Інна Тихонова 
Британську манеру жартувати у світі називають «гумором шибеника». У його основі – культурна традиція придушувати вияв емоцій, а характерними ознаками є відсутність заборонених тем та незворушність подачі. Кожна особиста проблема сатирика, гумориста, драматурга, педагога, репортера та редактора мала сенс як матеріал для творчості: добре сміється з життєвого абсурду той, хто з ним знайомий не з чуток.
Двічі Джером
Доля приготувала майстрові англійського гумору багато можливостей для вдосконалення сарказму. І розпочалися ці уроки життя з ніжного віку. Майбутній автор всесвітньо відомої повісті «Троє в човні, не рахуючи собаки» народився 2 травня 1859 року в Уолсоллі (графство Стаффордшир), але невдовзі бідність змусила родину переїхати до Лондона. Четверта дитина Маргарити Джонс і коваля, продавця залізних виробів і проповідника без духовного сану була зареєстрована під тим самим ім’ям, що й батько – Джером Клепп Джером.
На попередню думку біографів, видозміна Clapp на Klapka відбулася на честь батькового товариша, учасника угорської війни 1849 року генерала Дьордя Клапки. Нібито борець за незалежність своєї країни був змушений залишити батьківщину, й емігрантові надав притулок у своєму будинку Джером-старший, який і назвав ім’ям героя власного сина. З часом дослідники стали сприймати історію про Клапку як вигадку письменника, що насправді замінив кілька літер у частині свого імені заради оригінальності (цікаво, що його батько свого часу так само додав до власного подвійного імені Джером придуману добавку Clapp). А під літературними творами письменник ставив підпис «Джером К. Джером».
Борги та сирітство
Після невдалого інвестування до місцевого гірничого видобування очільник родини збанкрутував, і до батьківського дому почали навідуватися кредитори. Дитинство Джерома-молодшого і його сестер (окрім дочок Паулини і Бландини, у цій сім’ї був ще один син Мілтон, та він помер у дитинстві) минуло в страху позбутися через борги даху над головою. Дитяче відчуття неминучого лиха письменник висловив в автобіографічній книзі «Моє життя та епоха».
З юних років Джером мріяв стати політиком, щоб зробити життя людей кращим, але на навчанні довелося поставити крапку через ранню втрату батьків. 1872 року у 13-річного хлопчика помер батько, а через два роки не стало й матері. Сирітство змусило підлітка швидко подорослішати. Пошуки роботи привели його до London and North Western Railway. У Лондонській та Північно-Західній залізничній компанії неповнолітній Джером Клапка Джером працював колійним робітником: чотири роки хлопчина збирав на рейках і шпалах вугілля, що висипалося з вагонів.
На сцені та за сценою
Під впливом сестри Бландини в 1877 році Джером зацікавився театром і вирішив спробувати сили в акторському ремеслі. Наближення до нової професії креативний юнак почав із вигадування сценічного псевдоніма: театральній трупі 18-річний юнак назвався Гарольдом Крайтоном. Своє тодішнє безгрошів’я Джером Клапка Джером із гумором згадував у новелі «На сцені та за сценою». Низькобюджетні постановки здійснювалися коштом самих акторів, яким доводилося власним коштом замовляти реквізит і костюми.
Але навіть такі витрати не гарантували наявність роботи, і в театральному середовищі ентузіаст так і не прижився. Трирічні спроби звернути на себе увагу публіки успіху не мали, і в 21 рік Джером вирішив покінчити з акторською професією. У пошуках нового заняття він брався то за одну справу, то за іншу, скуштувавши хліб учителя, пакувальника та секретаря адвоката. Відмовлено йому було спочатку і в публікації більшості робіт, що їх журналіст-початківець приносив до редакцій у надії заробити на життя літературною творчістю.
Портрет письменника, приблизно 1889 рік
Думки ледаря
Втім, автор есеїв і сатиричних оповідань інтуїтивно відчував, що займається слушною справою. Він знайшов спосіб зацікавити читачів, жартуючи над реальними подіями свого життя та власними невдачами. На гумористичну новелу «На сцені та за сценою» у 1885 році чекав успіх, що відкрив шлях до подальших публікацій майстра слова. У 1886 році вийшла його збірка гумористичних есеїв «Пустотливі думки ледаря», де Джером Клапка Джером інтерпретував випадки зі своєї біографії в традиціях «тонкого» англійського гумору.
На прикладі творів майбутнього штатного співробітника сатиричного журналу «Панч» і редактора журналів «Ледар» та «Сьогодні» читачі могли насолодитися інтелектуальним британським сарказмом – елегантним і аристократичним, побудованим на грі слів та подвійних смислів. Популярність англійського гумору як важливого каналу експорту британської культури у світ формувалася, зокрема, зусиллями Джерома Клапки Джерома.
