Інна Тихонова 
«Губи – Монро, очі – Калігули», – французький колега Франсуа Міттеран сказав цю образну фразу про Маргарет Тетчер, жінку, що стала одним із символів Великої Британії, керуючи країною найдовше у XX столітті. На посаді прем’єр-міністерки у важкі 1979-1990 роки революціонерка серед консерваторів модернізувала економіку, удосконалила державне управління ринковими реформами, перетворила очолювану нею партію та змінила відповідно до власного бачення не лише британську, а й світову політику. Завдяки неабияким лідерським якостям і завзятості в досягненні мети, Маргарет Тетчер виявилася одним з останніх очільників держав, які були не просто лідерами партій, що перемогли на виборах, а особистостями – не завжди популярними і оціненими за життя, але такими, що залишили слід в історії.
Так гартувалася сталь
Маргарет Хільда Робертс народилася 13 жовтня 1925 року в сім’ї бакалійника Альфреда Робертса. Син шевця відрізнявся розумом і амбіціями. З помічника продавця виріс до власника крамниці і став шанованим громадянином містечка Ґрентем у графстві Лінкольншир: батько майбутньої політикині був членом міської ради, президентом Торгової палати та Ротарі-клубу, а 1945 року став мером Ґрентема. Альфред вважав, що жодна хвилина не має бути втрачена дарма, жодних «непотрібних» занять у його двох дочок не могло бути. На характер Меггі вплинуло й те, що батьки мріяли про сина – протягом усього життя Маргарет компенсувала їхні нездійснені очікування.
Будинок, де народилася Маргарет
Сама ж дочка мріяла стати акторкою – найкраще вона почувалася у центрі уваги, і політика колись стане її «сценою». З п’ятирічного віку Меггі грала на фортепіано, виграла у дитинстві кілька конкурсів і була акомпаніатором у методистській церкві. У школі вона відвідувала факультативні заняття з музики та поетичної майстерності, займалася спортивною ходьбою, плаванням, хокеєм на траві, а у випускному класі була старостою свого навчального закладу. Відокремлення у тогочасному навчанні дівчат від хлопців вплинуло на те, що в «чоловічому світі» Маргарет почуватиметься рівним гравцем – вона не відволікатиметься від справ на кокетування і матиме репутацію самодостатньої особистості. У школі для дівчат Меггі навчалася на стипендію, отриману за результатами успішності у початковій школі, а надалі мала стипендію на навчання в Оксфорді.
У школі Меггі була працьовитою та дисциплінованою, демонструвала логічне мислення і «недівочу» пам’ять (то були батьківські гени). Учениця з репутацією «зубрили» запам’ятовувала тексти сторінками і майже автоматично відтворювала їх зміст. Вчителі поважали Меггі за старанність, але, як і однокласниці, не вітали її в’їдливість та занудність: з дитинства вона виявляла неприємну для співрозмовників категоричність суджень, обстоюючи власну думку, поки опонент не здавався. З сестрою так само теплих стосунків не склалося: різниця у віці та постійна зайнятість Меггі дівочому спілкуванню не сприяли.
Маргарет 13 років
В університеті для Маргарет мало що змінилося. До хімічного коледжу Оксфорда вона вступила у розпал війни – 1943 року, і її студентство було максимально аскетичним. Віддушиною від хімічних формул була сцена студентського театру, де Меггі займалася вокалом і танцями. Надалі той хист та досвід знадобилися у політиці, де треба було вміти виступати та переконувати. Застосування своїй «суперсилі» Маргарет знайде в партії консерваторів торі й орієнтуватиметься в ораторському мистецтві на словесну майстерність свого ідеалу – Вінстона Черчіля, який вважався генієм риторики. Серед цікавих фактів про Маргарет Тетчер є такий: коли Оксфорд не удостоїв прем’єрку почесним званням, ображена Маргарет долучить свій архів до паперів політичного кумира, передавши їх Кембриджу, де зберігаються документи згаданого британського прем’єр-міністра.
