Інна Тихонова 
140 років тому народилася француженка, чию біографію співвітчизники назвуть Art de Vivre – «Мистецтво жити». Вона була утриманкою, колаборанткою і вигнанкою, ніколи не виходила заміж, у 71 рік повернулася в бізнес і заново підкорила модний Олімп, а в 87 померла в готельному номері з $15 мільйонами на рахунку. Історія успіху засновниці Дому Chanel та революціонерки у світі жіночої моди складалася з негативного досвіду злиднів, поваги до грошей, спраги розвитку, незалежного характеру, особистої цілеспрямованості та любові до життя.
Гаманці без відділень для дріб’язку
Дорогою до мрії стати рівною аристократам Габріель Бонер (Коко) Шанель запропонувала на заміну атрибутам багатства «розкішну простоту». Більш доречна в динамічному столітті естетика le luxe de la simplicité стала частиною жіночого визволення. Позбавивши модниць незручних корсетів, підборів, ручних ридикюлів і коштовних прикрас, новаторка запропонувала практичну альтернативу у вигляді жіночих штанів, тільника, універсальної «маленької чорної сукні», спідниці-олівця, жокейського капелюха, черевиків-човників, наплічної сумки на ланцюжку чи ремінці, демократичної біжутерії та легендарних парфумів.
Сукні від Коко Шанель демонструються у FIDM Museum & Galleries on the Park в Лос-Анджелесі, 2009 р.
Нове застосування аскетичним речам із чоловічого гардеробу заповзятлива модистка знайшла… у шафах своїх благодійників. Як казала Коко Шанель, кожен чоловік її чомусь навчав і щось давав. А спілкувалася вона лише із власниками «гаманців без відділень для дріб’язку».
Ім’я творця уславленого особистого бренду невіддільне від французької столиці: фешн-резиденція на Rue Cambon, в яку Коко Шанель в’їхала напередодні 1920-х років, належить заснованому нею Дому Chanel навіть через сторіччя. Але до Парижа дочці прачки і продавця робочої уніформи та спідньої білизни треба було ще дістатися, бо народилася майбутня законодавиця мод 19 серпня 1883 року в провінційному Сомюрі – у тій самій благодійній лікарні для незаможних, де прала брудні простирадла її знедолена мати.
Батько часто переїжджав місцями ярмаркової торгівлі, тож був позначений в акті реєстрації доньки як «мандрівник». Через помилку у батьківському прізвищі новонароджену дівчинку записали Chasnel, що згодом дозволило Коко Шанель назвати своїм місцем народження інше місто. Для безрідної провінціалки, яка неодноразово коригувала власну біографію, важливо було приховати факт появи на світ у притулку для бідних. Але від долі вона все ж таки не сховалася, опинившись після смерті матері в іншому притулку.
Вивіска першого бутіка Коко Шанель
Вибір шляху
У Жанни Деволь та Альберта Шанеля один за одним народилися шестеро дітей. Габріель була другою, і різниця між старшими сестрами становила менше року. Багатодітна сім’я тулилася в однокімнатному житлі у Новій Аквітанії (це на півдні Франції). Один із братів помер у дитинстві. Після смерті під час чергових пологів 32-річної матері батько роздав дітей у «хороші руки»: двох синів відправив працювати до села, а трьох доньок запроторив до сирітського притулку при абатстві.
Габріель тоді було 11-12 років, хоча сама вона применшувала вік сирітства, як періодично занижувала на десять років і свій реальний вік. За шість років у притулку старанна дівчинка навчилася шити, що стало підмогою для майбутньої діяльності. Невипадково логотипом її модного Дому стане геометричне зображення каплиці в Абазинському монастирі: цей символ заступництва знедолених запропонувала сама Габріель.
Перебуваючи надалі в католицькому жіночому пансіоні в Мулені, 18-річна Шанель влаштувалася до місцевої галантерейної крамниці. Вдень вона шила і продавала одяг, а ввечері розважала гостей у кафе-шантані. У павільйон La Rotonde Габріель прийняли на вакансію poseuse – виконавиці для перерв (вона мала заповнювати паузи між виступами артистів).
