Ніла Іваненко 
Уявіть собі клацання кігтів собаки, що крокує кахельною підлогою. А тепер уявіть, що по тій самій підлозі ходить кішка. Різниця полягає в тому, що кішка рухається в абсолютній тиші. Вона повністю втягує свої пазурі, і це дає їй змогу залишатися ніким не почутою.
Але чому кігті кішок втягуються, а в собак – ні?
Усе зводиться до того, як саме ці два види тварин використовують свої пазурі. Кішкам вони необхідні передусім для нападу на здобич, пояснив Ентоні Рассел, біолог-еволюціоніст з Університету Калгарі в Альберті (Канада). Передні кігті потрібні їм, аби схопити та утримувати впольовану тварину, а задні – щоб розпороти їй черево.
Тож кішкам доводиться постійно мати напоготові гості пазурі, щоб будь-якої миті забезпечити себе їжею. А якби їхні кігті були весь час витягнуті, вони зношувалися б від дряпання по землі, яка в даному випадку виконувала б роль пилки для нігтів.
Отже, причина ховання кішками своїх кігтів полягає в необхідності підтримування їхньої гостроти. За словами пана Рассела, щоб ця крихітна зброя завжди залишалася у відмінному стані, котячі пазурі за замовчуванням втягнуті.
Кішки полюють наодинці, собаки – групами
Оскільки кішки є мисливцями-одинаками, гострі приховані пазурі допомагають їм самотужки полювати на здобич.
«Наявність висувної клешні – життєво важливий пристрій, що дозволяє впоратися зі здобиччю наодинці», – зауважив Сяомін Ван, палеонтолог хребетних з Музею природної історії Лос-Анджелеса (США). Через гострі пазурі представників родини котових тварини-жертви зазвичай не спроможні вислизнути з їхньої хватки. Завдяки цій зброї кішки можуть здолати здобич, яка вдвічі-втричі більша за них, розповів пан Ван журналу Live Science.
А тим часом собаки – мисливці соціальні. Вони здобувають їжу гуртом. Ця соціальність допомагає їм нападати та знищувати більших за себе тварин, виснаживши їх перед цим тривалими перегонами. Полюючи, приміром, на лося, собака жене його кілька кілометрів, потім наздоганяє жертву та нападає на неї. Тоді як полювання кішок полягає в короткому та потужному нападі.
Для собак гострота кігтів не така важлива, як для кішок. Бо ж оскільки пси працюють групою, вміння хапати та утримувати здобич самотужки для них не є таким істотною. Проте, на думку Сяоміна Вана, пазурі в певному сенсі важливі й для псів: вони потрібні для зчеплення із землею та маневрування під час бігу. Кігті допомагають собакам «вчепитися» за землю та швидко змінити напрямок. А це надзвичайно корисна властивість для тварин-мисливців, які пересуваються на великі дистанції.
Більшість котових не використовують кігті під час бігу. Винятком є хіба що гепард. Його пазурі втягуються меншою мірою та більше подібні до собачих. Тому гепард може переслідувати свою жертву дуже швидко, долаючи значні відстані, пояснив пан Ван.
Варто зазначити, що всі хижаки можуть дещо відводити пазурі назад, сказав пан Рассел. Коли кішка не використовує свої кігті, вони втягуються надміру, повністю загинаючись назад та притискаючись до кісток пальців. І тварині не потрібно докладати зусиль, щоб утримувати їх в такому стані. Проте хоча в більшості інших хижаків немає кігтів, що втягуються, всі вони можуть бодай трохи підіймати пазурі, згинаючи пальці на кінцівках. А цей незначний рух – теж свого роду втягування, зазначив канадський дослідник.
Фото: pexels.com
