«Найбільш чоловічий» аксесуар: хто і навіщо винайшов краватку?

18 жовтня – Всесвітній день краватки. На батьківщині предмета гардеробу, названого «хорваткою» або «краваткою», започаткована у 2003 році щорічна дата стала національним святом: його офіційно там встановлено у 2008 році за рішенням парламенту Хорватії. Чи не забагато честі як для представника світу речей із неочевидним призначенням і складнощами у використанні? У противників суперечливого аксесуара практичний сенс «петлі на шиї» викликає питання. Натомість для прихильників краватка – це показник статусу та стилю. Особливість цієї речі в тому, що вона ніколи не виходить із моди. Розповідаємо про види краваток та секрети їх правильного вибору. А ще з’ясуємо, з чим одягти і як зав’язати краватку трьома популярними способами.

Звідки взялася краватка

Усипальницю першого китайського імператора охороняла «теракотова армія» з кам’яних статуй воїнів і вельмож, на шиях яких виявилися однакові пов’язки, що нагадують краватки. Щось подібне було прийнято носити і в Стародавньому Єгипті: за допомогою тканого відрізу, пов’язаного навколо шиї та покриваючого плечі, визначалася приналежність громадян до певного стану – за кольором та формою такої пов’язки визначався соціальний статус її власника.

У Стародавньому Римі шийною хусткою (так званим фокале) легіонери захищали шкіру від натирання обладунками. А продовжилася історія краватки у хорватській армії. У період Тридцятирічної війни 1618-1648 років кольорова шийна хустка виконувала функцію відзнаки і вручалася воїнам за бойові заслуги. На прийомі хорватських військових у французького короля виразна деталь форми привернула увагу Людовіка XIV: він теж забажав носити подібну шийну хустку і подав приклад членам монаршого двору.

Легіонери Траяна в шийних хустках

Пов’язку на шию французи назвали la сravatе: від слова Croate – хорват. Французька назва cravate прижилася для позначення чоловічої краватки і в інших європейських мовах. Румунська назва шийного аксесуара – сravată, польська – krawat, українська – краватка, іспанська – corbata. В інших випадках була запозичена німецька назва аксесуара – nalstuch, що перекладається як «шийна хустка».

Хорватські солдати в традиційному одязі зі своїми класичними краватками.

Світське застосування

У XVII столітті Франція стала законодавицею нового тренду: у чоловічій моді стали набирати популярності муслінові, батистові та навіть мереживні шийні хустки, кілька разів обмотані навколо тодішнього високого коміра сорочки. Кінці таких хусток зав’язувалися на вузол або вільно звисали на грудях. Під час Великої революції краватка стала знаком політичного вибору французів.

Оригінальні La Cravate, прабатьки сучасних краваток та їх основні вузли

У XVIII столітті шийний самов’яз належало стягувати вузлом під підборіддям, залишаючи довгі кінці звисаючими на крохмальній сорочці. Цю французьку моду у тому ж XVIII столітті підхопили англійці. Щоб зав’язати краватку (тобто шийну хустку) за всіма правилами, відомий англійський модник Браммел щодня витрачав кілька годин.

Без подальшого поширення моди на краватки в Англії цей аксесуар навряд чи набув би пріоритетного значення у світовій діловій моді. Англійці вдосконалили носіння краватки до рівня мистецтва: джентльмени знали близько сотні варіантів зав’язування вузлів. І найбільшою образою для англійця вважався невтішний відгук про його краватку – це прирівнювалося до приниження чоловічої честі та гідності.

Витончена конструкція

До середини XIX століття високий комір в європейській моді змінився відкладним, і разом із ним з’явилася відповідна краватка: вона була довгою та вузькою, виготовлялася в різних кольорах і зав’язувалася на вузол визначеним інструкціями способом. Варіанти зав’язування краваток описувалися в довідниках. Автором теоретичного викладу, як зав’язати краватку, був славетний французький письменник і видавець Оноре де Бальзак. Естетичну важливість описаного аксесуара він обґрунтував у трактаті 1827 року «Мистецтво носіння краватки».