Вбрання від Chanel, 1917 р.
За пісні Ko Ko Ri Ko та Qui qu’a vu Coco Шанель і отримала прізвисько Коко. І хоч у французів воно асоціювалося зі словом cocotte, тобто кокотка, дівчина зробила його своїм новим ім’ям. Щоправда, на афішах воно так і не з’явилося: концертного продовження той досвід не мав. Замість сходинки до професійної вокальної кар’єри він став стартовим майданчиком у кар’єрі утриманки. У кабаре Шанель реалізувала шанс знайти особистого спонсора (надалі чоловіки відіграють ключову роль у вирішенні її проблем і фінансуванні проєктів).
Гаряче тіло
Першим покровителем 23-річної стрункої красуні, яка важила 55 кг при рості 169 см, став спадковий власник текстильної фабрики та елітних стаєнь, колишній кавалерійський офіцер Етьєн Бальсан. Його нова пасія «посунула» фаворитку-попередницю, залишила роботу і оселилася в замковому маєтку багатія, де провела у втіхах та насолодах три роки.
Відомо, що Шанель робила аборти і залишилася без дітей, але одна з її біографів Жюстін Пікарді нещодавно вразила світ сенсаційним припущенням, що племінник Андре Паласе насправді міг бути сином Коко від Бальсана.
Коханець познайомив Шанель з другом-промисловцем Артуром Кейпелом, тож із 1908 року він став її наступним покровителем. Про цей етап життя у Шанель залишилися такі спогади: «Два джентльмени намагалися перевершити один одного у конкуренції за моє гаряче тіло».
Капітан Кейпел був представником англійської еліти, який своїми інвестиціями проклав подрузі шлях у світ моди. Завдяки заможному коханцю, ліцензована модистка переїхала до паризької квартири і дебютувала у 1910 році як модельєр, відкривши перший капелюшковий бутік у Парижі.
Артур «вигулював» Коко по фешенебельних курортах і оплачував її рахунки, але розраховувати на вірність утриманці не доводилося: Кейпел завжди мав славу ловеласа. За чутками, Шанель навіть шила сукню для його нареченої – англійської аристократки, з якою він одружився 1918 року. Вже за рік учорашня наречена стала молодою вдовою: Кейпел загинув в автокатастрофі. Несподівана втрата друга стала для Шанель великим потрясінням, бо їй знову довелося шукати засоби для існування. Можливо, саме тоді народився її відомий афоризм: «Заміжня жінка перестає турбуватися про майбутнє, а одружений чоловік – починає».
Через рік у житті Шанель з’явився князь-емігрант Дмитро Романов. Кузен імператора Миколи II мав 30 років, а Коко вже виповнилося 37. Нетривалий роман (за рік аристократ виїхав до Америки і там одружився) Шанель так само використала для розвитку бізнесу. Князь представив подрузі парфумера Ернеста Бо, який і розробив оригінальний запах Chanel №5 (з десяти запропонованих варіантів аромату Шанель обрала п’ятий зразок, тому парфуми було названо так екстравагантно).
Габріела Шанель, 1928 р.
Агент Вестмінстер
Подальшим етапом стали стосунки з двічі розлученим на той момент герцогом Вестмінстерським Х’ю Гровенором. Цей зв’язок тривав не менше десяти років (можливо, навіть чотирнадцять), розпочавшись зі знайомства 1925 року в Монте-Карло. Герцог подарував Шанель розкішний особняк у Лондоні та земельну ділянку на Лазурному березі, де модельєрка збудувала віллу La Pausa.