Майбутнє протистояння з альма-матер у роки правління Маргарет Тетчер виллється не лише в особисту війну, а й у скорочення фінансування освіти та науки з боку очолюваного нею уряду. А поки що бакалавр природничих наук отримала в 1947 році диплом з відзнакою другого ступеня і планувала заміжжя, яке б позбавило її жорсткої економії та життя в пансіонах. У цілеспрямованої Меггі почався роман з молодим аристократом. Але продовження її перше захоплення не мало. Батьки юнака були категорично проти шлюбу родовитого сина з дочкою крамаря. Весілля не відбулося, і дівоче серце було розбите. Але вона жодним чином цього не показала. Ця жінка вміла стримувати емоції, інакше їхня сила б усіх налякала.
Леді та джентльмен
Майбутнього супутника життя Маргарет зустріла на одному із партійних зборів. Відставний майор Деніс Тетчер довіз нову знайому на своєму зеленому «ягуарі» до залізничної станції. Познайомившись ближче, вони знайшли спільні інтереси та зрозуміли, що підходять один одному за характером. Колишній військовий не був розбещений жіночою увагою, хоча цілком процвітав у бізнесі. Деніс добре розбирався в економіці та бухгалтерії, не втручався в жіночі справи на кшталт виховання дітей чи господарювання, забезпечував сім’ю грошима і в усьому готовий був підтримувати свою леді. Вибір партнера для шлюбу обидва робили не серцем, а розумом, і це виявилося слушною тактикою.
У той час як для Меггі були важливі фінансова підтримка і власна домівка, Деніс мріяв покінчити з холостяцьким життям. Старший на 11 років 37-річний залицяльник раніше вже був одружений, і попередницю, за іронією долі, так само звали Маргарет. Першому шлюбу завадила війна, і наразі настав час спробувати стати щасливим у подружньому житті вдруге. Обранець Маргарет виявився ідеальним чоловіком, який ніколи не сумнівався в правоті дружини і не заважав її кар’єрі. Меггі цінувала таке ставлення і намагалася у круговерті державних справ подбати про чоловіка: могла навіть змусити чекати міністрів, поки вона придбає в сусідній крамниці шинку на сніданок для Деніса. Близькі друзі сім’ї знали, як ніжно подружжя ставилося одне до одного.
Маргарет з дітьми
У серпні 1953 року в родині Тетчер сталася радісна подія: Меггі народила близнюків, про яких щасливий батько сказав, що вони є «схожими на кроликів». Материнство не завадило Маргарет того ж року скласти іспит і здобути другу освіту – юридичну. У 32 роки вона усвідомила свою готовність до політичної кар’єри. Витративши шість років на здобуття досвіду в юриспруденції та долання ієрархічних щаблів у партії торі, в 1959 році пані Тетчер потрапила до парламенту. Попри те, що і там вона важко знаходила підхід до людей і багатьох дратувала, консерватори робили на неї ставки в надії здобути симпатії жіночої частини виборців.
1970 року Маргарет була призначена на посаду міністра освіти, а через чотири роки вона очолила Консервативну партію. Це було початком її боротьби: проти лейбористів, комуністів, соціалістів, страйкуючих шахтарів та Ірландської республіканської армії. Про Тетчер говорили: «Вона є дуже здібною, але у спілкуванні з людьми – наче бульдозер. Більше користі приносили б тонкіші дипломатичні методи». У 1979 році Британія одержала не лише першого прем’єра-жінку, а й найжорсткішого керівника за свою багаторічну історію. Ось чому Маргарет Тетчер назвуть «залізна леді» (це прізвисько їй, до речі, дуже подобалося). «У політиці не можна показувати, що тобі боляче, – вважала Тетчер. – У громадській діяльності треба бути готовою до того, що тебе розплющать».
Підлеглі знали: якщо ви з нею не погоджуєтеся, то шукаєте собі інше місце роботи. Меггі завжди була готова перейти від ділової критики до особистих образ. Британських джентльменів, що не звикли до подібних грубих манер, приголомшував і спантеличував натиск «упертої жінки», яку вони називали невихованою та нестерпною. З такою ж рішучістю, з якою Тетчер позбавлялася конкурентів у політиці, вона відмовляла в підтримці неефективним галузям і нужденним людям. «Залізна леді», яку водночас називали «відьмою Меггі», навіть закликала контролювати народжуваність у бідних, стверджуючи, що вони не спроможні подбати про це самі. Радикальним було і її бачення виходу з економічної кризи: «Все, що не приносить користі, хай помре».
