Сергій Гулюк 
На початку жовтня у світі відзначали Всесвітній день грибника. Попри те, що нинішня осінь тішить своїм теплом, для любителів походів до лісу, зокрема на Київщині, сезон не задався: літо було сухим, а осінній сезон дощів ще попереду. Проте, для справжніх ентузіастів своєї справи, які не лінуються долати іноді з десяток кілометрів, не існує поділу на сезони: для затятих грибників це водночас і робота, і відпочинок, і наука.
Андрій «Дрон» Агеєнко – грибник, рибак та любитель природи, як він себе називає, приблизно п’ятнадцять разів на місяць ходить до лісу і примудряється знаходити гриби там, де навіть громадяни з досвідом відшукати їх не сподіваються. Крім того, він веде свій Youtube-канал, де ділиться своїми знахідками та цінними лайфхаками для початківців. А ще він викладає у справжній рок-школі та колекціонує платівки.
Він розповів нам, як йому вдається знаходити гриби протягом року, чи безпечно ходити у ліси на Київщині, яку музику слухають риби і як можна розмовляти з грибами.
Що з грибами у цьогорічному сезоні?
«Повноцінних масштабних дощів у Київській області немає вже майже два місяці, і, звісно, за таких умов активне плодоношення грибів фактично неможливе. У частині регіону були більш-менш масивні опади, але зокрема у Броварському районі з дощами у цьому сезоні було дуже туго. Якщо взяти за приклад якісь відомі, «попсові» місця, де багато людей зазвичай восени збирають гриби, то навіть там зустріти активних грибників зараз майже неможливо: люди зараз просто не йдуть до лісу, очікуючи на дощ та вологу.
Але попри такі посушливі умови все одно певні гриби можна знайти. Особисто для мене такий пошук є найцікавішим і дозволяє експериментувати. Методика проста: я беру за основу певний гриб та вивчаю, з якими породами дерев він утворює мікоризу, тобто симбіоз, і далі починаю шукати інформацію про те, де оптимально цей гриб можна знайти. І навіть незважаючи на посуху чи спеку все одно розвідую нові місцини, і це дійсно дає результати. Не з першого разу, буває, треба зробити й десять походів – пішки або на велосипеді, але все одно результат досягається. Важливо дуже багато ходити і не лінуватися.
Скажімо, в червні, коли у нас з дощиками було досить проблемно, мені вдалося п’ять чи шість разів поспіль зібрати дуже непоганий врожай білого гриба дубового сітчастого (Boletus Reticulatus), який росте у дубових посадках. Я давно помітив, що у дубовому лісі за посушливих умов відбувається непогане плодоношення цього виду. Певно, через те, що дуби мають властивість утримувати вологу. Також варто враховувати нічний конденсат та інші аспекти».
Персональні знахідки за несприятливих умов
«Існує стереотип, що восени у лісі обов’язково мають бути гриби. Дійсно, якщо мислити категорією споживача, то за довгої сухої погоди у місцевості, коли там не вистачає опадів, плодоношення грибів фактично відсутнє. Але варто знати, що шлях справжнього збирача – це години та кілометри безкінечних походів, аби у результаті знайти, можливо, п’ять-десять гарних грибів. Для тих, хто живе цим, такі знахідки стають надзвичайно приємними, особливо коли вони відбуваються за несприятливих умов.
Навіть цієї посушливої осені мені вже кілька разів вдавалося знаходити цікавий грибочок, який зветься бабка твердувата або бабка тополева. Він цікавий тим, що зазвичай знаходять його в тополях і в низинах на заболоченій місцевості. Логічно, що у місцині, яка знаходиться низько, може бути вологіше за рахунок її розташування. Крім того, в таких місцях колись були болота, якісь водойми: за рахунок цього гриб плодоносить і буває досить масивних розмірів. Коли іноді в лісі нічого немає, бо дуже сухо, то десь скраєчку, де більш спресована земля та більше утримується волога, можна знайти і білий гриб звичайний, що мені вдалося зробити у другій половині вересня. Десь інтуїція спрацювала, десь розуміння процесів, у результаті знайшов не тільки цього гриба, а ще й червоноголовців.