Культурний феномен
Самому письменникові найбільше імпонувала в британському гуморі та якість, що за ним вдавалося приховати справжні емоції. Через «відстороненість» жартівника люди з інших культур можуть дорікнути англійському гострослову в безсердечності, однак ефект байдужості в його творах є насправді вдаваним. Просто цей народ вважає допустимим висміювати те, над чим зазвичай не заведено іронізувати (серед таких категорій – релігія, класова система, секс, фізіологія, фізичні вади, неміч та навіть смерть).
У «творчій лабораторії» Джерома Клапки Джерома сміх народжується на тлі серйозності подачі жарту, а довіру викликає самокритичність на межі самознищення. У той самий час у завдання англійського гумору не входять приниження, образа чи пряме глузування. Гуманізм є його обов’язковим критерієм. І дотримання цих правил вимагає високої концентрації думки від жартівника, що збільшує цінність цих «розважальних» зусиль.
Троє у човні
Влітку 1888 року письменник одружився, справивши весілля лише через дев’ять днів після розлучення нареченої з першим чоловіком. Обраниця Джерома Етті (повне ім’я дружини письменника – Джорджина Елізабет Генрієтта Стенлі Мерісс) мала від попереднього шлюбу п’ятирічну доньку на прізвисько Елсі (по-справжньому її звали, як і матір, Джорджиною), тож батьком наречений став одразу після створення сім’ї. Ця сторінка в біографії Джерома Клапки Джерома є важливою медовим місяцем, проведеним парою у подорожі човном по Темзі. Радісна особиста подія стояла біля витоків створення найвідомішого твору майстра «Троє в човні, не рахуючи собаки».
Писати повість Джером почав одразу після повернення з човнової подорожі, обравши прототипами персонажів своїх друзів – Карла Хеншеля і Джорджа Вінгрейва. Останнього змальовано у повісті як банківського клерка, і це відповідало правді життя: у кар’єрі фінансиста друг письменника дослужився до посади старшого менеджера банку Barclays. Опис низки комічних ситуацій, у котрі потрапляли друзі під час тієї подорожі, є добре знайомий українцям, адже вивчення цього англійського твору входить до нашої шкільної програми.
Карл Хеншель, Джордж Вінгрейв та Джером К. Джером – прототипи героїв книги «Троє в човні, не рахуючи собаки»
Природа успіху
Книга про події, тісно переплетені з історією Темзи та її околиць, вийшла 1889 року і відтоді не перестає перевидаватися в усьому світі. Лише за перше 20-річчя у різних країнах було продано понад мільйон екземплярів бестселера. А в самій Великій Британії популярність видання сприяла безпрецедентному зростанню числа човнів, зареєстрованих на Темзі. У перший рік після виходу книги їхня кількість збільшилася на 50%, що зробило річку туристичною пам’яткою: багато хто хотів повторити маршрут, про який дізнався стільки цікавого. Приголомшливий успіх твору приніс авторові фінансове благополуччя і дозволив повністю присвятити себе творчості. Джером Клапка Джером написав кілька п’єс, новел та есеїв, а також отримав стабільну та захопливу роботу. У 1892 році він був запрошений на посаду редактора журналу «Ледар», де змінив на головній посаді автора «Книги джунглів» Редьярда Кіплінга. Журнал позиціонувався як щомісячне ілюстроване сатиричне видання для чоловічої аудиторії і публікував відповідний контент: інтерв’ю, книжкові огляди, дорожні нариси, вірші, п’єси та гумористичні оповідання.
Джером Клапка Джером, 1890-ті роки
Спуск із поверху
Здобувши досвід редакторської роботи, у 1893 році письменник паралельно заснував свій журнал «Сьогодні» (назва писалася як To-day). Проте, власний часопис не допоміг йому розбагатіти. Після того, як у 1897 році на видання подав до суду за наклеп заможний промисловець Самсон Фокс, Джером продав власне дітище і пішов з обох видань на вільні хліби. 1898 року дружина народила Джеромові спільну дочку Ровену, яка виступатиме у майбутньому на сцені, як колись пробував її батько. А поки що очільникові родини потрібно було утримувати сім’ю, і він вирішив продовжити літературну творчість на тому матеріалі, що вже приніс йому славу.
