Інна Тихонова 
Подагра – це розлад обміну речовин, при якому в суглобах, кістках, нирках, печінці або під шкірою накопичуються солі сечової кислоти. Чому в організмі відкладаються уратні кристали, і чи можна з ними боротися?
Симптоми подагри
Хоч урати вражають усі суглоби, від пальців рук до пальців ніг, першими про подагру «повідомляють» саме нижні кінцівки. При подагрі ніг скуті уратами суглоби болять, набрякають, порушується їхня рухливість. Зазвичай люди дізнаються про розвиток патології після першого нападу – раптового болю у великому пальці на одній або одразу обох ногах. Розпухлий і болісний суглоб, різка суглобова колька, почервоніння гладкої шкіри над суглобом та підвищення її локальної температури – ознаки подагричного артриту. Схожий за симптоматикою ревматоїдний артрит так різко про себе не заявляє. Позаяк при подагрі порушується метаболізм сечової кислоти, запідозрити хворобу дозволяє запах молочної сироватки.
Вперше цей стан було описано у 2600 році до н. е. у Стародавньому Єгипті, а в V столітті до н. е. давньогрецький лікар та філософ Гіппократ перелічив у своїх «Афоризмах» клінічні прояви небезпечної патології, не властивої, за його спостереженнями, євнухам та жінкам до настання менопаузи. Гострий біль у великому пальці стопи «батько медицини» назвав подагрою, що перекладається з латини як «капкан на стопі». Не менш образно описав больовий напад подагричного артриту у «Трактаті про подагру» англійський лікар-клініцист XVII століття Томас Сиденгам. Людина з власним 30-річним досвідом переживання цього больового синдрому порівнювала його із «затисканням стопи пресом» або «укусом пальця величезним собакою».
Небезпечна перспектива
Відмінною рисою подагри є раптове виникнення і самостійне зникнення симптомів. Через тиждень сильний біль у кісточці відступає так само несподівано, як і з’явився. Дискомфорт у суглобі може відчуватися від кількох днів до декількох тижнів. Здебільшого напад подагри триває від трьох до десяти днів, після чого від болю не залишається сліду. Шкіра знову набуває нормального кольору, а суглоб відновлює свою дію. До наступного нападу подагри можуть минути місяці, а то і роки. Але з часом «світлі» проміжки стають дедалі коротшими. Напади повторюються, а хвороба прогресує.
Неминучим розвитком подій є важкий хронічний артрит і подагрична артропатія. Фінал – ураження внутрішніх органів у зв’язку з відкладенням кристалів сечової кислоти, деформація й обмеження функції суглобів. Якщо урати сформують великий камінь, коралоподібне утворення може повністю перекрити просвіток ниркової порожнини. При подагрі ускладняється відтік сечі і провокується хронічна ниркова недостатність. Відбуваються гідронефротичні зміни, коли нирка перетворюється на «мішок із сечею», втрачаючи свою функцію.
Причини подагри
У працях римського філософа та лікаря Авла Корнелія Цельса висловлювалася думка, що до розвитку подагри призводить вживання алкоголю та порушення роботи нирок. А давньоримський хірург і філософ грецького походження Гален у 150 році назвав умовами розвитку подагри «нестриманість, розбещеність і спадковість». Подагричні ураження виникають на тлі нездорового способу життя або неправильного харчування: голодування, вживання алкоголю та продуктів, що збільшують рівень сечової кислоти в крові. Крім того, напад подагри можуть викликати перегрівання або переохолодження, стреси, фізичні навантаження, травми та зловживання ліками (небезпечним є тривалий прийом аспірину, протитуберкульозних та противірусних препаратів).
Полегшити стан неможливо без відмови хворого від куріння, зменшення вживання алкогольних напоїв (особливо пива), обмеження споживання продуктів із високим вмістом пуринів, дотримання правильного способу життя, контролю супутніх хвороб і плавного зниження ваги. Різке схуднення зі втратою від 10% маси тіла на місяць погіршує обмін сечової кислоти через дисбаланс реакцій розпаду органічних сполук і підвищений розпад білка в організмі. Хворим на подагру важливо уникати лазні, сауни та спеки: рясне потовиділення посилює порушення обміну сечової кислоти, що погіршує роботу нирок. Показано дозовані фізичні навантаження (прогулянки, басейн), обмеження прийому сечогінних препаратів і дотримання низькопуринової дієти.
Лікування подагри
Спостереження за розвитком подагричного артриту – профіль лікаря-ревматолога. Якщо діагноз ще не встановлено, на первинному огляді у терапевта мають бути призначені обстеження. Діагностика подагри проводиться за аналізами сечі та венозної крові. При загостренні захворювання виявляються зміни у лейкоцитарній формулі та фіксується підвищення рівня сечової кислоти. У період безсимптомного перебігу хвороби аналіз стає менш інформативним. У такому разі показано рентгенографію суглобів. Хворим із первинно виявленою подагрою або у стадії загострення призначається стаціонарне лікування у спеціалізованому ревматологічному відділенні.