Шанель і герцог Вестмінстерський, 1920-ті роки
Один із наступних романів міг вартувати Шанель справи життя, бо став приводом для звинувачення у посібництві ворогові. Намагаючись витягнути 1940 року з німецького полону племінника Андре Паласе, Шанель попрохала допомоги в свого давнього знайомого – барона Ганса Гюнтера фон Динклаге. В’язень був звільнений ціною любовного зв’язку 56-річної Шанель із 44-річним аташе німецького посольства. Так почалося її співробітництво з німецьким урядом: свідомо чи мимоволі французька коханка полковника Вермахта стала його агентом-інформатором.
За різними відомостями, Шанель виїжджала до Берліна для особистої зустрічі з шефом зовнішньої розвідки Німеччини Вальтером Шелленбергом, а її британські контакти (зокрема, знайомство з 1920-х років з Вінстоном Черчіллем) Абвер намагався використати для організації двосторонніх сепаратних перемовин: у розсекречених документах Шанель фігурує як «Агент Вестмінстер».
Коко і Вінстон Черчілль
І хоча сама Коко причетність до інкримінованих їй шпигунських місій заперечувала, її очевидний зв’язок із фашистами був розцінений французькою владою як колабораціонізм, і обвинуваченій не вдалося уникнути арешту. Але хитросплетіння міжнародної політики звільнили Шанель від відповідальності: 1944 року їй було надано можливість переїхати з Франції до нейтральної Швейцарії, і до 1953 року вигнанка жила зі своїм німецьким коханцем на березі Женевського озера.
Нема чого додати
«Сирота з притулку» зуміла облаштувати своє життя так, аби більше ніколи не бідувати. Закривши у війну всі магазини, вона подбала про те, щоб продовжувати отримувати прибуток від бізнесу, що залишився на плаву. Під час окупації Франції фундаторка модного Дому скористалася антиєврейськими законами, щоб відібрати контрольний пакет акцій у братів Вертхаймерів. Виробництвом її парфумів вони володіли з 1924 року, коли П’єр Вертхаймер заснував компанію Les Parfums Chanel.
Проте, у діловитої мадемуазель нічого не вийшло: спритні підприємці емігрували до США, формально переписавши фабрику на друга-француза, до якого закон не міг мати претензій. І після війни шляхи колишніх партнерів знову зійшлися. У світ моди 71-річна Коко Шанель повернулася в 1954 році з новою колекцією, профінансованою Вертхаймерами, а після її смерті ця родина стала безроздільними власниками успішного бренду (сьогодні він є власністю братів Алена та Жерара Вертхаймерів).
Знаменитий парфум Chanel N°5
До кінця життя кутюр’є, яка пережила всіх своїх коханців, працювала над новими колекціями, викурюючи по 50 цигарок на день. У неї були принципи, що не дозволяли прийняти нову моду на міні-спідниці. «Стиль Шанель» назавжди залишився показником статусу. Його знаними пропагандистками у 1950-60-х роках стали «еталон елегантності» Жаклін Кеннеді, голлівудські зірки Одрі Гепберн і Елізабет Тейлор.
Коко матеріально підтримувала людей, яким була чимось зобов’язана, вкладала кошти в артистів та художників. Серед тих, кого спонсорувала меценатка, – Сальвадор Далі та Пабло Пікассо. Останній назвав Шанель «найрозважливішою жінкою» з усіх, кого він знав.
Коко Шанель і Пабло Пікассо
«Я ніколи б не стала відомою без чоловіків, – міркувала Коко Шанель. – Але не знаю, чи була я щасливою…».
Померла Коко Шанель на 88-му році життя 10 січня 1971 року в люксі паризького готелю Ritz. Авторський бутік модельєрки розташовувався за кілька кроків від номера, в якому вона прожила 34 роки. Однак упокоїлася мадемуазель Шанель у швейцарській Лозанні: там славетна француженка, що була віднесена журналом The Times до сотні найвпливовіших людей ХХ століття, в цілому провела чверть життя. На її надгробку з барельєфом із п’яти левових голів поруч із датами життя викарбувані лише два слова: «Габріель Шанель, 1883–1971».
Коко Шанель , 1960-ті рр.
Фото: wikipedia.org
