Валентина Вакуленко 
Його вишуканий пристрасний смак… Відразу уявляєш себе на набережній середземноморського містечка Старої Європи. Солонувате повітря змішується з ароматами смажених горіхів і заморськими прянощами. Хвилі б’ються в такт старої «кафешної» кавоварки, заглушаючи ритми вуличного музики. Запахи, смаки, звуки складаються у паззл неймовірних відчуттів.
Всесвітньо відомий, класичний, неповторний, таємничий. І все це він – мигдальний лікер «Амаретто». Свого часу він легко підкорював континенти, навіть спромігся похитнути залізобетонну завісу пострадянського алкогольного несмаку, але для багатьох, на жаль, так і лишився «чимось солоденьким, для жінок». Хоча звинувачувати лікер не варто, він просто з’явився, як кажуть, не в той час і не в тому місці. І це тому, що за 80 років радянщина навмисно зруйнувала культуру вживання алкоголю, замінила світову практику на банальне і спірне «зняття стресу».
Тодішній «Амеретто» продавали у вуличних кіосках і пропонували у найдорожчих ресторанах, і назавжди залишиться таємницею, який з них був справжнім, а який – банальною підробкою.
Сьогодні, коли немає кордонів для будь-яких дегустаційних екскурсій світом, ми навчились смакувати якісний алкоголь та здатні оцінити якість брендів з історією.
Туристичний магніт Саронно
Саронно – маленьке містечко у серці Ломбардії, що з комфортом розмістився на півночі Італії. Тут зазвичай багато туристів, які, мов мурахи, низкою тягнуться від дзвіниці церкви Св. Франциска, каплиці з ренесансними розписами до мальовничої площі і старовинної залізничної станції. І обов’язково зазирнути місцевий Музей кераміки Джузепе Джанетті , в якому зберігаються колекції старовинного італійського, а також японського і китайського фарфору. Є зала, присвячена і сучасному мистецтву кераміки.
Але приїжджають у Саронно, у першу чергу, як на батьківщину «Амаретто». Мигдальний лікер давно став головним брендом містечка, його візитівкою, магнітом, що притягує туристів з усього світу. Гіди вам обов’язково порадять, як розпізнати справжній «Амаретто», зазначать, що знайти його можна тільки у Саронно та обов’язково розкажуть місцеву легенду.
Саронно
Дуже італійська легенда
Італія. Здається тут усе, навіть сіре каміння руїн, пронизане енергетикою кохання. Саме цьому великому почуттю присвячена більша частина італійських пісень, опер, поем і легенд.
Отож, все почалося у далекому 1525 році, коли Бернадино Луїні, учень Леонардо да Вінчі, отримав замовлення на розпис каплиці Санта Марія деі Міраколлі (Церква Чудес Святої Марії) у місті Саронно. Нині ім’я художника півзабуте, але свого часу він вважався неабияким митцем – настільки, що його картини плутали з творами геніального вчителя. Прибувши до Сарроно Луїні оселився у місцевій таверні, де відразу поклав око на хазяйку – гарну молоду жінку, вдовицю, що продовжувала бізнес чоловіка. За тиждень Луїні вже писав з неї Мадонну, а згодом їхня любов до живопису переросла у бурхливі інтимні стосунки: вони стали коханцями.
У цього роману не було майбутнього – художник був одружений і мав повертатися до родини. Прекрасна трактирниця увічнила свою скорботу на власний кшталт: вона створила незвичайний лікер, настояний на мигдалі та абрикосових кісточках – гіркий та солодкий, як приречене кохання. Вона назвала його «Амаретто», від слова amore (кохання) і на згадку про себе поклала пляшку напою коханому в дорогу. Так у подорожній сумі легковажного художника «Амаретто» рушив завойовувати світ.
Легенда і досі популярна на півночі Італії, де її сприймають надто буквально, особливо в Саронно. Цікавість до неї свого часу підігріла поява бестселеру Марини Фйорато «Мадонна мигдалю», присвяченого забороненому коханню, що створило лікер. Але правда в цій історії кохання полягає лише в тому, що Бернадино Луїні дійсно розписував каплицю Санта Мрія деі Міраколлі. Образ Мадонни, який фанати роману вперто називають «Мадонна мигдалю», не має нічого спільного ані з каплицею, ані з Саронно. Якщо придивитись, Свята Діва зображена на фоні звичайних садових троянд.
