Інна Тихонова 
29 березня – День народження кока-коли. Оригінальний аптечний препарат був приготований у 1886 році наркозалежним фармацевтом, який через два роки помер у злиднях. Напій від «будь-яких нервових розладів» складався з екстрактів трьох частин листя південноамериканської рослини коки (кокаїну) та однієї частини горіхів тропічного дерева коли (кофеїну). Нові ліки від головного болю, істерії, меланхолії й імпотенції розробник рекомендував людям похилого віку, а насамперед призначав армійцям для лікування залежності від морфію, до якого колишній фронтовик був небайдужий і сам. У найбільшій аптеці Атланти запатентований фармацевтичний засіб продавався по 5 центів за склянку і мав обмежений попит. Що змінило ситуацію і хто створив національний американський бренд Coca-Cola – найвідоміший товарний знак у світі? З чого роблять кока-колу, яку продають у 200 країнах, і коли збитковий напій приніс успіх однойменній компанії, котра реалізує тепер близько мільярда штук своєї продукції щодня?
Доля рецепту та його автора
Винахідником кока-коли був американський фармацевт і офтальмолог з офіцерським минулим Джон Стіт Пембертон (1831–1888). Під час Громадянської війни у США він воював у лавах армії конфедерації і дослужився до звання підполковника. Отримавши 1865 року поранення, згодом ветеран війни, як і інші колишні комбатанти, пристрастився до морфію. Шукаючи ліки від своєї залежності, випускник фармацевтичної школи Університету в Колумбусі став експериментувати з кокою (з її листя 1859 року хіміком Альбертом Німаном було виділено наркотичний компонент кокаїн) і створив на її основі попередню версію «французького вина з кокою» Pemberton’s French Wine Coca.
Після запровадження 1885 року в тогочасному окрузі штату Джорджія «сухого закону», розробникові довелося вилучити алкогольний складник із формули напою і замінити його газованим сиропом з паленого цукру. Для нової варіації Френк Мейсон Робінсон – бухгалтер Джона Стіта Пембертона – вигадав назву Coca-Cola (вона поєднувала в собі відсилання до двох основних компонентів напою) і написав її каліграфічними літерами, що їх ми бачимо у логотипі продукту і сьогодні. В оригінальній формулі містилося 8,46 мг кокаїну з коки, а наявність у складі кофеїну з горіха коли працювала на посилення освіжаючого ефекту від напою.
Першу партію виробник сиропу для лікування залежності від морфію й опію адресував передусім ветеранам війни, пропонуючи наркозалежним перейти на менш токсичну альтернативу, а надалі рекомендував продукт для терапії неврастенії, депресії, імпотенції, захворювань шлунку, кишківника та нирок. У найбільшій аптеці Джейкоба в Атланті нові ліки продавалися з автомату по 5 центів за склянку, і спочатку їх купували в середньому 9 осіб на день. Першого року виручка з продажів напою склала лише $50, тоді як на його виробництво було витрачено $70, тобто в перший рік кока-кола була збитковим продуктом. Його 57-річний перший виробник Джон Пембертон помер 1888 року у злиднях від раку шлунку, а права на напій викупив майбутній засновник компанії, яка займається виробництвом кока-коли і досі.
Історія кока-коли
The Coca-Cola Company заснував 1892 року представник аптечного бізнесу Ейза Ґріґґс Кендлер. Успішний підприємець, що починав кар’єру як власник аптеки, походив із багатодітної родини (був одним із одинадцяти дітей процвітаючого торговця і плантатора з графства Керолл), виховувався на баптистській етиці і так піднявся, що пожертвував на благодійність мільйони доларів – своїй церкві, на лікарню і придбання землі під будівництво університету Еморі. Хтось вважає, що рецепт кока-коли йому продав в останній рік свого життя сам винахідник. За іншою версією, бізнесмен придбав права на напій за $2,3 тисячі у вдови Пембертона. Продавати в США продукт, що приніс йому великі статки, засновник компанії Coca-Cola почав у 1895 році, а з наступного року він із 50 співробітниками вже реалізував напій і в сусідніх країнах.
У 1899 році було засноване перше підприємство з виробництва кока-коли за схемою франчайзингу. У такій моделі, що зберігалася впродовж всього ХХ століття, головна компанія обмежувалася маркетингом і виробленням концентратів, з яких випускали напої сторонні виробники. Водночас у 1916 році було подано понад півтори сотні судових позовів проти марок-імітаторів Fig Cola, Cold Cola, Candy Cola, Cay-Ola та Кoca Nola. До того як піти з компанії у 1917 році на посаду мера Атланти, передавши на два роки управління бізнесом синові Говарду і заповівши 90% акцій членам родини, Ейза Кендлер встиг зробити кока-колу найвідомішим напоєм у США. 1902 року компанія вже мала оборот у $120 тисяч.
