Інна Тихонова 
Свій шлях улюблений співак кількох поколінь американців пройшов так, що його завершення було визнане метафоричним «кінцем XX століття». Цікаві факти про Френка Сінатру стосуються слави, статків, жінок і влади. Що відомо про дружбу діяча культури з політиками та про його зв’язок із мафією? Навіщо успішний, відомий і заможний чоловік, який у 31-річному віці вже був мільйонером, хотів у розквіті життя вкоротити собі віку, чому був змушений заново будувати кар’єру і де знайшов ресурси для професійного й особистого відродження?
«Містер Блакитні Очі»
З юності хлопець із «оксамитовим» баритоном мав прізвисько «Голос», а з набуттям слави шоумена, диригента, актора, режисера, продюсера і політичного активіста його вже називали «Старійшиною». Секрет магічного впливу на концертну публіку, кіноглядачів і оточення варто шукати в особистій харизмі «Містера Блакитні Очі». Інакше важко пояснити готовність найпопулярніших американських та європейських композиторів довірити свої музичні перлини виконавцеві, що прийшов на сцену, не знаючи нот. Виконавець близько 2000 пісень виступив у 40 країнах і продав понад 150 мільйонів платівок. Пісні Френка Сінатри стали класикою естради, а його вокальні, акторські та громадські досягнення за 60-річну діяльність вимірюються одинадцятьма музичними преміями «Греммі», кінопремією «Оскар», чотирма преміями «Золотий глобус» і найвищою громадянською нагородою США – Золотою медаллю Конгресу.
Френк Сінатра з нагородою Оскар за фільм From Here to Eternity, березень 1954 року
Різдво у теплому тембрі
Американський співак італійського походження зачарував світ еталонними зразками техніки «крунінг» (від англійського слова croon – муркотіння). Саме він зробив інтимну манеру співу впівголоса характерною для мікрофонної популярної музики. Виконавча майстерність крунера полягала в віртуозній ритмічній декламації – техніці інтонаційного фразування з досконалою артикуляцією кожного звука. Чітка вимова слів у виконаних ним джазових композиціях робить відомі записи ідеальним посібником у вивченні англійської мови. Наразі актуальним навчальним матеріалом для дітей і дорослих може бути його Різдвяна фонотека. Вже понад півстоліття новорічні свята проходять під затишні мелодії Jingle Bells, Let It Snow, Santa Claus is Comin’ to Town, Mistletoe and Holly, I’ve Got My Love to Keep Me Warm та інші пізнавані пісні Френка Сінатри.
Син акушерки та боксера
Майбутній еталон музичного стилю та вишуканого смаку народився 12 грудня 1915 року у місті Гобокен (штат Нью-Джерсі), що є частиною агломерації Нью-Йорка. Френсіс Альберт або Френкі, як його називали вдома, походив із родини італійських іммігрантів Антоніо Мартіно Сінатри і Наталіни Ґаравенти. Батько переїхав до США із Сицилії, мати – із Генуї. Чоловік працював в Америці котельником та робітником на верфі, жінка була акушеркою та медсестрою. Після народження сина батько став заробляти на боксерському рингу (виступав у малій вазі, але був вправним у боях і популярним у глядачів), а мати, за чутками, поліпшувала фінансове становище родини заробітками на нелегальному перериванні вагітності і забезпечувала під час Великої депресії сина матеріальними можливостями краще за інших одягатися (завжди мав білу сорочку, костюм і гарне взуття) та розважатися з друзями.
Френк у віці 2-3 років
Травма від народження
Не могла контролювати акушерка Доллі (ім’ям ляльки Dolly Наталіну прозвали за «лялькову» зовнішність) хіба що власні пологи. Вистражданий хлопчик дістався їй дуже важко, тому Френкі, що прийшов у цей світ у муках, залишився в родині єдиною дитиною. Внаслідок родової травми, пов’язаної з аномальним розташуванням занадто крупного плоду в утробі тендітної матері, переношеного новонародженого вагою близько шести кілограмів лікарі попередньо вручну перевертали і витягували щипцями. Так у майбутньої зірки сцени з’явилися фізичні дефекти: асиметрія та вади обличчя, шрами на голові та шиї, пошкодження лівого вуха та барабанної перетинки, що стало причиною подальшої непридатності до військової служби під час Другої світової війни. Журналістові, який у майбутньому піддасть його непридатність сумніву і звинуватить у відкупі від мобілізації чи залученні потрібних зв’язків, Френк колись «начистить пику» з успадкованою від батька боксерською майстерністю.
