Інна Тихонова 
Під час виступу він підходив до рампи, щоб бути ближче до глядачів, з якими довірливо спілкувався. Але своє життя французький музикант американського походження від публіки приховував: преса назвала виконавця золотих хітів ХХ століття «найневідомішим зі знаменитих співаків». Колеги вважали таку скритність ознакою непрофесіоналізму (для піару потрібні плітки), а у публіки особиста скромність шансоньє лише підвищувала інтерес до його особистості. Політична еміграція, важкий пошук себе, три інфаркти та рання смерть на руїнах двох шлюбів – навряд чи таким уявляли життєвий шлях загадкового кумира зачаровані ним шанувальниці.
Українське коріння
Тоді як багато європейців перебиралися будувати артистичну кар’єру в Америку, цьому американцеві вдалося стати зіркою у Франції. Попри те, що його особлива творча біографія розпочалася і завершилася англомовною піснею, а складалася вона з виступів кількома європейськими мовами поперемінно, світ запам’ятав Джо Дассена як французького виконавця.
Втім, в американця виявилося подвійне українське коріння: дід з материнського боку, доктор Луїс Лонер, емігрував за океан з галицького Бучача, а дід по батьківській лінії Самуїл Дассін переїхав до США з Одеси. За версією самого співака, Одесі єврейські переселенці завдячують навіть власним прізвищем. Його при оформленні документів іммігрантам записали як «Дассін», бо чиновники не порозумілися з дідом, який відповів на питання про прізвище: «З Одеси» (у французькій вимові «Дассін» стало «Дассен»).
Джо Дассен з батьками (1970 р.), автор фото – Agenzia Pitre/wikimedia.org
Джозеф Айра Дассін народився 5 листопада 1938 року у Брукліні (Нью-Йорк). Його батьками були актор єврейського театру Джуліус Дассін (у майбутньому – відомий кінорежисер Жуль Дассен) та скрипалька Беатріс Лонер. Після заміжжя випускниця єврейської школи та Джуліардської музичної школи на певний час присвятила себе сім’ї, в якій народилося троє дітей. Відповідальний старший брат Джо з дитинства дбав про двох сестер: Рішель згодом писатиме слова до його пісень, а Жюлі стане актрисою.
Зворотній шлях
Кар’єру в кіно могли зробити всі діти Жуля Дассена, який працював помічником Альфреда Гічкока і став класиком модного в 1940-50-х роках жанру нуар. Контракт зі студією Metro-Goldwyn-Mayer режисер кримінальних драм уклав, коли новонародженому синові виповнилося два рочки, і з цього віку Джо з батьками переїхав із Нью-Йорка до Голлівуду. У Лос-Анджелесі сім’я провела близько десяти років, поки не почалося «полювання на відьом» сенатора Маккарті. Як і Чарльз Чаплін, Жуль Дассен постраждав за часів маккартизму через свої ліві погляди. Подібно до інших політичних вигнанців, фігурант «чорного списку» Голлівуду втратив роботу і змушений був наприкінці 1949 року емігрувати з родиною до Європи.
Після пошуків нового місця проживання, про що Джо Дассен розповість у своїй відомій пісні L’Amérique, родина обрала Францію. Там режисер не пропав і навіть став лауреатом премії Каннського кінофестивалю (нагороди за найкращу режисуру удостоїлася його робота 1955 року «Ріфіфі»).
Джо Дассен (у дитинстві) разом з матір’ю та сестрою
Як свого часу дід по матері прибув у 11-річному віці зі Старого Світу до Нового, його 11-річний онук Джо перетнув океан у зворотному напрямку. Синові режисера випало супроводжувати батька на зйомках і навчатися трьома мовами, завдяки чому він говорив французькою, італійською та німецькою так само вільно, як і рідною англійською. Вивчивши зльоту кілька мов та діалектів, юний мандрівник з цікавістю відкривав для себе нові горизонти і змінив чотирнадцять шкіл.
Вперед із піснею
Мало хто знав, що за спиною у майбутнього естрадного співака було навчання в елітарному коледжі Le Rosey School (Institut Le Rosey). Видання Daily Mail назвало цю найстарішу міжнародну школу Швейцарії найдорожчим учбовим закладом у світі: навчання в цій освітній установі вважається не менш престижним, ніж у «класичному» Ітоні. В 1951 році Джо Дассен навчався в Італії, 1953-го вступив до Ecole Internationale де Genève (міжнародну школу Женеви), а у 1954-му вирушив за ступенем бакалавра до французького Гренобля. Гірські лижі та плавання фізично розвинений юнак гармонійно поєднував із любов’ю до читання. Ступінь бакалавра Дассен отримав, склавши всі іспити з оцінкою «добре», і вирішив вступати до університету Мічігану.