Додатково у цей період також можна відшукати трутовик сірчано-жовтий та трутовик лускатий – обидва їстівні у молодому віці. Шукати їх варто на старій деревині – такий у них спосіб життя. Також знаходив грибочок печіночниця звичайна, він вважається корисним, хоча має досить специфічний кислуватий смак. Усі ці види можна знайти і за посушливих умов».
Гриби можна збирати протягом усього року
«Більшість людей дійсно виділяють для себе якісь певні грибні сезони, і найчастіше це – осінь. Але якщо по-справжньому захоплюватися справою і копати трішки глибше, то можна виявити, що гриби у лісах є протягом усього року, навіть зимові види – опеньок Фламуліна, деякі види гливи, аурікулярія вуховидна тощо: ці гриби здатні рости навіть у холодну пору.
За нормальних опадів осіння пора є найактивнішим періодом плодоношення для найбільшої кількості видів грибів, особливо для цінних їстівних. Але ранньої весни ми вже можемо збирати зморшкову шапинку, трошки пізніше – зморшок конічний та зморшок високий, ще пізніше – хморшок звичайний тощо. Наприкінці весни можна знаходити і маслюки і червоноголовці, і бабки і перші білі гриби, і навіть боровики соснові, але для цього теж необхідні сприятливі умови. Влітку – це гриб білий дубовий сітчастий, дубовики оливково-бурі і крапчасті тощо. І так відбувається по колу, тому якийсь певний сезон я для себе не відокремлюю.
У наших людей є звичка: якщо вони чогось не бачили чи самостійно не знаходили, то починають у соцмережах активно критикувати. Спочатку я на це реагував негативно, мене це навіть конкретно чіпляло, але потім я продовжував далі шукати, знаходити, публікувати нові знахідки, і багато користувачів теж почали самостійно шукати і знаходити гриби, наприклад, серед дубів. Потім я неодноразово отримував від них особисті повідомлення з подяками, мовляв, ми пішли і теж знайшли дубові посадки та відшукали ці білі дубові гриби».
Чи безпечно зараз у лісах Київщини?
«Будучи людиною волелюбною, я важко реагую на будь-які заборони, позаяк вони порушують мій внутрішній спокій. Я живу природою, і це робить мене щасливим. Та ми маємо пам’ятати, що війна триває, кожен переживає цей стрес по-своєму, тому я шукатиму вихід з цієї ситуації, а саме: як далі продовжувати збирати і взаємодіяти з природою.
На офіційному рівні встановлені певні заборони, у які місця можна ходити, а куди – у жодному разі. Особисто для себе я вирішую це досить просто: коли я впевнений, що у цьому місці немає конкретних позначень та обмежень, де люди і транспорт вільно пересуваються – це натяк, що там безпечно. Але перед цим я неодноразово уточнюю всі деталі та аспекти.
До тих місць на Київщині, де була окупація та мінування, необхідно ставитися серйозно, тут не варто бути легковажним і наражати себе на небезпеку. Перш за все потрібно не боятися задавати питання, підходити до людей і просто питати: «Чи збирали ви тут? Яка загалом обстановка? Чи безпечні тут місця?». Коли ви спілкуєтеся з місцевими, які збирають поруч або живуть біля певної локації – питайте. Було багато випадків, коли люди влучно направляли, давали певні підказки, і я на них реагував з вдячністю».
З чого все почалося
«Моє захоплення природою і світом грибів почалося з раннього дитинства, сталося це з подачі дідуся: він все своє життя дуже любив ліс, ставки та риболовлю. Приблизно з шести-семи років я почав з ним відвідувати ліси Броварського району, де мешкаю, і з раннього дитинства отримав це відчуття єднання з чимось величним та неосяжним, пам’ятаю, я просто зачаровувався цією красою.
Це можна назвати й хобі, але я вкладаю в нього більш глибинний сенс, тому що хобі – це те, чим займаєшся у вільний час та під настрій, а для мене це вже частина життя. Іноді навіть після непростого робочого дня намагаюся побудувати плани, куди би я хотів потрапити, що вивчити та побачити. Це надихає, приносить позитивні емоції та надає сил».