Батьки Френка Сінатри
Звабник і хуліган
Цікавим фактом із життя Френка Сінатри є й його «спадкова» політична заангажованість. Прихильність до Демократичної партії у співака виховувалася з дитинства, адже у рідному для артиста місті Хобокені, де тепер встановлено йому пам’ятник, мати керувала партійним осередком цієї політичної сили. Суфражистка, що захищала права зґвалтованих жінок, знала кілька мов і допомагала іммігрантам з перекладами. Нескінченна робота заважала місіс Доллі сконцентруватися на догляді за сином, тож ним займалися бабуся та тітка. Виховувався Френк у римо-католицькій традиції. Про свою віру Сінатра повідомить світові тоді, коли звернеться до церкви з молитвами про матір, яка загине в 1977 році в авіакатастрофі. Френсіс Альберт не отримав ані музичної, ані середньої освіти: недбалий учень відвідав менше 50 уроків, коли його виключили зі школи за хуліганство. А у 1938 році Сінатру було заарештовано за кримінальний злочин, яким тоді вважалися адюльтер і зваба.
Чоловічі справи
Попри ризиковану поведінку, Сінатра з молодих років міг постояти за себе і мав гарні манери. Він завжди вирізнявся впевненістю, незалежністю, товариськістю і привітністю, чим приваблював людей різного статусу. Мистецтву спілкування Френк навчився у батьківському барі – з підліткового віку хлопчина з травмованим вухом, але бездоганним музичним слухом розважав співом відвідувачів питного закладу, у якому працював його батько, коли покалічився на рингу і, зламавши обидві кисті рук, змушений був піти з боксу. Згодом Сінатра-старший влаштувався до пожежного департаменту, де дослужився до капітана команди, а його обдарований син, що співав у церковному хорі, на слух підбирав мелодії на укулеле, а з роками виступів навчився орієнтуватися у нотах і опанував фортепіано, у 1935 році виграв конкурс молодих талантів і від популярного радіошоу вирушив у своє перше гастрольне турне.
Довічний контракт
Надалі природжений шоумен закладав підвалини своєї виконавчої кар’єри виступами на радіо і в музичному ресторані в Нью-Джерсі, де його помітили продюсери. Поштовхом до професійного злету Сінатри стала робота у 1939–1942 роках у свінгових джаз-оркестрах тромбоніста Томмі Дорсі та трубача Гаррі Джеймса. А помилкою недосвідченого музиканта був кабальний контракт, за яким він мав майже половину власного заробітку віддавати Дорсі. Коли невигідну угоду вдалося розірвати, з’явилися плітки про допомогу Френкові з боку мафії. Схожий епізод навіть фігурує у сюжеті роману «Хрещений батько», де у персонажі співака Джонні Фонтейна легко вгадувався Френк Сінатра. Однак сам Дорсі та інші причетні до того непорозуміння особи спростовували довільні трактування на користь версії про викуп сумнозвісного контракту творчою агенцією Сінатри.
Як стати зіркою
Замість довічного контракту Френк Сінатра отримав від Дорсі пожиттєвого акомпаніатора, співпраця з яким тривала понад сорок років. Ровесник Білл Міллер був в оркестрі піаністом і аранжувальником. Разом виступати співак і інструменталіст стали після подальшої зустрічі за рекомендацією певного композитора в Лас-Вегасі, і той творчий дует протримався до кінця сценічної діяльності Сінатри. Востаннє на одній сцені їх побачать на похованні співака, у кар’єрі якого партнер-піаніст відіграв важливу роль. А другим щасливим знайомством у житті Френка виявився агент Джордж Еванс, що побачив Сінатру на Різдвяному концерті в нью-йоркському кінотеатрі «Парамаунт» у 1942 році. Саме цей чоловік за два тижні зробив із артиста-початківця справжню зірку. Активна рекламна кампанія, трансляції на радіо і вдалі виступи зробили підопічного Еванса улюбленцем американських дівчат, що фанатично розкуповували квитки на концерти та величезні тиражі журналів зі світлинами кумира.