Мадонна з трояндами. Бернадино Луїні
Та й назва лікеру походить, скоріш за все, не від романтичного «amore», а від досить реалістичного «amaro» (гіркий) чи «mandora amara»(гіркий мигдаль). До того ж, настояні лікери – не велика дивина, особливо на півночі Італії, де вони популярні не менш, ніж настоянки в Україні. Але легенда все одно прекрасна і зворушлива. Крім того, з часом старовинна байка перетворилась на сторінг бренду.
Таємниця, залізниця та старовинні клани
Отож, настояні лікери набували популярності на італійській півночі. Кожна родина мала власний рецепт, який, зазвичай, тримала у суворій таємниці. Передати секрет сімейного лікеру вважалося проявом справжньої дружби і довіри. Одним із таких поважних кланів було сімейство Реїна. Вони були (за власним твердженням) нащадками роду, що створив легендарний лікер.
У XVII столітті старовинний рецепт відтворив теж напівміфологічний засновник сімейного бізнесу Джовані Реїна. Лікер почали виготовляти на продаж, а рецепт передавався з покоління в покоління, доки інший представник клану Реїна на ім’я Доменіко, не відкрив у 1900 році власний магазин у самому серці Саронно.
Напій користувався популярністю, не в останню чергу завдяки вдалому розташуванню Саронно – залізничної транспортної розв’язки на півночі країни. Скуштувавши у привокзальному ресторані кави з «Амаретто», подорожні потім із задоволенням купували його у магазині Реїна. Крім того, наприкінці XIX століття в Європі та Америці почався перший туристичний бум. Одними із туристичних центрів стали Центральна та Північна Італія. Багатії з нового Старого світу милувалися історичними пам’ятками, захоплено слухали побрехеньки гідів і мали нагоду прихопити кілька ящиків лікеру на згадку.
Справи йшли, за сорок років з’явилася компанія ILLVA (Industria, Lombardia, Liquori, Vini & Affini) Saronno. Лікер отримав власну назву «Amaretto Disaronno» («Амаретто з Саронно»), яка потім у розмовній мові перетворилася на просто «Disaronno» і стало синонімом «Amaretto».
Легендарний лікер розливають у не менш легендарні квадратні пляшки з коштовного муранського скла, що виготовляються обмеженими партіями. Кажуть, на таку форму венеційських склодувів надихнула вимога замовника виготовити пляшку, яку легко буде намацати в темряві. У старі часи мався на увазі лише винний погреб, зараз же у цьому бачать натяк на ніч кохання. Крім того ILLVA Saronno випускає безліч іншої алкогольної продукції: мандаринелло, лімончелло, молодіжні лонгдрінки у пляшках, а також самбуку, трипл сек та горілку.
Завод ILLVA
Проте не все так безхмарно. За законами жанру (та маленького італійського містечка) у династії Реїна існують свої Монтеккі – клан Лаззороні, власники компанії D. Lazzaroni & C. Spa та бренду «Lazzoroni Amaretto liqueur» («Лікер Амаретто Лаззороні»). І якщо дві старовинні династії з Верони і згадати до пуття не могли, з чого пішла ворожнеча, то старовинні конкуренти із міста Саронно точно знають, де корінь протистояння. А саме – у відповіді на питання, щодо якого вони ніколи не дійдуть згоди – чий «Амаретто» справжній?!
Завод Lazzoroni
До того ж, у Лаззороні є своя легенда. Ще б пак, їхній лікер у 1718 р. благословив сам кардинал Міланський! І власна комерційна фішка – печиво «Амаретті», яке продається у наборі разом з пляшкою «Амаретто» як натяк на романтичне побачення. Компанії ILLVA Saronno навіть довелось змінити назву провідного напою з «Amaretto Disaronno» («Амаретто з Саронно») на «Disaronno Originale Amaretto» («Справжнє Амаретто з Саронно»), підкреслюючи виключне право на виробництво лікеру.
Печиво «Амаретті»
Ця історія зайвий раз підкреслює важливість конкуренції у бізнесі, завдяки якій «Амаретто»-клани рушать вперед, кожен своїм шляхом, а сам легендарний бренд давно вийшов за кордони Саронно…
Під знаком «Амаретто»
У наші дні «Амаретто» – один із беззаперечних символів Італії. Його виробляють у багатьох містах, містечках і навіть невеличких селищах. Деякі версії популярного лікеру здобули не меншу славу, ніж два оригінали, зокрема «Anica Amareto», «San Marco», «Luxardo Amaretto», «Grande Genova», «Di Piza», «Del Castele», «Di Verona», «Florence».
