Ольга Красовська 
Творча та життєва історія цієї непересічної пані, хоч як це дивно, поки що не стала основою фільму. Але цілком заслуговує на екранне втілення.
Те, що непримітна єврейська дівчина з Угорщини Джудіт Лейбер (1921-2018) збудувала у США імперію дорогих аксесуарів з характером, – лише один штрих до її портрету. Але майбутнім сценаристам варто було б звернути особливу увагу саме на цей сюжетний вузлик.
Про творчість
Як сталося, що пані Лейбер обрала для свого самовираження нішу мінодьєрів, не відомо. Та й спитати про це немає в кого. Проте вибір був дуже влучним.
Коли наприкінці 1930-х панянка розпочинала свій шлях в модному дизайні, ці багато оздоблені сумочки вже активно завойовували серця модниць. Але звідки взялися ці витончені аксесуари?
Мінодьєр (з французької перекладається як «кокетування») – це маленька вечірня сумочка, що за своєю популярністю перевершила клатч. У 1920-ті новий атрибут статусних вечірок винайшов такий собі Шарль Арпельс, син власника та керівник паризького ювелірного дому Van Cleef & Arpels. Одного разу він побачив, що його знайома світська левиця складає в жерстянку з-під сигарет пудру, помаду та запальничку. Месьє Арпельса ця картинка дуже вразила. Тож незабаром саме з його легкої руки на світ з’явилися мінодьєри, які нині випускають мало не всі модні бренди. Ці сумочки являють собою маленькі коробочки з твердим каркасом, часто на ланцюжку та з фіксованими відділеннями.
Користувачки мінодьєрів радо вміщували в них усе найнеобхідніше – помаду, пудру, запальничку тощо (нині до переліку цих обов’язкових предметів додалися телефони, окуляри для читання та ключі). Нерідко такі сумочки оздоблювали дзеркалами та вмонтованими годинниками. Мінодьєри часом кріпили до браслетів і часто прикрашали коштовним камінням, стразами, паєтками та композиціями з благородних металів. Деякі із сумочок навіть мали ефектні зйомні застібки, що при нагоді перетворювалися на брошки.
Але якщо говорити про екстраординарні мінодьєри, то їхньою авторкою як раз стала наша героїня Джудіт Лейбер. Вони вражали розмаїттям ідей та були правдивими витворами мистецтва, які старші жінки передавали у спадок своїм молодшим родичкам. У різні часи неперевершеність мінодьєрів дизайнерки Лейбер визнавали акторки Грета Гарбо та Ліз Тейлор, перші леді США Меймі Ейзенхауер, Барбара Буш та Хіларі Клінтон, а також багато інших панянок з вищого світу.
Здавалося, Джудіт Лейбер легко злетіла на вершину цього визнання. Але за його лаштунками залишалися непоміченими роки, дні, години виснажливої праці та феєричного креативу. За кілька років до Другої світової вона опанувала початкові дизайнерські навички в Лондоні, попрацювала в будапештській мануфактурі з виробництва сумок, здобула звання майстрині-ремісниці, підвищила художницьку кваліфікацію у Штатах та відкрила там власну фірму (про це – пізніше).
У цій сухій схемі не знайшлося місця для детального опису мінодьєрів Джудіт Лейбер, вироблених у вигляді метелика, качки, яблука-шкатулки, царівни-жаби, акваріуму, старовинного замку, помади, морозива, котика, помідора, панди тощо. Утім, описувати все це – справа невдячна. Адже для таких проявів безмежної фантазії бракує слів. Краще просто роздивлятися майстерно зроблені та багато декоровані раритети, створені з дивовижним почуттям гумору.
Про особисте. І знову про творчість
У війну родина Джудіт дивом залишилася живою, попри те, що нікуди не виїжджала з угорської столиці. Річ у тім, що батько дівчини здобув документ, згідно з яким його сім’я вважалася швейцарською та мешкала, відповідно, в резиденції швейцарських підданих.
А коли війна закінчилася, Джудіт вдалася до пошиття гаманців. Серед її клієнтів були й американці. Один з них, сержант Герсон Лейбер, теж 1921 року народження, у 1946-му став її чоловіком. Відтоді подружжя все робило разом. При цьому Герсон мав і власну творчу стезю – самовиражався як художник-авангардист під псевдонімом Гас. Його роботи зберігаються, зокрема, в Метрополітен-музеї (Нью-Йорк) та Національній галереї мистецтв (Вашингтон).
Пара перебралася до США та поринула в тамтешнє мистецьке та суспільне життя. А 1963 року Джудіт Лейбер зробила по-справжньому великий крок угору: відкрила в Чикаго власну фірму та модний магазин. До нього потягнулися заможні та знамениті пані. Згодом він виріс до модного дому, що спеціалізувався на авторських ювелірних виробах, окулярах, парасольках та елітних парфумах. Ця сторінка історії дизайнерки тривала 35 років. 1998-го вона вирішила завершити роботу. І хоч свою компанію Джудіт продала, стати пенсіонеркою у класичному розумінні їй не вдалося.
Джудіт Лейбер з чоловіком
Неспокійний та все ще сповнений ідей тандем Лейберів вирішив створити музей сімейного творчого доробку Leiber Collection. Його двері розчинилися у 2005 році. Біля музею Герсон облаштував парк за власним проєктом.
… Талант, визнання і навіть кохання не спроможні зупинити старість. Спільне життя пари 97-річних однолітків, що тривало понад 70 років, зупинилося в один день – 28 квітня 2018-го. За офіційною версією, вони померли внаслідок серцевого нападу. Незадовго до кончини Герсон сказав: «Мила, настав час для нас обох». І хай там як, але доля підготувала Лейберам щасливу смерть, якщо така взагалі буває. Залишатися на цій землі наодинці із собою для кожного з них не мало сенсу.
Фото з відкритих джерел