Журнал Today, який заснував Джером Клапка Джером
Коротка подорож Німеччиною надихнула письменника в 1898 році на продовження теми дорожніх пригод героїв книги «Троє в човні, не рахуючи собаки». Наступним був роман із тими ж героями «Троє на чотирьох колесах», де Джером Клапка Джером відправив знайомих читачеві персонажів до закордонного велосипедного туру (порівняно з першою книжкою, новинка виявилася майже провальною). Сам письменник 1900 року перевіз сім’ю на два роки до Дрездена. В 1902 році було опубліковано новий роман письменника «Шкільні роки Поля Келвера». Рецензенти побачили в ньому елементи біографії Джерома Клапки Джерома, і ця ретроспектива виявилася своєрідною спробою підбиття підсумків. А в 1908 році іронічний оптиміст поступився дорогою сумному та релігійному автору, який розчарував рецензентів п’єсою «Спуск із третього поверху». Критики назвали новий твір «огидно дурним», а відомого письменника зарахували до «низькосортних авторів».
Жахливий удар
Перша світова війна стала для письменника потрясінням. Пережити «жахливий удар» Джеромові допомогла робота. До Британської армії 56-річного англійця не взяли, і тоді він улаштувався водієм на автівку швидкої допомоги Французької армії. Як кореспондент газети The Times Джером Клапка Джером висвітлював у 1918 році дії британського корпусу в Архангельську, де підрозділ під командуванням генерала Айронсайда боровся з більшовиками. Після повернення письменника додому його секретар залишив у щоденнику запис: «Колишнього Джерома більше немає. На його місці – якийсь незнайомець. Я не впізнаю цієї зламаної людини».
Наступною трагічною подією в житті літератора стала смерть у 1921 році 38-річної падчерки Елсі. Особисті травми стриманий на прояв емоцій англієць не показував світу, та й взагалі не афішував своє приватне життя ні усно, ні письмово. Близькі люди залишилися поза рамками публічних спогадів письменника: Елсі, Ровена й Етті займали важливе місце в його серці, але майже не залишили слідів в автобіографії Джерома Клапки Джерома. Про його особисті почуття може розповісти художня цитата: «Руки доброї жінки, що охопили шию чоловіка, – ніби рятівне коло, кинуте йому з неба».
Останній розділ
Після видання 1926 року мемуарів «Моє життя та епоха» «утаємничений» письменник став Почесним мешканцем району Уолсолл. У передмісті Уолсолла Алумвеллі на його честь названо вулицю. Залишок життя людина, що дружила з Редьярдом Кіплінгом, Гербертом Веллсом і Артуром Конан Дойлом, провела у своєму заміському будинку в Юелмі (передмісті Воллінгфорда). Звідти письменник періодично виїжджав в автомобільні тури.
1927 року 68-річний Джером Клапка Джером прямував автівкою з Девона до Лондона, коли в дорозі його паралізував інсульт. За кілька днів, 14 червня, письменник помер у лікарні Northampton General Hospital. Вдова пережила чоловіка на 11 років. На цвинтарі Церкви Святої Марії в Юелмі поруч із Джеромом Клапкою Джеромом поховані його дружина Етті, падчерка Елсі та сестра Бландина. Дочка Ровена померла у 1966 році, не продовживши свого роду і не залишивши спадкоємців всесвітньо відомого письменника.
Так говорив Джером
- Бідність –не порок. Була б вона пороком, її би не соромилися.
- Найкращою політикою є чесність. Якщо вам, звичайно, не подаровано таланту переконливо брехати.
- Завчивши багато образних висловів про злочинність війни, ми дякуємо долі за те, що живемо у мирний торговельний час і маємо можливість спрямовувати всі свої сили на взаємний обман та пограбування.
- Щоб на планеті запанували мир і злагода, має народжуватися однаково хлопчиків та дівчаток.
- Я люблю роботу, вона зачаровує мене. Можу дивитися на неї годинами.
- Повноцінно насолодитися лінощами можна лише за наявності купи невідкладних справ.
- Ми п’ємо за здоров’я одне одного, завдаючи шкоди власному здоров’ю.
- Собаку не цікавить, розумний ти чи дурний, заможний чи бідний, святий чи грішний. Йому достатньо, що ти його друг.
- Моя дружина – свята жінка, єдиний її недолік: вона вірить усьому, що їй говорять.
- Філософія не співвідноситься з подружнім життям. У сім’ї на ваш мозок немає попиту і немає йому оцінки. У шлюбі потрібно бути корисною людиною, а не визначною.
- Пам’ять є подібною до покинутого будинку з привидами, де у розбитих вікнах миготять тіні мерців, поряд із якими присутні мляві фантоми вашої колишньої особистості.
- Наше життя – це сміх і зітхання, поцілунок і прощання.
Фото з відкритих джерел
