Інна Тихонова 
У заслугу єдиній пані на посаді прем’єр-міністра Індії й єдиній доньці першого прем’єра Джавахарлала Неру ставляться кроки, що привели одну з найбідніших країн у двадцятку найбільших економік світу. Саме Індіра Ганді вивела відсталу колишню колонію Великої Британії на шлях до успіху, першою кинувши виклик кастам та націоналізувавши фінансово-промисловий сектор. Порушниця правил, які розділяли суспільство на «вищих» та «нижчих», особисто показала приклад ігнорування соціальної ієрархії, що закріплювала нерівність. На яких прикладах боротьби навчалася лідерка нації, що стояла біля керма постколоніальної держави в 1966–1977 та 1980–1984 роках, і які політичні рішення вартували їй життя?
«Країна місяця»
Заможна та впливова сім’я, в якій народилася 19 листопада 1917 року Індіра Ганді, належала до вищої індійської касти брахманів і брала активну участь у боротьбі за державну незалежність, що настане в 1947 році. У політичній боротьбі у цій родині брали участь навіть жінки: влада неодноразово заарештовувала матір Індіри Камалу та бабусю Сваруп Рані Неру. І народилася єдина дочка адвоката Джавахарлала Неру, всупереч звичаям, не в будинку матері, а в респектабельному дідівському маєтку, розташованому у священному місці (це було місто Аллахабад у нинішньому штаті Уттар-Прадеш). Ім’я дівчинці дали на честь розумної та сміливої красуні-прабабусі. Означає воно – «Неземна», «Небесна», «Країна місяця» або «Богиня блискавки, війни та буревію».
Батько новонародженої, майбутній перший прем’єр-міністр незалежної Індії, на той час освоював політичну роботу в Індійському національному конгресі (ІНК) – партії, лідером і ветераном якої був дід Індіри Мотилал Неру. Саме цей дідусь тоді заспокоїв рідню, що чекала на спадкоємця: «Така дочка буде кращою за тисячі синів». З ідеологом руху за незалежність Індії Махатмою Ганді Індіра познайомилася у два рочки. Він не є її дідусем, як можна подумати. Індіра Ганді і Махатма Ганді – не родичі: прихильник мирних змін та один із керівників національно-визвольного руху був однофамільцем її майбутнього чоловіка.
Джавахарлал Неру та його родина, 1918 рік
У політиці – з дитинства
«Громадське життя я почала у трирічному віці», – розповідала у своїй біографії Індіра Ганді, згадуючи про вплив на особистий світогляд старшого наставника, вбитого після здобуття країною незалежності пострілом у серце на 79-му році життя. У вісім років за порадою Махатми Ганді дівчинка створила у рідному місті дитячу організацію домашнього ткацтва. Виразом протесту родини Неру проти колонізаторів на той час була відмова від європейських побутових речей: західного одягу, ляльок та дитячих іграшок – все це Індіра кинула у дитинстві в розпалене на подвір’ї вогнище. З ранніх років дівчинка грала у повстанців, проголошувала «звернення до народу» і виступала з політичними гаслами перед слугами. З ніжного віку вона ставала свідком поліцейських обшуків, арештів, судів та ув’язнень близьких людей.
Махатма Ганді та Індіра
У підлітковому віці дід, батько і тітки опинилися за ґратами одночасно, і турботи про смертельно хвору матір повністю лягли на дівчинку-підлітка. Озираючись назад, саме той період свого життя Індіра назве згодом найважчим. Але жодні труднощі не змусили її відмовитися від допомоги борцям за незалежність: дівчина постійно надавала їм кур’єрські послуги та брала участь у демонстраціях. 1934 року Індіра стала студенткою Народного університету, заснованого поетом Рабіндранатом Тагором. Але за два роки їй довелося перервати навчання через смерть матері. Поїхавши до Великої Британії, індійська дівчина вступила до Сомервельського коледжу Оксфордського університету, де вивчала історію, антропологію й управління. З її тодішнього листування з ув’язненим батьком видно, як визрівала нова політична лідерка.