Час розсудить
Ще за перебування міністром освіти Тетчер скорочувала витрати у відомстві за рахунок зменшення витрат на дітей – вона припинила державне субсидування безкоштовного молока для 7–11-річних школярів, за що отримала прізвисько «викрадачка молока». А за її прем’єрства було реалізовано найамбітнішу за всю історію Великої Британії програму економічних реформ – приватизовано потужні державні підприємства, змінено сферу соціального забезпечення та будівництва, лібералізовано податкову систему та внутрішній ринок, закладено основи світового фінансового центру, відомого як лондонський Сіті. Критики зазначали, що реформи Маргарет Тетчер проводилися на користь великого капіталу за рахунок знищеного нею дрібного бізнесу та робітників.
Рятуючи економіку, Тетчер провела деіндустріалізацію Англії – виробництва або закрили, або перенесли в Азію, а мільйони людей були викинуті на вулицю. У роки правління Маргарет Тетчер у Великій Британії було ліквідовано вугільну промисловість. Профспілка гірників офіційно звинувачувала її у масових самогубствах, руйнуванні десятків тисяч сімей і знищенні цілих шахтарських міст. За словами представника британської профспілки гірників Девіда Хопера, «Тетчер завдала шахтарському регіону більше втрат, ніж нацистська Німеччина, адже після війни у шахтарів була 100-відсоткова зайнятість, а тепер вони стали безробітними».
Протести шахтарів в Лондоні у 1984 р.
На відміну від банків, гірників від фінансової кризи ніхто не рятував. Але численні акції протесту не похитнули «залізну леді» у проведенні непопулярних перетворень, спрямованих на подолання занепаду економіки. Економічна стратегія 71-го прем’єра Великої Британії ґрунтувалася на дерегуляції фінансової системи та забезпеченні гнучкого ринку праці. Через політику, яку проводила Тетчер, постраждалі британці ненавидять її досі. Пів країни не пробачило їй ігнорування інтересів простих людей та вимог впливових профспілок, діяльність яких Тетчер «упорядкувала». Падіння через рецесію та безробіття її політичного рейтингу змогла зупинити лише Фолклендська війна 1982 року.
Але й за подальшу підтримку чилійського диктатора Аугусто Піночета її так само критикують. Коли справи на Фолклендських островах вийшли з-під контролю, Тетчер рішуче направила туди війська. Непохитною вона показала себе й у протистоянні членам руху за відокремлення від Лондона у Північній Ірландії. Тетчер не пішла на поступки сепаратистам, навіть коли померло кілька учасників протестного голодування. Нагадували Тетчер і про її зовнішньополітичні промахи: як вона називала «терористом» борця з апартеїдом і першого чорношкірого президента ПАР Нельсона Манделу, який 1993 року отримав Нобелівську премію миру, та як її уряд підтримав у колишній Кампучії (Камбоджа) кривавий режим Пола Пота.
Візит до Північної Ірландії в 1982 році
Подальший економічний підйом забезпечив переобрання Тетчер у 1983 році, а 1987 року вона була переобрана на найвищому державному посту втретє. Але серед урядовців не було схвалення її ініціативи про подушний податок (poll tax) і не користувалися підтримкою погляди Маргарет на роль Британії в Європейському союзі. Після заперечення її лідерства опонентом Тетчер була змушена піти у відставку з посади голови партії та покинути крісло прем’єр-міністра. Мав минути певний час і треба було змінитися кільком прем’єр-міністрам, щоб політична вага Маргарет Тетчер у британському суспільстві знову почала зростати. Причиною такого відродження політологи називають усвідомлення її правоти внаслідок подальших подій.