Але наприкінці 1890-х років засновникові The Coca-Cola Company довелося реагувати на зміну громадської думки щодо кокаїну. Якщо до того він не підлягав забороні (про його шкоду здоров’ю тоді ще не здогадувалися), то надалі сприйняття такого складника в напої змінилося. У 1903 році вийшла розгромна стаття в газеті New York Tribune, де саме кока-колу звинувачували в тому, що темношкірі з міських нетрів, обпившись наркотичним напоєм, нападають на білих людей. Через той скандал довелося скорегувати легендарний рецепт: відтоді кока-колу почали виробляти не зі свіжого, а з вичавленого листя, з якого попередньо був видалений кокаїн. І надалі популярність напою лише зростала. Перший рекламний щит Coca-Cola в містечку Картерсвілл у штаті Джорджія стоїть на своєму місці з 1904 року.
Реклама Coca-Cola, 1900 р.
Американська ікона
З 1894 року кока-кола випускалася в пляшках (у бляшанках її продаватимуть набагато пізніше – з 1955 року). У 1915 році дизайнер зі штату Індіана Ерл Р. Дин розробив зі своєю командою нову пляшку на 6,5 унцій (американська унція дорівнює 30 мл). У дизайні було відтворено форму плоду какао, бо розробник, за одним припущенням, сплутав значення слів coca і cocoa, а за іншим – не знайшов у бібліотеці відомостей ні про коку, ні про колу. У наступні роки було випущено понад 6 мільярдів таких пляшок. З 1955 року кока-колу почали продавати в пляшках місткістю 10, 12 і 26 унцій, а наприкінці 2007 року компанія представила більш коротку скляну пляшку на 0,33 л, що дозволила суттєво скоротити викид вуглекислого газу у процесі виробництва скла.
Але це вже відбувалося за нових власників The Coca-Cola Company. У 1919 році Говард Кендлер продав переданий батьком бізнес за $25 мільйонів консорціуму на чолі з Ернестом Вудраффом і Юджином Стетсоном. Після перереєстрації власників компанія стала найбільшим на той час публічним акціонерним товариством у харчовій промисловості: було продано півмільйона акцій за ціною $40. У 1943 році в Європі та на півночі Африки почали діяти підприємства з виробництва кока-коли для підняття бойового духу американських солдатів, що там воювали, а також для поширення напою світом. У 1990 році обсяг продажів Coca-Cola вперше перетнув позначку $10 мільярдів.
Коли б усю вироблену кока-колу роздали населенню планети, кожен із землян отримав би по 1500 пляшок. Щосекунди у світі випивають 8000 склянок напоїв, вироблених The Coca-Cola Company. Продаж концентратів останніми роками складає 56% її виручки, тоді як власна готова продукція займає сегмент 44%. Основним регіоном діяльності компанії залишаються США: на рідну країну зараз припадає 36% виручки. Кока-кола стала для американців мало не іконою і все ще не втрачає своїх позицій, очолюючи рейтинг найбільш затребуваних продуктів на ринку безалкогольних напоїв. А у світі найвищий рівень споживання кока-коли на душу населення мають такі різні країни, як субтропічна Мексика і приполярна Ісландія.
Секрет фірми
Попит на кока-колу не падає, попри несхвалення її вживання лікарями та дієтологами. Фахівців з охорони здоров’я непокоїть негативний вплив цього напою на нирки через вміст шкідливих складників – цукру і діоксиду вуглецю. У складі кока-коли в її класичному варіанті, згідно офіційного сайту, міститься близько 11% цукру, барвник кольору паленого цукру Е150, діоксид вуглецю, кофеїн (140 ppm, тобто мільйонних часток), ортофосфорна кислота (кількість фосфору – 170 ppm), азорубін (харчова добавка з групи барвників) та ароматизатори – ванілін, олія лимону, олія гвоздики і корична олія. Як бачимо, точна концентрація по ряду позицій не є відомою. Пропорції складників кока-коли становлять комерційну таємницю, і розголошувати її суворо заборонено.
Згідно статуту компанії, одночасно знати нюанси формули можуть лише три відповідальні особи. Підприємствам, що розливають напої з наданих концентратів та сиропів, дозволено лише незначно варіювати склад кока-коли залежно від місцевих поставок сировини. У 2009 році в ході судового розгляду за наполяганням турецької влади з’ясувалося, що серед харчових добавок у напої є також барвник E120 (кармінова кислота) – екстракт із кошенільних черв’яків, тобто з висушених самок комах виду Dactylopius coccus. Така новина збурила суспільство, адже вживання в їжу комах забороняється деякими релігіями, зокрема юдаїзмом. В офіційному коментарі наявність карміну серед складників компанія спростувала.