Оноре де Бальзак

«Чоловік є подібний до своєї краватки – це він сам, у ній закарбована його сутність і проявляється його дух», – вважав письменник. У бальзаківські часи чоловіки носили шовкові, вовняні та атласні краватки з різними візерунками. Наприклад, краватка «Вальтер Скотт» виконувалася з картатої тканини. Краватка «А ля Байрон» виглядала як широко зав’язана хустка, що не стягувала шию. «Трагічна» чорна краватка вважалася аксесуаром жалоби або форменою річчю, а біла краватка для балу та урочистостей потребувала не піджака, а фрака або смокінга.

І якщо краватка з довгими кінцями вважалася доречною у діловому стилі, то зав’язувати кінці шийної хустки на бант було характерно для артистичного середовища. Краватка-метелик (від англійського butterfly) з’явилася в 1904 році: на прем’єрі опери «Мадам Баттерфляй» у міланському театрі «Ла Скала» костюмери зав’язали музикантам краватки за подобою крил метелика. Серйозні англійці називають краватку-метелика бантом (bow-tie).

Молодий Вінстон Черчілль у краватці-метелику, 1900 рік

Новий погляд

Форму та крій сучасної краватки запатентував у 1924 році виробник із Нью-Йорка Джессі Лангсдорф. Американець винайшов спосіб пошиття виробу з трьох частин, скроєних по косій. Винахідник розрізав матеріал під кутом 45 градусів і потім з’єднав три сегменти в принципово новий галантерейний виріб, що може бути з підкладкою або без неї. Свою конструкцію виробник назвав «ідеальною краваткою», і світ з ним погодився: носити такий аксесуар стало набагато зручніше.

Джессі Лангсдорф і його патент краватки

Поширення краватки нового зразка призвело до повсюдного витіснення краваток інших видів. Стандартом стала довга краватка в смужку, косу клітинку чи з орнаментом пейслі (європейська назва «східного огірка») – такий візерунок є схожим на язичок полум’я або квітку відповідної степової рослини. Ці візерунки стали базою для англійських клубних та коледж-краваток, за допомогою яких власники аксесуарів повідомляли про приналежність до спільноти.

Стандартизувалась і класифікація краваткових вузлів. Їх розрізняють за способом зав’язування (більшість є лицьовими, адже розташовуються зазвичай швом до шиї), розміром вузла (він співвідноситься з щільністю матеріалу та шириною коміра) і рівнем складності (найпростіший вузол зав’язується в три дії, оптимальний – у дев’ять етапів). Тих, хто не освоїв техніку зав’язування складних вузлів, рятують краватки-регати із застібкою під коміром: на відміну від краваток-самов’язів, такі моделі продаються вже із зав’язаним вузлом.

Ілюстрація з кількома моделями краваток, 1910 рік

Не всім до душі

Через дорожнечу матеріалу респектабельний аксесуар може коштувати кілька сотень доларів, тому таке придбання потребує дбайливого зберігання. Краватку-самов’яз потрібно обов’язково розв’язувати після використання. Робити це слід обережно, щоб не деформувати матеріал: розв’язування виконується у зворотному порядку. Зберігати виріб треба лише у розв’язаному стані: виріб із шовку – на перекладині вішалки, із вовни – на полиці в рулоні.

Для тих, хто не хоче обтяжувати себе зайвим клопотом, носіння краватки здається непотрібним атавізмом, і модельєри йдуть їм назустріч, пропонуючи вибір у вигляді простих шийних хусток або ювелірних прикрас (сучасна мода адресує чоловікам шийні ланцюжки та намисто).

В інших випадках подарунок противникам «зашморгу на шиї» можуть зробити роботодавці чи законодавці. Наприклад, краватки з різних причин потрапили під заборону в Японії й Ірані. 2005 року стартувала кампанія Cool Biz від японського міністерства природи, коли урядовці пояснювали офісним працівникам, що відмова від краваток дозволить їм заощадити електроенергію, знизивши використання кондиціонерів. Після цього літні продажі краваток у Японії впали на третину. А шиїтські духовники Ірану заборонили краватку як неісламський предмет західного одягу, вгледівши в цьому аксесуарі «символ хреста» та «ознаку занепаду».