Будні мільйонера
Вдалий запис першого сольного альбому The Voice Of Frank Sinatra на студії Columbia Records у 1946 році збільшив статки молодого мільйонера. Того ж року було продано десять мільйонів копій музичної новинки (концептуального звукового видання з восьми пісень, що були записані на чотири 10-дюймові платівки) й інших записів популярного співака. І саме Френк Сінатра став зі своїм альбомом популярної музики першовідкривачем у новому стандарті звукозапису, освоєному студією у 1948 році: його голос звучить на першій довгограючій платівці формату LP (Long Play) зі швидкістю обертання 33⅓ оборотів на хвилину. Сінатра купив землю в престижному курорті Палм-Спрінгс і побудував на ділянці з басейном респектабельний будинок у формі роялю. Справжній концертний рояль Steinway став окрасою його музичної вітальні. Розкішне житло співака неподалік Лос-Анджелесу стало центром тяжіння для його численних гостей і привертало увагу недругів, що зрештою змусило артиста відгородитися від навколишнього світу неприступним кам’яним парканом.
Людина з минулого
Бурхливий роман із акторкою Авою Гарднер збігся наприкінці 1940-х років із початком творчої кризи. Сінатра став зловживати алкоголем і за три роки (з 1949-го по 1952-й) повністю зруйнував блискучу кар’єру. Внаслідок застуди він втратив у 1951 році голос. Нове керівництво студії не стало подовжувати з ним контракт. Його звільнили з радіо. Були скасовані заплановані концерти у Нью-Йорку. Скандальний адюльтер набув розголосу. Дружина Френка Сінатри Ненсі Барбато подала на розлучення. Бідолашний чоловік не встигав відбиватися від цькування преси. То був ще й період зміни політичної обстановки в країні та розгулу цензури за режиму маккартизму, коли багато людей потрапили в опалу через підозру у симпатіях до комуністів. Френк Сінатра поповнив ряди «неблагонадійних» через активну підтримку євреїв і чорношкірих американців. Вчорашній затребуваний артист у 34 роки несподівано перетворився на «людину з минулого». Чоловік так важко переживав ті халепи, що ледве не наклав на себе руки.
Френк Сінатра, його перша дружина Ненсі Барбато та їхні діти Ненсі, Тіна та Френк-молодший,1949 р.
Сінатра і Гарднер
Не давали Френкові впасти у відчай лише бурхливі стосунки з яскравою жінкою, та вони так само були складними. Зігравши весілля в 1951 році, через шість років Сінатра і Гарднер розлучилися. В цілому він мав упродовж життя чотирьох дружин, а Аві Гарднер після двох інсультів оплатив у майбутньому всі медичні витрати та накопичені борги. Гламурна красуня, що до останнього не переставала бути героїнею світської хроніки, до 25 років мала два шлюби, а після розриву з Френком Сінатрою дружила з Ернестом Гемінгвеєм. Саме наполегливість Ави Гарднер допомогла у 1953 році Френкові Сінатрі отримати його оскароносну роль, із якої почалося творче відродження: голлівудська акторка вмовляла босів на кіностудіях запрошувати зніматися Сінатру, і він свої шанси не проґавив. Саме акторська діяльність чоловіка з ефектною зовнішністю втримала його на плаву під час кризи у співочій кар’єрі.
Френк Сінатра та Ава Гарднер, 1951 рік
Фільми з Френком Сінатрою
Перший кінематографічний успіх і гідний гонорар Сінатрі принесла ще робота з «минулого життя» – музична кінокомедія 1945 року «Підняти якоря», де Френк зіграв симпатичного військового моряка, який користується увагою жінок під час звільнення на берег. Акторки, що були партнерками Сінатри в тій картині, зіграли у подальшому разом із ним ще у кількох музичних фільмах: голлівудські продюсери впевнено запрошували Сінатру у мюзикли, де йому тоді не було рівних. Невдовзі популярність Сінатри в іпостасях співака та кіноактора зрівнялася, і впродовж життя він знявся більш ніж у 60 стрічках. Найбільш відомими з фільмів із Френком Сінатрою стали «Звільнення в місто», «Людина з золотою рукою», «Гордість і пристрасть», «Вища громада», «Маньчжурський кандидат» і «Одинадцять друзів Оушена». А вершиною визнання його акторських здібностей стала премія «Оскар» 1954 року за роль другого плану у стрічці «Відтепер і на віки віків».
Френк Сінатра, Катрін Грейсон та Джин Келлі у музичному фільмі-комедії «Підняти якоря» (Anchors Aweigh), 1945 р.