На відміну від складу, калорійність кока-коли секретом не є: її енергетична цінність – 42 ккал, а вміст вуглеводів – 10,6 г на 100 г продукту. Ще у 1982 році виробники кока-коли розпочали випуск дієтичного варіанту Diet Coke, а надалі, під тиском конкурентів, взялися постачати на ринок напої без цукру та кофеїну. Асортимент кока-коли поповнився різновидами продукції з мінімумом вуглеводів. Coca-Cola Light має звичний смак, але містить лише 0,3 калорії на 0,1 л. А напої Zero (Coca-Cola Zero Lemon, Coca-Cola Zero Lime, Coca-Cola Zero Orange, Coca-Cola Zero Vanilla) не містять цукру, що робить їх майже безкалорійними (лише 0,2 ккал). Та чи знижує ризик ожиріння відсутність цукру і як впливають на організм його синтетичні замінники?
Користь і шкода кока-коли
Серед штучних підсолоджувачів у газованому безалкогольному напої Cola Zero міститься аспартам, що є ймовірним канцерогеном. Окрім збільшення ризику раку та метаболічного синдрому, аспартам впливає на здоров’я мозку: фенілаланін у його сполуках може викликати головні болі і навіть спровокувати епілептичний напад. Містяться у складі Cola Zero й інші синтетичні підсолоджувачі – ацесульфам калію і цикламат натрію. Ці компоненти напою не просто стимулюють апетит, а формують потяг до жирної їжі, тож регулярне вживання «нульової» кока-коли може призвести до збільшення ваги. Доведено, що штучно підсолоджені газовані напої провокують ожиріння, діабет другого типу і ризик передчасної смерті через підвищення кров’яного тиску.
Вживання газованих напоїв зі штучними замінниками цукру дослідники пов’язують із підвищенням небезпеки раку печінки на 28%. Згубно впливати на печінку і жовчний міхур, а також викликати печію спроможний вуглекислий газ у газованому напої. Кока-колу не рекомендується пити при порушеннях з боку жовчовивідних шляхів і захворюваннях шлунково-кишкового тракту, а саме – гострому чи хронічному гастриті, підвищеній шлунковій секреції, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки. Фосфорна кислота у складі кока-коли сприяє утворенню каменів у нирках, руйнує зубну емаль і може зашкодити зубам. Цей компонент гальмує всмоктування кальцію, необхідного для формування кісток, тож кока-колу не варто пити дітям та підліткам, які ростуть.
Особи, що хворіють на діабет, мають зважати на високий вміст сахарози в класичному рецепті, що підвищує рівень цукру в крові. А кофеїн у складі кока-коли збільшує частоту серцебиття та дихання. Водночас напій, що має збудливу й освіжаючу дію, тонізує мозок, знімає втому і сонливість, зупиняє нудоту та діарею, а також заспокоює біль (зокрема, у шлунку). Тож цінується напій із рослинним екстрактом не лише за унікальний смак. Щоб не порушити обмін речовин і не набрати вагу, варто усвідомлювати, скільки коли можна пити в день. Безпечною для здоров’я вважається періодично випита банка коли в 0,33 л при дотриманні здорової моделі харчування та способу життя в цілому.
У солодкому полоні
Регулярне зловживання тонізуючим напоєм викликає безсоння. Якщо пити кока-колу 4-5 днів поспіль, напій формує залежність, коли раптове припинення вживання викликає синдром відміни з дратівливістю та сонливістю. Прояви синдрому відміни можуть тривати одну-дві доби після останнього вживання кока-коли. Відновити нормальне самопочуття допомагає той самий напій, що до такого стану привів. Ось чому на нього люди швидко «підсідають», якщо не контролюють споживання. Щоб кока-кола лише благотворно впливала на організм і не спричиняла небажаних наслідків, пити її можна лише час від часу і в помірних кількостях. Інакше напій візьме нову жертву у полон, і це є вигідно виробникові.
Ще в 1909 році англійський письменник-фантаст Герберт Веллс написав реалістичний роман Tono-Bungay, що став сатирою на історію кока-коли – там розповідається про створення, рекламу і розповсюдження напою, названого автором «тоно-бенге». За сюжетом молодий науковець допомагає просувати шкідливі стимулятори, замасковані під чудодійні універсальні ліки, створені та запатентовані його амбіційним дядьком. Зростання продажів «тоно-бенге» стрімко підвищує соціальний статус героя, піднімаючи його до багатств, про які годі було і мріяти. В реальності всією виробленою кока-колою вже можна наповнити басейн глибиною 1,8 метрів і розміром 33х15 кілометрів – туди зможуть одночасно увійти 512 мільйонів людей.
У 2004 році The Coca-Cola Company отримала Шнобелівську премію з хімії – «за перетворення води у непридатну для пиття субстанцію». Серед повідомлень про «чудодійні» властивості кока-коли можна знайти інформацію, що її використовують для прання сильно забруднених речей, миття скла, чищення унітазів і видалення іржі. Індійські фермери замінюють цим напоєм пестициди, обприскуючи ним плантації прянощів і поля бавовни, щоб позбутися комах-шкідників. А китайці нібито навіть випробували кока-колу як протизаплідний засіб. Пов’язаних із цим напоєм сенсацій із серії «хочете – перевірте» насправді є дуже багато, тож нескінченна цікавість до кока-коли лише підтверджує її легендарність.
Фото: pixabay.com