Час лікування в стаціонарі при ефективному підборі терапії – один–два тижні. Завдання лікарів – покращити клінічні та лабораторні показники, досягши рівня сечової кислоти в межах 315–365 одиниць (критичною нижньою межею є показник 180).Сучасне лікування подагри передбачає амбулаторну операцію під місцевим знеболенням з видалення стороннього вмісту через розріз ураженої ділянки. Своєчасне звільнення від подагричних утворень дозволяє уникнути артрозної деформації суглобів. Нинішня фармакологія досі не має у своєму розпорядженні універсального препарату для лікування подагри. Цілком вилікувати це хронічне захворювання, на жаль, неможливо.
Дієта при подагрі
Гострий біль та деформація в області великого пальця ноги є сигналом про необхідність низькопуринової дієти. Вона полягає у мінімальному вживанні м’яса та м’ясних продуктів, червоної риби, ікри лососевих чи осетрових риб, креветок та молюсків, а також грибів і певних рослин – спаржі, сочевиці, сої, бобів, квасолі та гороху. Рівень сечової кислоти у крові знижують вітаміни В1, В2, РР, С, калій та магній. У низькопуриновій дієті немає заборон на овочі, фрукти, горіхи, каші, макарони, хліб та молочні продукти. Молоко є найбільш цінним компонентом харчування при подагрі, адже воно містить протеїни (альфа-лактальбумін, бета-лактоглобулін, казеїн), що знижують вміст сечової кислоти у крові, стимулюючи її виведення із сечею.
Через негативний вплив на виведення сечової кислоти етанолу хворим на подагру слід відмовитися від алкоголю. У дієті при подагрі не має бути спиртних і комбінованих напоїв. Пиво та червоне вино є джерелами пуринів. А в безалкогольних напоях міститься багато фруктози, що сприяє розвитку гіперурикемії. Крім чистої питної води, у дієті при подагрі варто знайти місце лужній мінеральній воді, молоку (якщо немає індивідуальної непереносимості), несолодким сокам (особливо вишневому), компотам (із вишні, черешні, брусниці, сухофруктів) і морсам. Пити потрібно 1,5–2 літри рідини на добу. Виведенню з організму сечової кислоти сприяє листя берези і трава мучниця, а також настій липи, м’яти та відвар шипшини.
Народні методи лікування подагри
Від болю і зростання сольових «шишок» допомагають ванни, мазі, компреси, відвари, настоянки та чаї.
Масляна мазь
Бабусин рецепт боротьби з больовим нападом при подагрі – приготування мазі з двох компонентів: несолоного домашнього вершкового масла та спирту. Масло розтоплюємо на вогні до появи піни, вливаємо в нього спирт (1:1), акуратно підпалюємо і даємо спирту вигоріти. Отриману мазь збираємо в окрему ємність і відправляємо на зберігання холодильник. Мажемо засобом хворе місце під час нападу.
Йодова мазь
У 10 мл йоду розчиняємо 5 пігулок ацетилсаліцилової кислоти. Отриманою безбарвною рідиною змащуємо на ніч хворі суглоби, зігріваючи їх теплими шкарпетками або рукавичками.
Ванни для ніг
При загостренні подагри від болю на кісточці допоможуть ножні ванни з йодом. Розчиняємо у 3 літрах теплої води 10 крапель йоду та 3 ч. ложки харчової соди. Паримо ноги в міру появи болю. Умовою зменшення сольових шишок є регулярність процедури.
Цибулевий відвар від подагри
Заливаємо літром води три середні цибулини з лушпинням і ставимо на вогонь. Варимо цибулю до повного розм’якшення. Проціджуємо відвар і приймаємо протягом двох тижнів тричі на день перед їжею.
Бузкова настоянка
У сезон цвітіння бузку потрібно зібрати квіти і заповнити бузком півлітрову пляшку догори без ущільнення вмісту. Заливаємо туди склянку горілки (вона притисне квіти і не вилиється назовні). Настоюємо засіб у темному місці протягом тижня, періодично струшуючи. При загостренні подагри приймаємо бузкову настоянку по 50 крапель тричі на день перед їжею.
Чай із череди від подагри
Заливаємо окропом 2 ч. ложки трав’яного збору череди і за кілька хвилин п’ємо як чай.
Ромашковий компрес
Аптечну ромашку змішуємо в рівних частинах із квітами чорної бузини, заливаємо окропом і підігріваємо, не доводячи до кипіння. Вимикаємо вогонь, остуджуємо і змочуємо в настої ватяний диск, прикладаючи компрес до запаленої шишки на суглобі. А з відвару ромашки (10 г квіток на літр води) та 200 г солі робимо ванни від подагри.
Комбінована суха суміш
Беремо по 5 частин квіток півонії, волошки, календули, кори жостеру і плодів ялівцю. Додаємо по 10 частин квіток чорної бузини та трави кропиви дводомної, по 20 частин трави хвоща польового, листя берези та кори верби. Заливаємо 1 ст. ложку такої сухої суміші склянкою окропу, обгортаємо рушником і настоюємо півгодини. Відвар потрібно випити відразу весь і повторювати його вживання з двогодинним інтервалом до полегшення болю при подагрі.
Кедрові горіхи з медом
Змішуємо ядра кедру з медом у пропорції 1:1 та приймаємо для профілактики відкладення солей по 1 ст. ложці тричі на день.
Попри те, що подагра вважається найбільш складним видом артриту, за підтримки фітотерапії, гомеопатичних засобів і домашніх препаратів з нею можна навчитися жити «в злагоді».
Фото: pixabay.com, pexels.com