Індіра Ганді та Джавахарлал Неру в гостях у Альберта Ейнштейна
Родове прокляття
Рішення повернутися додому Індіра ухвалила, коли почалася Друга світова війна. На батьківщину довелося добиратися через Південну Африку. У Кейптауні тоді зібралася велика індійська громада, перед якою освічена дівчина виступила зі справжньою політичною промовою. Повернувшись до Індії, в 1942 році Індіра вийшла заміж за Фероза Ганді – парса, тобто індійця іранського походження, що сповідував зороастризм (як Фредді Мерк’юрі). Індіра та Фероз знали один одного з дитинства і обидва навчалися в Європі. Союз, зареєстрований у Парижі, викликав скандал в Індії, де міжкастові шлюби вважаються проклятими. Цікаві факти у житті Індіри Ганді пов’язані з цим її особистим вибором. Ортодоксальні індуси пророкували відступникам за таке блюзнірство покарання, що неминуче спіткає всіх членів сімейства.
Фероз та Індіра Ганді, 1942 рік
Молодих захистив духовний лідер Махатма Ганді, але обговорення мотивів та наслідків «неправильного» шлюбу, укладеного з порушенням стародавніх звичаїв, триває й досі. Пліткарі стверджують, що Індіра сама запропонувала себе Ферозові за дружину, зважившись на мезальянс із кар’єрних міркувань: мовляв, від нижчого за походженням чоловіка дружині можна було не чекати перешкод у справах. Співвітчизники розпускали чутки про численні зради Фероза, але жодних доказів того, що це подружжя було нещасливим, у публічне поле не потрапляло. Натомість відомо, що незабаром після реєстрації шлюбу того ж року молодят заарештували, й Індіра Ганді вийшла з в’язниці лише через вісім місяців, у травні 1943 року. Народивши двох синів (Раджива – 20 серпня 1944, Санджая – 14 грудня 1946), одного з них дбайлива мати втратила ще за життя: молодший Санджай загинув в авіакатастрофі.
Індіра Ганді, Джавахарлал Неру, Раджив Ганді та Санджай Ганді, 1949 рік
Радикальні рішення
У 1947 році Індія здобула незалежність, і батька Індіри було обрано прем’єр-міністром. Дочка стала його консультантом та секретарем. Коли від інфаркту раптово помер у 1960 році 48-річний чоловік Індіри, вдова посивіла: це тоді в її пишному волоссі з’явилося шляхетне «срібне» пасмо. Повернутися до активної політики сумну дочку Джавахарлала Неру змусила тяжка хвороба тата. То був переломний момент у біографії Індіри Ганді, яка після смерті у 1964 році першого прем’єр-міністра стала його наступником. Тодішній міністр інформації очолила правлячу партію Індійський національний конгрес і після перемоги на виборах стала новою очільницею держави. На посаді прем’єр-міністра 48-річна Ганді продовжила політику батька, виявивши себе прихильницею Руху неприєднання.
Індіра Ганді з Жаклін Кеннеді, першою леді США, в Нью-Делі, 1962 рік
І якщо тодішню зовнішню політику індійської «залізної леді» в умовах «холодної війни» можна назвати збалансованою, стан справ усередині країни за її керівництва не був безхмарним. Перше правління Індіри Ганді ознаменувалося розколом у правлячій партії, численними етнічними та релігійними конфліктами, а також значним погіршенням економіки. Після націоналізації в 1969 році чотирнадцяти найбільших індійських банків консервативні лідери конгресу спробували виключити Індіру Ганді з партії, а коли зробити це їм не вдалося, самі залишили ІНК усією фракцією. До подальшого партійного розколу призвели наміри глави уряду проводити соціально-орієнтовані реформи та зближення з СРСР, що став стратегічним партнером у протистоянні можливому альянсу Пакистану, Китаю та США.
Боротьба з бідністю
Проводячи лінію неприєднання до військових блоків, Індіра Ганді була бажаною гостею Радянського Союзу (душевно приймали Почесного доктора Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, зокрема, в українській столиці). Водночас «друг СРСР» не підтримала введення радянських військ до Чехословаччини й Афганістану.
На парламентських виборах 1971 року Ганді перемогла під гаслами боротьби із бідністю. За індійської «залізної леді» в країні було введено в експлуатацію першу атомну електростанцію, її уряд розвивав промисловість, а в сільському господарстві провів «зелену революцію», що дозволила голодній у недалекому минулому країні не залежати від імпорту продовольства. Наділивши ділянками безземельних селян, Індіра Ганді підвищила ефективність фермерських господарств. Але чергова індо-пакистанська війна, після якої було проголошено республіку Бангладеш, погіршила економічну ситуацію, і напруженість вилилася в заворушення.