Логіка Тетчер
Американські дипломати, які знали Маргарет Тетчер на зорі її приходу у велику політику, відзначали «дещо штучну чарівність місіс Тетчер», чия манера говорити створювала образ «провінційної матрони, лячно англійської до коріння волосся». Розумна, впевнена, дисциплінована і прямолінійна «лячно англійська провінційна матрона» родом зі східної Англії була налаштована на успішну кар’єру, керуючись улюбленим висловом Софокла: «Варто один раз поставити жінку нарівні з чоловіком, і вона почне його перевершувати». Маргарет Тетчер дозволяла собі не погоджуватися навіть із найближчим союзником США, якщо це суперечило інтересам її країни.
Маргарет Тетчер і президент США Джеральд Форд
Логікою політики Тетчер була відома установка: «Велика Британія не має ворогів, але має інтереси». Політикиня невпинно критикувала СРСР, але коли Рональд Рейган оголосив Радянському Союзу економічні санкції після введення воєнного стану у Польщі, Тетчер виступила проти. Мотив: США торгували з Радянським Союзом зерном, а британська компанія постачала на той безмежний ринок свої труби та турбіни. Непростим був, як пам’ятаємо, і шлях Великої Британії до Євросоюзу: Тетчер займала жорстку позицію щодо європейської інтеграції, послідовно обстоюючи національні інтереси. Водночас «політична спокусниця Горбачова», як багато хто вважає, зіграла серйозну роль у руйнуванні СРСР, хоча в історію Тетчер увійшла як політична діячка, що першою зробила заяву про «крапку» в «холодній війні» між Заходом і Радянським Союзом.
У 1991 році Маргарет Тетчер отримала від президента США Джорджа Буша медаль Свободи
«Залізна леді» відігравала роль посередника між СРСР і США у діалозі з питань підтримки миру та стабільності й обережно ставилася до таких нових геополітичних реалій, як поява на карті світу молодих незалежних держав із колишніх союзних республік. Відомо, що разом із президентом США Джорджом Бушем-старшим вона переконувала українське керівництво не оголошувати незалежність. Про візит «залізної леді» до Києва 1990 року екс-міністр закордонних справ України Анатолій Зленко згадував: «Вона говорила, що нам не треба жодного прогресивного націоналізму. Коли Тетчер виступила проти нашої самостійності і намагалася стримати цей процес, склалося враження, що вона була на боці Горбачова».
Під час візиту до України напередодні самовизначення Тетчер сказала з трибуни Верховної Ради УРСР, що Україна має стільки ж перспектив незалежності, скільки американський штат Каліфорнія. До речі, радником прем’єр-міністра Маргарет Тетчер був перший етнічний українець у складі британського парламенту, бізнесмен та меценат Стефан Терлецький.
Президент Джордж Буш і прем’єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер
Але й після відставки з посади прем’єр-міністра пані Тетчер продовжувала думати про Україну: у статті про майбутнє Європи порадила тодішньому президентові Леоніду Кравчуку відмовитися від використання націоналістичної доктрини побудови держави. Рішення залишити 1992 року британський парламент Тетчер пов’язувала з можливістю більш відкрито висловлювати надалі свою думку щодо важливих подій.
Зокрема, вона говорила: «Стабільний міжнародний порядок може будуватися лише на повазі до націй та національних держав. Попри властиві йому недоліки, націоналізм формує міцну основу для дієвої демократії. Спроби нівелювання національних відмінностей чи штучного об’єднання різних націй зі своїми традиціями часто закінчуються провалом, а іноді і кровопролиттям». Варто згадати й актуальні для українських реалій роздуми Тетчер про «фемінізацію військової служби», яку вона вважала «найбільш згубною з реформ»: «Через нерівну фізичну силу довелось би знизити для слабкіших за чоловіків жінок складність завдань, що можна забезпечити на навчаннях, але не можна зробити в бою».
Сльози воїна
Сама ж «залізна леді» не вміла користуватися жіночою слабкістю. Але вразливе місце у неї було: вона страждала від того, що через політику недодала уваги своїм дітям. Дочка Керол рано віддалилася від матері, хоча з дитинства вони з братом ні в чому не знали відмови. А улюблений син Марк виріс норовливим і примхливим, мріяв про великі статки і не вмів ладнати з людьми. Маргарет Тетчер оплачувала борги сина, виправдовувала його контракти з японськими автомобільними концернами (він рекламував японські автівки, тоді як вітчизняний автопром гинув) і витягала його з африканської в’язниці, куди Марк потрапив за фінансування державного перевороту в Екваторіальній Гвінеї. Син скористався досягненнями матері, отримавши мільйонну комісію від продажу прав на її спогади видавництву.