Як риби слухають блюз на гітарі
«Я працюю у сучасній музичній школі, яка називається «Rock School». Це мережа шкіл, я працюю у броварській: викладаю гітару, бас-гітару і барабани. З дитинства захоплювався колекціонуванням вінілу та музики на фірмових носіях, це також передалося від батьків. Перша касета, яку я тримав в руках – 90-хвилинка, на одній стороні якої був записаний альбом Scorpions «Crazy World», на другій – «Innuendo» Queen.
Потім навчався у музичній школі за класом фортепіано, мій батько –досвідчений піаніст, можливо, це генетично передалось. А можливо, тому що вдома завжди була гарна музика: пам’ятаю, як мама ставила записи Led Zeppelin та Deep Purple, з тих пір обожнюю плівку, аналоговий звук, це автентичне, живе. До речі, музику принципово збираю у трьох форматах: кожен альбом у моїй колекції – це касета, компакт-диск, платівка. Приміром, так зібрав колекцію альбомів Def Leppard: понад 200 записів, разом з синглами.
Музику грибам і рибам, чесно кажучи, я ніколи не вмикав, але у мене є маленька класична гітарка, її зручно брати з собою на рибалку. Сидиш собі на Десні, ловиш рибу на фідер (це вудилище таке), дзвоника на вудочку повісив, чекаєш поклевки, а в цей час тихенько граєш який-небудь блюз, а риби це слухають».
«Дари природи з Андрюхою»
«Свій Youtube-канал я активно веду вже понад півтора роки. Просто одного разу відчув бажання показати всю цю красу людям, а вона – у звичайних речах: ліс, ставок, деревце, гриби, все навколо живе, справжнє. Чесно кажучи, я не мав особливих навичок ведення, просто почав знімати, розповідати, робити якісь сюжети, допоміг мій брат Микита. Зараз розумію, що це мій формат, бо вдалося знайти баланс між тим, як подавати якісну інформацію, та робити це в легкій формі, іноді з гумором. Моя особиста фішка – пошук грибів за несприятливих умов та у тих місцях, де їх майже неможливо знайти. Тож, якщо коротко описувати про що він: про дивака, який намагається потрапити до лісу п’ятнадцять разів на місяць або близько ста разів на рік».
Один з епізодів каналу Андрія:
Декілька порад для початківців
«Не треба вчити назви всіх грибів: це неможливо, бо їх існує дуже багато. Вивчіть, перш за все, які гриби є отруйними, насправді їх не так багато в Україні. Ворога, як кажуть, потрібно знати в обличчя, а вже після небезпечних видів можна вивчати популярні їстівні та масові види, такі як білий гриб, бабка, маслюк, червоноголовець. Дуже рекомендую книги Зінаїди Косинської, чудової науковиці, яка по-справжньому любить світ природи, її видання написані доступною мовою і гарно проілюстровані. І ніколи не бійтесь ставити питання, у тому числі й у тематичних спільнотах соціальних мереж».
Про контакти з природою та улюблені гриби
«Чесно, я всі гриби люблю, кожен по-своєму симпатичний, цікавий, має свої фішки, власний вишуканий особливий смак. Дуже люблю маслючки маленькі, хоча з ними багато мороки: завжди довго чистити, потім руки стають темного кольору. Білий гриб, звичайно, це загальновідомий цар грибів, лисички, гриб вовнянка коли засолений, а також засолені чорні грузді. Обожнюю звичайні осінні опеньки та зимовий опеньок фламуліна. Але мій найулюбленіший – білий гриб дубовий сітчастий: у нас не так багато локацій, де цей гриб можна відшукати, пік їхнього плодоношення припадає на літній період, тому дуже класно їх знаходити у дубовому лісі наприкінці травня.
Я на повному серйозі сприймаю гриби як розумні живі створіння. Це живі організми, абсолютно самостійні та пристосовані, дуже гарні і водночас цікаві. Коли розумієш їхній життєвий цикл, то сприймаєш глибше.
Часом, ідеш по лісу і сам до себе в голос промовляєш: «Я тебе зараз знайду», і тут – раз, і знаходиш. Можливо, таким чином працює інтуїція, а може вони дійсно нас чують».
