я збирався стати ілюстратором, але, на щастя, передумав.
- Мені потрібно виправити зуби, які стирчать, а в іншому я ідеальний.
- З Родом Стюартом та Елтоном Джоном у мене були плани створити спільну групу, яка б називалася на честь нас трьох: «Волосся, Ніс і Зуби». Але ми не дійшли згоди щодо порядку слів у назві – я хотів, звісно, щоб першими були «Зуби».
- З Майклом Джексоном ми віддалилися, коли він, приголомшений успіхом «Трилера», зажадав тиші. Раніше ми могли разом гуляти в клубах, а потім він усамітнився і перестав залишати свою фортецю. Сумно.
- Після концерту ми сідаємо у чотири лімузини і роз’їжджаємося у різних напрямках.
- Преса мене «пресує», і мої почуття до неї взаємні.
- Я не чекаю від газет панегіриків, адже кожна душа має дві сторони: світлу і темну.
- Я постійно змінююся, бо нудно бути завжди однаковим.
- Мене влаштовує мій хрипкий голос, що став таким через куріння: саме для цього я й курю, щоб ви знали.
- Я готую не концерт, а модний показ. І найважчим стає вигадування костюма для наступного виходу на сцену: я вже у всьому виступав.
- Пісні – як одяг: похвалишся обновкою, користуєшся, доки не набридне, і втратиш інтерес.
- До сучасного мистецтва потрібно ставитися як до жінки: не отримаєте задоволення, якщо спробуєте зрозуміти.
- Поки люди закохуються та розлучаються, проблем із сюжетами для нових пісень не виникне. Це означає, що я завжди знайду, про що писати.
- Екстравертом артист змушений бути на сцені. Поза нею можна залишатися собою. У житті я –інший.
- Від проблем є зиск: чим їх у мене більше, тим цікавіше мої пісні.
- Найсумніша самота – коли маєш все.
- Справжні друзі не з’являються там, де є відстань. Я не підпускаю до себе близько людей, аби вони не руйнували мене.
- Успіх збагатив мене мільйонами шанувальників та фунтів стерлінгів, але забрав те, чого всі прагнуть: міцні стосунки.
- Кохання є схожим на «російську рулетку»: воно небезпечне.
- Люди закохуються в мою славу, однак їхні почуття не пов’язані зі мною справжнім.
- Я маю необережність надто швидко закохуватися, тому мені завжди боляче.
- Чоловіка я не можу любити так само, як жінку. Зі мною складно бути щасливим.
- Коли ви піднялися на вершину, подальший шлях може бути лише вниз. І він зазвичай дається складніше.
- Я завжди мріяв про розкішний будинок із голлівудських фільмів. Тепер його маю, але не маю мрії.
- Якби я жив у вікторіанську епоху, мене оточував би вишуканий хаос.
- Для мене більш важливим є бути щасливим, ніж змінити світ. Я б волів отримувати задоволення, поки живий.
- Що я робитиму через двадцять років? Без сумніву – вже нічого, адже буду мертвий.
- Навіщо тягти до сімдесяти? Це нудно.
- У моєму заповіті, звичайно, фігурують батьки та собаки, але значну частину стану я залишу Мері Остін. Якби події розвивалися по-іншому, вона мала б на це право як вдова.
- Не хотів би опинитися після смерті в раю: найцікавіших людей можна зустріти, гадаю, у пеклі.
- Я не думаю про те, скільки мене пам’ятатимуть: яка мертвому вже різниця…
- Не шкодуватиму, якщо покину цей світ уже завтра. Я справді зробив усе, що міг.
Фото: wikipedia.org