Грона гніву: емоція афекту

Визнаючи гнів нормальною людською реакцією на зовнішній подразник, психологи закликають боротися з деякими її проявами.

Природа явища

Фактично гнів є нервовим зривом. Бурхливий вираз негативної емоції «виривається назовні» від надлишку почуттів: протесту, образи чи незгоди. Це не просто особливість темпераменту, а фізіологічна відповідь організму на травму як захисна реакція. Тригерами втрати душевної рівноваги стають реальні дестабілізуючі чинники: дискомфорт і фізичні страждання, втома та стрес, несправедливість і неефективність, відмова від очікувань та бажань, порушення прав та особистих кордонів. Підвищуючи голос, вражена людина намагається себе захистити.

Водночас гнів відрізняється від звичайної емоції тим, що може вважатися формою афекту. Відмінні характеристики такого емоційного процесу – інтенсивність та короткочасність. Протягом кількох хвилин людина  переживає стрес, і це відбивається на зміні як психічного, так і фізичного стану: можуть скорочуватися м’язи, утруднюватися дихання і приливати кров.

При цьому гнів відрізняється від агресії. В чому різниця? Гнів – це словесне або фізичне вираження власного невдоволення: людина може лаятися, сперечатися, бити кулаком по столу чи стіні, кидати і ламати предмети, що потрапили під руку. А агресією подібна поведінка вважатиметься тоді, коли буде спрямована на заподіяння психологічної чи фізичної шкоди іншим людям.

Деструктивність гніву

І в тому, і в іншому випадку ви можете виявитися як винуватцем, так і жертвою. Тому гнів буває не менш деструктивним, ніж агресія. Адже в той час, поки одна спантеличена людина звільняє емоції, інша їх сприймає, мимоволі виконуючи роль громовідводу. Особа, котра «випустила пару», невдовзі приходить у норму, а тій стороні, що сприймає, для відновлення може знадобитися набагато більше часу та інших ресурсів: образа і зіпсований настрій – це шкода здоров’ю.

Шкодить гнів і тому, хто його висловлює. Це стресовий стан, коли організм працює на зношування. Поступово заспокоївшись після викиду адреналіну та виплеску негативної енергії, люди почуваються знесиленими та вимотаними.

Але такі реакції знайомі навіть маленьким дітям: прояви гніву закладені у нас генетично, як інстинкт самозбереження. Натомість форма та інтенсивність вираження емоції диктуються особливостями соціалізації. Якщо в оточенні прийнято бурхливо виявляти реакції та спілкуватися на підвищених тонах, це закладає у дитини та людини з нестійкою психікою тривожну поведінку і формує імпульсивну особистість: така людина «спалахуватиме» від найменшої іскри.

Виступаючи захисним механізмом, гнів може породжуватися і відданістю особистій системі цінностей: ми відстоюємо власні погляди на те, що здається правильним або неправильним. У цьому сенсі інтроверта може «вибішувати» базіка, трудоголика – ледар, педанта – нехлюй. Оберігаючи від зазіхань власні цінності та захищаючи непорушність особистих установок, ми в люті перестаємо контролювати свої слова та вчинки.

Варто знати, як приборкати агресію, бо гнів руйнує людину. У схильних до нього осіб часто буває слабке здоров’я: мігрені, підвищений артеріальний тиск, хворе серце, проблеми із шлунково-кишковим трактом та шкірою. Ще небезпечнішим є так званий «вхідний» гнів. Поширеними реакціями на негативну енергію, спрямовану на нас, є образа, страх і обурення у відповідь. Нерідко гнів викликає ланцюгову реакцію сильних емоцій: важко зберігати незворушність, коли хтось на вас зривається.

Як упоратися з гнівом

Щоб не замкнутися в полоні негативу, треба знати правила подолання гніву – як чужого, так і власного. Почнемо зі «вхідного» гніву.

Змініть дихання

Самовладання починається з контролю дихання. Відчувши наростання збудженості, дихайте повільно та глибоко. Зосередьтеся на ритмі рідких носових вдихів: за хвилину їх має бути не більше 10. Навмисна затримка дихання дозволяє заспокоїтися та привести пульс/тиск у норму.

Відстороньтеся

Правила ввічливості щодо вислуховування людей не поширюються на розсердженого кривдника. Занурення у посил розгніваного співрозмовника може спровокувати безглузду полеміку. Відстороньтеся від вислуховування якоюсь простою думкою: наприклад, згадайте дитячу лічилку, віршик або пісеньку. Повторення в розумі римованого куплету сконцентрує вас на сторонньому тексті і ускладнить вислуховування гнівної тиради, котру буде легше пропустити повз вуха.

Увімкніть іронію

Іронізуйте подумки: не ризикуйте вголос глузувати з людини, яка перебуває у крайньому емоційному збудженні. Отже, розгляньте її: напад гніву надає людині комічного вигляду. Обличчя стає смішним від витріщання очей і бризкання слиною. Спостерігайте за смиканими рухами, начебто ви розглядаєте клоуна: йому лише шашки не вистачає. Добру посмішку можна не приховувати: сердитий кулак не б’є по усміхненому обличчю.

Усуньтеся

Використовуйте будь-яку можливість не потрапити під гарячу руку: йдіть із поля зору розгніваної людини. Дозвольте випустити негатив без вас. Якщо не вдається самоусунутись у реальності, зробіть це подумки: уявіть цегляну стіну між собою та розлюченим співрозмовником. Візуалізуйте цю перешкоду у своїй голові з подробицями: якого кольору цегла та як виконані шви у кладці. Так ви побудуєте психологічний захист.

Вибачте

Люди не усвідомлюють того, що творять у гніві, позаяк це форма афекту. Мине неконтрольована емоція – виникне почуття провини. Увійдіть у становище людини, яка може відчувати незручність і сором: дайте зрозуміти, що не тримаєте зла. Це допоможе відновити статус-кво у подальшому спілкуванні.

Давньоіндійська мудрість говорить: той, хто залишає гнів без відповіді, рятує і себе, і розгніваного.

Небезпека приборкання гніву

Деякі з наведених рекомендацій допоможуть і в самоконтролі при власному гніві. При цьому контролювання гніву не рівносильне його придушенню. Пригнічуючи гнів, людина уникає зустрічі зі своїми почуттями. Коли ми ігноруємо ситуації , що засмучують, відволіканням, це посилює стрес, породжує занепокоєння і запускає психічні розлади. Пригнічення гніву може викликати почуття незадоволеності, розчарування чи хронічну дратівливість. «Заглушені» емоції можуть зненацька «воскресати», викликаючи перепади настрою.

Пригнічений гнів виявляється в неадекватній самокритичності, негативних і нав’язливих думках, занепаді життєвого тонусу.

Наслідки придушення гніву:

• зниження самооцінки;
• погіршення загального самопочуття;
• хронічні захворювання (від м’язової напруги та головного болю до раку);
• депресія (психологи називають цей стан «гнівом, спрямованим на себе»);
• неблагополуччя відносин (утрудненість спілкування, проблеми з вираженням потреб та встановленням особистих кордонів, емоційна холодність тощо).

Як впоратися з пригніченим гнівом:

• усвідомте та прийміть;
• навчиться здоровому вираженню емоцій (є психологічні техніки так званих наполегливих комунікативних стратегій);
• направте енергію та емоції в конструктивне русло (їх можна виплеснути в спорті, корисних справах або творчості);
• практикуйте увагу, співчуття, медитацію.

Управління гнівом – одна з найцінніших набутих навичок людини. Це параметр особистісного зростання, якого потрібно прагнути.

Фото: pixabay.com