Інна Тихонова 
До 95-річчя від дня народження – цікаві факти із життя легенди.
З роду плантаторів та повстанців
Майбутній герой Кубинської революції походив із Аргентини. Первісток у родині латиноамериканських і каліфорнійських креолів із міста Росаріо народився 14 червня 1928 року. Мати Ернесто Гевари була спадкоємицею власника чайної плантації, батько – архітектором та підприємцем. Одним із далеких предків матері майбутнього революціонера виявився перуанський віце-король Хосе де ла Серна-е-Інохоса, а бабуся по батькові належала до нащадків ірландського повстанця Патріка Лінча. Батько таі мати Ернесто Гевари виховували своїх дітей у дусі відкритості до однолітків із різних майнових станів, і в їхньому домі бували як діти багатіїв, так і простих трудівників.
Відомо, що батько-латифундист намагався полегшити становище власних робітників, перейшовши із розрахунків продуктами за обробку плантацій на оплату найманої праці грошима. Таке рішення вартувало передовому плантаторові ділових конфліктів, проте жодна обставина не завадила батькам майбутнього революціонера дотримуватися лівих поглядів по життю. Згодом батько та мати Гевари брали участь в акціях протесту проти режиму президента Аргентини Хуана Перона, який під час Другої світової війни зберігав дипломатичні відносини з країнами нацистського блоку. За деякими даними, у батьківському будинку на той час навіть виготовлялися вибухові пристрої для протестних виступів.
Сім’я Че Гевари. (Ернесто – крайній ліворуч)
Між книгою та астмою
У дворічному віці Тете (так звали малюка у дитинстві) вперше налякав батьків нападом астми, і з цією хворобою син жив до кінця своїх днів. Через щоденні проблеми з диханням заняття в школі хлопчик відвідував з перервами, а до коледжу вступив у 13 років. Водночас читати Ернесто навчився у чотири рочки і до вступу в університет проштудіював мало не всю домашню бібліотеку, що складалася з тисячі томів. З юних років майбутній революціонер зачитувався не лише Жюлем Верном та Джеком Лондоном, Анатолем Франсом та Віктором Гюго, а й філософськими працями Фрейда та Сартра, Маркса і Леніна. Гевара з дитинства шанував вірші, однаково добре читаючи іспанською та французькою мовами: його улюбленими поетами були Бодлер і Верлен, Мачада і Лорка, Феліпе й Неруда.
Вчителі відзначали в Ернесто допитливість (особливо його цікавили точні науки) та лідерські якості. За спогадами директора школи однокласники вважали хлопчика «вождем». Він безстрашно пробував на смак чорнило та крейду, досліджував покинуті шахти і влаштовував кориду з бараном. Всіх дивувало, що юнак, який залежав від інгалятора, перебував у різних спортивних клубах та секціях: грав у футбол і регбі, практикував кінний та велосипедний спорт, захоплювався гольфом і планеризмом. Далі – більше: згодом астма не стане перешкодою навіть для куріння кубинських сигар (їхній дим відганяв комарів та ставав для лісових братів-партизан порятунком від кровопивць).
Ернесто Гевара (перший праворуч) з товаришами з регбі, 1947 рік
Свій шлях
У 1953 році Ернесто став дипломованим лікарем (вищу освіту здобули всі п’ятеро дітей у родині Гевари). Будучи студентом медичного факультету в Буенос-Айресі, молодий мачо, котрого сокурсники називали «королем педалей», наважився на тривалу подорож на мопеді (його було надано спортсменові в рекламних цілях заводом-виробником). На двох колесах Гевара успішно перетнув 12 аргентинських провінцій, подолавши бездоріжжям і гірським серпантином 4000 кілометрів.
Гевара працював бібліотекарем, був матросом на нафтоналивному вантажному судні та об’їздив на мотоциклі кілька країн Латинської Америки, вивчаючи досвід роботи місцевих лепрозоріїв. Під час подорожі двоє друзів-лікарів підробляли посудомийниками, ветеринарами, вантажниками, носіями та різноробочими. Так почався шлях Гевари до порятування світу від прокази. Побачивши світ із різних боків, він остаточно ухвалить рішення присвятити себе боротьбі за краще майбутнє знедолених. Зокрема, відвідавши «задній двір Америки», Гевара прийшов у відчай від злиднів та безправ’я волелюбного народу. Життєвим ворогом Ернесто надалі стане «капіталістичний спрут».