Родина Тетчер
Близькі люди бачили сльози «залізної леді» лише кілька разів у житті: коли з посади мера посунули її батька, коли під час автоперегонів у пустелі зник її син, і коли вона залишала посаду прем’єра. Після складання ще й повноважень члена Палати громад у 1992 році королева Єлизавета II надала Тетчер титул баронеси та довічного члена Палати лордів. Це означало, що Маргарет із почестями відправили на заслужений відпочинок. Жінка, що звикла працювати по 20 годин на добу, не знаходила, чим зайнятися в будинку, куди переїхала з чоловіком з державної резиденції. Щоб не обтяжуватися незвичним неробством, подружжя вирушило в турне світом, де Маргарет заробляла гроші лекціями. Але то було «життя після життя»: у статусі екс-прем’єрки Тетчер відчувала себе розгубленою.
Онуки були далеко, а друзі та соратники залишились у минулому. Багато з тих, хто становив коло її спілкування раніше, померли, та й до Маргарет час не був прихильним. У 2000 році у Тетчер стався перший напад втрати пам’яті: вона переплутала дві війни. На схилі років Маргарет поповнила великий загін жертв старечого недоумства. Перенісши три мікроінсульти, вона у 2002 році припинила публічні виступи. А 2003 року за кілька місяців «згорів» від раку підшлункової залози її надійний чоловік Деніс. У грудні 2012 року Тетчер перенесла операцію з видалення пухлини та переселилася до готелю «Рітц» у центрі Лондона, де й померла 8 квітня 2013 року у віці 87 років. Причиною смерті Маргарет Тетчер став інсульт.
Маргарет Тетчер в Пентагоні, 2006 р.
Упокоїти свій прах баронеса заповідала біля чоловіка: поховали її поруч із ним, на цвинтарі Королівської лікарні в Челсі (у центральному районі Лондона). Їй знову були присвячені перші шпальти світових таблоїдів. Газети згадали цікаві факти з життя Маргарет Тетчер, а поряд із некрологами від державних діячів з’явилися вражаючі віхи її видатної біографії: в 1959 обрана членом Парламенту від Консервативної партії, в 1970–1974 – міністр освіти і науки, в 1999 – прем’єр-міністерка Великої Британії. Очоливши Консервативну партію у 1975 році, Маргарет Тетчер залишалася на посаді до 1990 року. Під керівництвом цього політика консерватори перемагали на виборах тричі поспіль. «Тетчер була воїном, «залізною леді», – писали у некрологах, – і відібрати цей титул у неї неспроможна навіть смерть».
Цитати Маргарет Тетчер
- Зараз у жінок є багато можливостей проявити себе. Та попри те, що дехто з нас навіть керує країнами, нам більше личить ридикюль, аніж багнет.
- Жінку з характером називають «стервом», а про чоловіка, який виявляє характер, кажуть, що він «зі стрижнем».
- Хочеш, щоб щось сказали – звернися до чоловіка; хочеш, щоб зробили – попроси жінку.
- Якби мої хейтери побачили, як я йду по воді Темзи, то сказали б: «Отакої – вона не вміє плавати!».
- Якщо я виступатиму одна проти 48, мені буде шкода тих 48.
- Хочеш перерізати собі горлянку? Не приходь до мене на перев’язку.
- Я можу бути виключно терплячою, якщо зрештою вийде по-моєму.
- Ніхто б не дізнався про гарні наміри «доброго самаритянина», якби він не мав грошей.
- 90% наших турбот пов’язано з тим, що так ніколи й не станеться.
- Зовсім необов’язково погоджуватися із співрозмовником, щоб із ним порозумітися.
- Мене не хвилює, що думають мої міністри, доки вони не виконають те, що я їм скажу.
- Не кажу, що мені пощастило. Кажу, що я на це заслужила.
Фото: wikipedia.org