Правила використання

Неповагою до оточуючих вважається носити краватку ослабленою чи заправленою вузьким кінцем у сорочку або штани. Колір та малюнок на краватці мають підбиратися відповідно до заходу та інших предметів одягу. У щоденному носінні прийнято використовувати краватку темного тону з дрібним малюнком, що повторюється. Темну краватку зазвичай надягають зі світлою сорочкою, але допускається так само і монохромне використання (наприклад, суцільний чорний або сірий).

Кінець зав’язаної краватки має розташовуватися нижче пряжки ременя брюк приблизно на 2,5 см. Кричущим порушенням дрес-коду вважається заправлення кінця краватки в штани. Втім, таке «порушення правил» дозволяли собі герцог Віндзорський і низькорослий американський танцюрист Фред Астер: від критики їх врятувало те, що вони закривали те «неподобство» піджаком та жилетом. Винятками є краватка-аскот («хустка»), пластрон та шарпей (їхні характеристики наводимо далі), які заправляються за краї сорочки.

Носити краватку з сорочкою без піджака можна, але з урахуванням певних нюансів. Наприклад, класичну краватку треба поєднувати з сорочкою з довгими рукавами та закріплювати затискачом. Замість піджака до краватки можна надягати блейзер або жилет, а вовняну краватку допустимо носити з в’язаним жилетом чи кардиганом. Не прийнято носити без піджака та жилета класичний bow tie, тобто краватку-метелик. Для такого аксесуару передбачений більш суворий дрес-код – урочистий. Але неформальні метелики з альтернативних матеріалів (дерева, шкіри чи металу) можна одягнути навіть на майку.

Навіщо люди носять краватку?

За допомогою цього аксесуара можна створити необхідний до ситуації настрій: у поєднанні з одним і тим самим костюмом різні краватки виглядають по-різному. Краватка – це невід’ємний атрибут класичного аут-фіту та обов’язкова деталь офіційного, парадного чи форменого одягу. Іноді вона визначає приналежність до якоїсь соціальної групи. Носити краватку у сьогоднішньому світі можуть як чоловіки, так і жінки.

Жіноча краватка є дещо коротшою за чоловічу, бо жінки зазвичай нижчі на зріст (хоча наразі вони і в цьому наздогнали та перегнали чоловіків, тож можуть на відмінності довжини краватки не зважати). Жінкам дозволяється використовувати більш сміливі забарвлення, яскраві орнаменти та широкий набір матеріалів (атлас і шкіру, стрази та паєтки). Жіноча краватка може поєднуватися не лише із затискачом, а й шпильками, ланцюжками та брошками.

До жіночого гардеробу якнайбільше пасуватимуть шийна хустка, краватка-лавальєр (з широкими задрапованими кінцями), скінні (вузька пряма), регат (краватка на гумовій мотузці з готовим вузлом), подвійна краватка (вона є найбільш екстравагантною), класична краватка (самов’яз середньої ширини з вузлом, що затягується), краватка-метелик, бант і боло (шкіряний ковбойський шнурок, скріплений біля коміра дерев’яним або металевим затиском).

Яку купити краватку?

Чоловіча мода вважається більш консервативною порівняно з жіночою, але і в ній періодично відбуваються зміни. Нещодавно на піку моди були вузькі краватки, а тепер у тренді знову традиційна ширина з тенденцією до «розширення». Правило вибору – що ширшими є обличчя та статура, то ширшою має бути і краватка. Зайва вага, високий зріст і кремезність є показаннями до вибору широкої краватки.

Ще одна умова – ширина краватки має відповідати ширині лацкана піджака. Худорлявим чоловікам невисокого зросту пасуватиме краватка з розміром широкої частини 6 см: помірна ширина є завжди актуальною. Класикою pret-a-porter вважається ширина краватки від 7,5 см до 9 см. Це улюблений розмір європейців і американців, тоді як азіати віддають перевагу ширині 10-11 см.