У зв’язку з виявленими порушеннями виборчого законодавства на останніх голосуваннях, Верховний суд зобов’язав Індіру Ганді піти у 1975 році у відставку із шестирічною забороною на політичну діяльність. Політикиня відреагувала на це запровадженням в Індії надзвичайного стану, під час якого в країні було закрито опозиційні ЗМІ й обмежено громадянські свободи. А найбільшою помилкою її уряду вважається контроль над надмірною народжуваністю. Як і інша «залізна леді», прем’єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер, Індіра Ганді заборонила розмножуватися бідним: її програма планування сім’ї полягала у примусовій стерилізації чоловіків із нижчих верств суспільства. Народною відповіддю «індійській відьмі» було гасло опозиції на виборах 1977 року: «Вижени Індіру – збережи чоловічу силу».
Індіра Ганді та Річард Ніксон, 1971
20 куль від охоронців
Індіра Ганді ті вибори програла, хоча за кілька років знову повернулася до влади. 1978 року вона оголосила про створення своєї партії, від якої була обрана до парламенту і обійняла посаду прем’єр-міністра за результатами виборів 1980 року. Того ж року на неї було скоєно замах: кинутий в Індіру ніж 37-річного терориста влучив у охоронця. Другий термін правління Ганді був затьмарений загибеллю сина і конфліктом із сикхами, які оголосили себе самоврядною громадою і вимагали незалежності. Коли озброєні екстремісти сховалися в Золотому храмі в місті Амрітсар, прем’єр-міністр після роздумів наказала штурмувати головну святиню сепаратистів. Військова операція 1984 року «Блакитна зірка» не обійшлася без жертв серед мирного населення: тоді загинуло півтисячі людей.
Сикхи заприсягнулися помститися за смерть своїх ватажків, що й стало причиною загибелі Ганді. Спецслужби попередили Індіру про підготовку замаху. Голові уряду настійно рекомендували позбутися представників «проблемного» етносу в оточенні, однак Ганді заперечила: «В Індії мешкають 18 мільйонів сикхів, і це виглядатиме як демонстрація недовіри до народу». Вона вважала запобіжні заходи неетичними. І була вбита 31 жовтня 1984 року двома власними охоронцями, котрі виявилися сикхськими екстремістами. По дорозі до приміщення, де мало відбутися телевізійне інтерв’ю для Бі-Бі-Сі (на прем’єрку чекав письменник, журналіст та актор Пітер Устинов), Індіра Ганді була обстріляна особистою охороною, у вірності якої ніколи не мала сумнівів: знищений при затриманні вбивця охороняв її майже 20 років. Її вбрання кольору крові було пробите 20 кулями.
Здійснене прокляття?
Щоб екіпірування не додавало на екрані повноти, Індіра Ганді того рокового дня не надягла під гарне шафранове сарі бронежилет. Через чотири години 66-річна жертва помсти померла, не приходячи до тями. Напередодні Індіра Ганді сказала помічникові-синові, що всі відведені їй дні служитиме народу, і кожна крапля її крові зробить Індію сильнішою. Коли вбили Індіру Ганді, уряд і партію Індійський національний конгрес очолив її 40-річний старший син Раджив, який теж невдовзі загине від рук терористів: у 1991 році представника «клятого сімейства» вбила смертниця з ланкійської організації «Тигри визволення Таміл-Іламу».
Немов передчуваючи біду, одружений з італійкою Раджив тривалий час не наважувався йти в політику: життєві інтереси льотчика «Індійських авіаліній» були пов’язані виключно з технікою (до 1980-х років він працював пілотом та командиром екіпажу в компанії Indian Airways). Мати зробила Раджива своїм помічником лише після несподіваної загибелі 23 червня 1980 року молодшого сина Санджая, з якого вона готувала свого політичного наступника. Подальшу перемогу на парламентських виборах святкуватиме 2004 року нова голова партії ІНК – вдова колишнього прем’єр-міністра Раджива Соня Ганді. А 2024 року про намір продовжити політичну династію слідом за онуком Індіри Рахулом повідомила 52-річна онука Приянка. Хоч би їх не торкнулося прокляття, в яке неможливо не вірити.
Фото: wikipedia.org