Легендарний лікер перетворився на загальнонаціональний культ: власний вид «Амаретто Paganini» отримав легендарний італійський скрипаль Ніколо Паганіні, на честь напою назвали троянду, сорт мигдалю, зірку та навіть лінію взуття. Італійцям наступають на п’яти французькі виробники («Giffard Amaretto», «Ciroc Amaretto») та голландські («De Kuyper Amaretto Liqueur», «Bols Amaretto»). Загалом, «Амаретто» виробляють всюди – від Туреччини до США. Компанія ILLVA Saronno проводить міжнародний конкурс коктейлів з «Амаретто» – Disaronno Mixing Star, що поєднує барне та кіно- мистецтво. Своєю зіркою Disaronno бармени пишаються не менше, ніж ресторатори зіркою Michelin.
Американці навіть визначили національний день «Амаретто», який урочисто святкують 19 квітня. Це незвичайне свято з’явилося завдяки іммігрантам з Італії, які разом із піцою та спагеті прихопили напій до Нового Світу. Виробництвом «Амаретто» зацікавився навіть Китай. Тобто, всесвіт «Амаретто» впевнено розширюється. І хтозна, яких нових сюрпризів слід чекати.
Амареттознавство
Трохи «сухих», але важливих фактів про «Амаретто».
Рецепт «Амаретто» – звісно, секрет фірми. Можна перерахувати лише компоненти, які обов’язково входять до складу будь-якого «Амаретто», незалежно від бренда.
Це мигдаль та абрикосові кісточки (попередньо подрібнені) як основа настоянки, виноградні спирти, фруктово-ягідні сиропи, ваніль, але головне – секретні трави та прянощі. Саме вони є запорукою унікального смаку кожного «Амаретто» та головною комерційною таємницею компанії-виробника.
Технологія виготовлення теж не розголошується. Відомо тільки, що в процесі виробництва застосовується методика дистиляції (перегонки), але на якому етапі – невідомо.
Смак, колір, аромат «Амаретто»
- Колір має бути – від світло до темно янтарного.
- Аромат пікантний, з нотками мигдалю, трав та спецій.
- Смак – приємний солодкий, марципановий, з легкою гіркотою. Прянощі та трави створюють багату гаму вторинних смакових відтінків.
- Міцність – від 21 % до 37 %. Це трохи міцніше, ніж у «середньостатистичному» солодкому алкоголі, тому лікером не варто зловживати.
Як правильно вживати «Амаретто»
Як і більшість лікерів, напій варто вживати після основного прийому їжі невеликими ковтками, аби відчути всю гамму смаку. Якщо напій перебував у холодильнику, його рекомендують потримати кілька годин при кімнатній температурі, аби розкрився букет. Сучасні знавці алкоголю рекомендують вживати трав’яні та горіхові напої з льодом чи сильно охолодженими, щоб трішки приглушити спиртовий запах і «змішати» складові.
Також «Амаретто» додають до кави, чаю, гарячого шоколаду та морозива. Міксують із вишневим, апельсиновим, ананасовим соком, содовою, тоніками, навіть колою. Пропорція залежить виключно від смаку.
Із чого п’ють «Амаретто»
У чистому виді – з невеликих лікерних чарок, хоча деякі віддають перевагу келихам для коньяку.
З чим п’ють «Амаретто»
«Амаретто» – десертний лікер, тому не варто перевантажувати трапезу. Краще його вживати з фруктами, сиром, морозивом, шоколадом, легким печивом, солодкими мусами, вершковими та шоколадними десертами. Випічка теж доповнить вишуканий смак лікеру, особливо шоколадна.
Ціни на «Амаретто» в Україні
Disaronno Original – 700-1000 грн за 0,5,-0,7 мл;
Lazzaroni Amaretto – 700-800 грн за 0,5,-0,7 мл;
інші – 300-550 грн за 0,5-0,7 мл.
Отож, насолоджуємося «Амаретто», бо ми та він того справді варті!
Фото: pexels.com, wikipedia.org