За наявності коштів стилісти радять купити шовкову краватку ручної роботи (така модель краще виглядатиме у вузлі). Проте недоліком шовкової краватки є неможливість самостійного прання: на делікатній тканині легко утворюються затяжки. А ще одна незручність полягає у тому, що після кожного носіння таку річ потрібно розв’язувати та відгладжувати. Добре тримає форму елегантна краватка із щільних тканин віндзор (названа вона так за однойменним способом зав’язування).

«Екзотичні» види

Шарпей – це краватка-рюш. При її зав’язуванні на вузлу утворюються численні складки, як у собаки однойменної породи. Цей напівформальний тип краватки надає образу деякої розслабленості і може використовуватися з блейзером. Пластрон – це краватка у формі нагрудника, як у фехтуванні. Така модель закриває шию та частину грудей. Зазвичай її використовують у весільному костюмі, закріплюючи шпилькою чи брошкою.

Аскот – краватка так само для урочистої нагоди: вона походить із іподромних традицій, коли англійські джентльмени пов’язували на шию широкі хустки і закріплювали їх спеціальною шпилькою. Лавальєр – це коротка краватка у вигляді банта з широкого та легкого шарфу (назва отримана від прізвища фаворитки Людовіка XIV Луїзи де Лавальєр –  першої жінки, яка забрала чоловічий аксесуар у жіночий гардероб).

Стильно і невимушено виглядають вовняні та в’язані краватки – вони можуть використовуватися в неформальній обстановці та в холодну пору року. Краватку з вовняної тканини можна комбінувати із твідовим костюмом чи носити зі щільною сорочкою без піджака. В’язана краватка добре поєднується з трикотажним жилетом і кардиганом. Але вовна погано тримає форму, тому такий аксесуар потребує акуратного поводження: прання – ручне, зберігання – у згорнутому вигляді (у рулончику).

Як зав’язати краватку?

Шведські математики нарахували 177147 способів зав’язування краватки. Втім, під класичний костюм зазвичай застосовуються два десятки ходових вузлів. У лідерах за популярністю – вузли Четвірка, Орієнтал, Подвійний Віндзор та Принц Альберт.

Четвірка або Four-in-Hand

Показуємо схему найпростішої краватки, яку можна навчитися зав’язувати з першого разу. Цей універсальний варіант вузла підходить під всі типи краваток і будь-який комір.

1. Перекиньте краватку через шию так, щоб її вузька частина була з правого боку, а кінець – на рівні другого-четвертого ґудзика сорочки.
2. Перехрестіть широку частину з вузькою і зробіть один оберт.
3. Притримуючи вузьку частину краватки, зробіть ще один оберт.
4. Протягніть широку частину між майбутнім вузлом і коміром сорочки.
5. Протягніть кінець у петлю, відрегулюйте довжину краватки і затягніть вузол, зробивши під ним виїмку.

Принц Альберт

Завдяки двом обертам, цей вузол виходить більш об’ємним, порівняно із класичним, тому його краще використовувати на тонких та вузьких краватках.

1. Накинувши краватку на шию, розташуйте вузьку частину на рівні третього-четвертого ґудзика (при високому рості – біля другого або третього).
2. Перекиньте широку частину поверх вузької.
3. Заведіть широку частину під вузьку.
4. Притримуючи кінці, зробіть два оберти.
5. Виведіть широку частину під підборіддям.
6. Протягніть кінець через обидві петлі.
7. Затягніть та розправте вузол, зробивши виїмку.

Подвійний Віндзор

Цей щільний та об’ємний вузол підходить для сорочок із широким коміром і найкраще за все виглядає на нешироких краватках з легких тканин.

1. Перекиньте краватку через шию так, щоб вузька частина була праворуч, а кінець – біля третього-четвертого ґудзика (високі чоловіки мають підняти кінець до другого-третього ґудзика).
2. Перекиньте широку частину поверх вузької і заведіть під неї.
3. Проштовхніть широку частину між краваткою і коміром сорочки.
4. Повторіть попередні дії, щоб створити таку саму петлю з іншого боку.
5. Стягніть петлі до центру і знову перекиньте широку частину краватки через вузьку.
6. Виведіть широкий кінець назовні та простягніть через останній виток.
7. Затягніть і розправте вузол, створюючи під ним декоративну виїмку.

Фото з відкритих джерел