Все спочатку
Паралельно з роботою в кіно Сінатра став ведучим власного телевізійного шоу, де виконував пісні і розігрував із запрошеними артистами дотепні мініатюри, у яких придався його «фірмовий» гумор. З 1952 року концерти співака у казино Лас-Вегаса вже збирали аншлаги, а з часом він став номінальним власником того грального бізнесу. І хоча подейкують, що його ім’я там було лише «ширмою», а насправді казино належало мафії, головним було повернення Сінатри у кіно, на сцену та телевізійних студії. Його наступні альбоми увійшли до переліку «500 найкращих записів усіх часів» за версією Rolling Stone. У 1960 році Сінатра створив власний лейбл Reprise Records: на цій студії він записувався до 1988 року. Одну з пісень Френк Сінатра зробив разом із дочкою Ненсі (Somethin’ Stupid з альбому 1967 року The World We Knew). У 1969 році вийшла «програмна» композиція і однойменний альбом Френка Сінатри My Way, а 1980 року музикант записав свій черговий хіт New York, New York.
Френк Сінатра на зйомках власного телешоу
На вищому рівні
Френк Сінатра працював під час президентської кампанії 1960 року з Джоном Кеннеді, якого впевнено оголосив «майбутнім президентом Сполучених Штатів Америки». Вони стояли поруч на одній сцені в Лас-Вегасі, проте з підвищенням активності спецслужб, котрі стежили за кожним кроком артиста через його знайомства у владі та мафії, Сінатра визнав за потрібне поступово дистанціюватися від політиків. Повністю самоусунутися з політичного порядку денного Сінатрі не вдалося: політики використовували його славу у власних цілях. У 1950–60-х роках зірку запрошували для піар-акцій глави урядів і монархи різних країн. Посмішка легендарного актора і співака завжди прикрашала міжнародні зустрічі на найвищому рівні: при будь-якій владі Френка Сінатру радо вітали у Білому домі та Ватикані. Члена Демократичної партії США з однаковим пієтетом запрошували на офіційні заходи як демократи, так і республіканці.
Френк Сінатра та президент Ніксон на прийомі в Білому домі на честь прем’єр-міністра Італії Джуліо Андреотті, 1973 р.
У полоні демонів
Від першої дружини Френк Сінатра мав трьох дітей – двох дочок і сина. Вони унаслідують батьківські $200 мільйонів, візьмуть в управління його справи і опікуватимуться артистом у старості. Після розлучення з їхньою матір’ю пристрасний коханець одружувався ще тричі – з акторками Авою Ґарднер, Мією Ферроу і Барбарою Маркс (з останньою прожив до кінця життя). Цікаво, що одна з дружин (Мія Ферроу) через багато років після смерті Сінатри визнала його «можливим батьком» свого сина. Близькі жінки та діти музиканта пригадували у мемуарах про його «демонів». Перепади настрою потребували медикаментозної корекції: співакові й акторові час від часу дошкуляла депресія. Френк Сінатра і сам називав себе «18-каратною маніакально-депресивною особистістю». У будь-який спосіб втікаючи від самотності та нудного оточення, чоловік часто відчував потребу «зникнути, але не загубитися». «В моєму житті було стільки ж смутку, скільки і радості, – говорив про себе артист, що жив емоціями. – Та я ні про що не шкодую, бо пройшов свій шлях так, як хотів».
Френк Сінатра з дочкою Ненсі виконують пісню Somethin’ Stupid , 1966 р.
«Я програю»
У 1971 році Сінатра оголосив про свій вихід на заслужений відпочинок, проте продовжував концертну діяльність до 1994 року. Його останній виступ відбувся у 79-річному віці, а помер 82-річний романтик із «наспівним» голосом після серцевого нападу 14 травня 1998 року. Наприкінці життя він багато часу проводив у лікарнях, бо страждав на рак, високий тиск, деменцію, пневмонію та легеневу недостатність (палив артист навіть під час виступу на сцені, щодня викурюючи по дві-три пачки цигарок). Після серцевого нападу в 1997 році «Старійшина» уникав появи на публіці. У медичному центрі в Лос-Анджелесі останніми словами Френка Сінатри дружині була фраза: «Я програю». Про смерть поважного американця сповістило виключене освітлення манхеттенського хмарочосу Empire State Building і вулиці розваг Las Vegas Strip у Неваді. Поховали легенду поруч із його батьками, а «з собою на той світ» дали пачку цигарок, запальничку, пляшку віскі і жменю монет, щоб він міг зателефонувати друзям.
Фото: wikipedia.org