А спричинило інтерес Гевари до Куби дитяче захоплення шахами: батьківщиною свого кумира, чемпіона світу Хосе Рауля Капабланки 11-річний Ернесто захопився після візиту великого кубинця до Аргентини. Але його справді доленосна зустріч відбудеться пізніше у Мексиці: у кардіологічному інституті, де Гевара практикував, 1955 року з’явився Фідель Кастро.
Рауль Кастро з Ернесто Че Геварою
Революції роблять романтики
На той час Гевара вже мав перший особистий революційний досвід, отриманий під час державного перевороту 1954 року в Гватемалі. Швидкий на підйом Ернесто поспішив на допомогу народному урядові Арбенса, влившись до лав місцевої патріотичної молоді. Іноземний бунтівник ніс варту в обстановці вибухів та заворушень. Опинившись у списку небезпечних злочинців, дебютант-революціонер залишив Гватемалу, перебравшись до сусідньої країни. Остаточно поміняти лікарську кар’єру на революційну боротьбу Ернесто наважився під час дворічної роботи у Мексиці. На момент знайомства з Фіделем Кастро вже готувалася революція на Кубі.
У революційній діяльності Гевара зарекомендував себе хоробрим солдатом (був двічі пораненим у бою) та талановитим командиром. Кастро визнавав за ним пріоритет у стратегічному та тактичному плануванні («Він був більш вправним революціонером, ніж я», – говорив про соратника Фідель). При цьому аргентинець вмів шанобливо ставитися до підлеглих і залишатися спокійним у найнапруженіших ситуаціях. Команданте (майор) сам надавав допомогу пораненим і нарівні з усіма брав участь у марш-кидках. А революційним прізвиськом Че Ернесто зобов’язаний своїй манері висловлюватися: у розмові Гевара зловживав аргентинським словом-паразитом «che».
Че Гевара на Кубі
Полювання за вироком
Перемога Кубинської революції 1959 року принесла Геварі посаду міністра фінансів. Коли батьки побачили на кубинській банкноті підпис власного сина, то не стрималися від жарту: «Пропав їхній банк». Близькі знали про ставлення Гевари до грошей: той вважав їх світовим злом і мріяв скасувати.
Аргентинцеві було офіційно надане кубинське громадянство, і його від’їзд із Куби деякі історики називали «висилкою», пов’язуючи таке «відлучення від справ» із суперництвом за лідерство з Фіделем. Але лист Ернесто до лідера країни це спростовував: революційні соратники й у владі залишалися друзями. Просто Кастро вбачив власну місію у державному будівництві, а Гевара не міг всидіти на місці, поки перетворень потребували інші країни.
В 1965 році команданте перебрався до Конго (спроби комуністичної революції в Африці виявилися безуспішними), а потім – у Болівію, де на нього було відкрите справжнє полювання за винесеним завчасно вироком. Велося воно, як вважається, не без участі різних спецслужб (ці сторінки біографії революціонера є засекреченими і досі). 1967 року Гевару вдалося полонити, а в ніч на 9 жовтня революціонера було страчено: його розстріляли у будівлі сільської школи. Че Гевару поховали з відрубаними руками: ампутовані кінцівки після поспішної страти було передано поліції для зняття відбитків пальців. Точне місце поховання донедавна залишалося невідомим, і лише у 1997 році останки Че були виявлені в братській могилі біля одного з польових аеродромів і перевезені з Вальєгранде на Кубу. Не стало революціонера у 39 років.
Че Гевара в Конго
Символ боротьби
Для латиноамериканського населення Че Гевара є кимось на кшталт святого. Знаменитий двоколірний портрет революціонера роботи ірландського художника Джима Фіцпатріка (копія фотографії Альберто Корда 1960 року) – найбільш розтиражоване людське обличчя у світі. Цей романтичний символ боротьби живе своїм життям, а відома історична постать давно стала поп-іконою.
Монумент Че Гевари в Ла-Ігера
Водночас легендарна особистість не має однозначної історичної оцінки. Національний герой кубинців викликає в рівній мірі захоплення у прихильників революції та засудження у противників. Представники протилежного табору вбачають у фанатику «людину без серця», безжального солдата революції та «Сталіна №2»: суспільно-політичним ідеалом борця був комунізм «сталінського зразка». Команданте був готовий безкоштовно лікувати бідних людей і водночас схвалював репресії для «ворогів народу». Він критикував радянську владу за нав’язування найбіднішим країнам кабальних умов економічного співробітництва, що «нічим не відрізняється від диктату світового імперіалізму». Невиправний ідеаліст Че Гевара, за висновками істориків, став автором нової теорії революції, для якої наявність підготовлених революціонерів є більш важливою за затребуваність суспільством.
Фото: wikipedia.org