Після розлучення у 1955 році батьків Джо залишив дім і повернувся до США, де планував навчатися на медичному факультеті університету Ann Arbor. Але дитяча мрія стати лікарем зазнала змін після лабораторних дослідів на тваринах. Змінивши спеціальність, Дассен закінчив магістратуру з етнології. Під час навчання він не уникав роботи: проводив психологічні тестування і керував вантажівкою, доставляв товари і підробляв сміттярем. У студентському кафе Джо працював і посудомийником, і барменом, і музикантом. З піснями свого улюбленого автора-виконавця Джорджа Брассенса Дассен виступав у кав’ярнях Чикаго, Клівленда та Детройта.
Джо Дассен у студентські роки
Дізнавшись, що Джо заробляє із сусідом по кампусу $50 за вихідні виконанням пісень під гітару, батько запропонував студентові записати треки до свого фільму «Закон» із Джиною Лоллобриджидою та Марчелло Мастроянні. І хоча перший млинець виявився комом, це лише спонукало Дассена «вивчити ремесло». Він почав слухати більше музики і заразом пробував себе у літературній творчості: отримав другу премію на національному конкурсі за студентську новелу Wadeinwater.
Блискучий зануда
З університетських років Джо цікавився політикою, передплачував серйозні видання, а на перший самостійний заробіток купив повне зібрання Encyclopedia Britannica. Зрештою, молодого етнографа запросили читати лекції у рідному університеті. Освічений Дассен ніколи не хизувався своїм докторським ступенем: студентам, друзям і колегам він підносив свої знання з іронією, і скромність додавала йому авторитету в різних колах.
Не збираючись ставати «зіркою-одноденкою», Дассен спочатку не розглядав собі перспективу стати професійним співаком. Навіть після трьох перших платівок він продовжував асистувати батькові на зйомках, знімався у його картинах, дублював американські кінострічки та заробляв на життя публікацією власних новел у журналах The New Yorker та Playboy. Поряд із талантом, прагнення до досконалості та серйозний підхід до справи наближали Джо до успіху в усьому, за що він брався.
За педантичність друзі не без симпатії називали Дассена «блискучим занудою». Відповідальність за результат і звичка «доводити все до пуття» не сприяли рішучості та забирали багато енергії на подолання сумнівів. Тож він завжди потребував підтримки людей, які в нього вірили. І такі однодумці у Дассена були.
Потаємні двері до «Олімпії»
Важливу роль у музичній кар’єрі співака зіграла перша дружина Маріс Массьєра. Це вона вмовила Дассена записатися на фірмі грамзапису, де її подруга працювала секретаркою. Керівник CBS був професіоналом і одразу звернув увагу, що для успіху Дассен потребує енергійного помічника. Жак Супле порекомендував таку людину: колишнього арт-директора Шарля Азнавура, Сержа Генсбураі Джонні Холлідея Жака Пле. З новорічної ночі 1966 року співак та продюсер стали друзями на все життя. До команди так само увійшли постійні автори пісень. «Новою технологією» стало виконання популярних пісень у перекладі: французькі тексти Дассен виконував іншими мовами, а іншомовні – французькою.
Запрошення на зйомки та концерти вишикувалися в чергу. Напружений графік зашкодив здоров’ю: 1 квітня 1969 року у 30-річного співака стався перший інфаркт (Дассену з дитинства діагностували шуми в серці, через які він не служив в армії). Не встигнувши відновитися, через місяць Джо записав хіти Les Champs-Elysées та Le Chemin de papa.
А у жовтні співак тріумфально виступив у концертній залі «Олімпія». Протягом наступного десятиліття співак стане її «ветераном». Друг-журналіст навіть долучив відвідування цього майданчика до порядку денного Джо Дассена. За словами Жака Уревича, у дні виступів співак після обіду приїжджав до мюзик-холу перевірити техніку і зникав до вечора. Дассен не репетирував навіть в «Олімпії», до якої він знав потаємні двері: через них співак виходив і повертався за лаштунки за лічені хвилини до концерту.
«Секретна» дружина
Відпочинок на Барбадосі артист поєднав із компенсацією пропущеного медового місяця. На публіці Дассен не афішував особистих зв’язків і з початку концертної діяльності приховував свій шлюб від шанувальниць. Дружина супроводжувала чоловіка на виступах (тримала у порядку його концертні вбрання та зачіску), але на світських раутах Маріс представляли як супутницю згаданого друга-журналіста. За словами сестри Дассена Рікі, пару змусили грати в цю гру для успішного продажу дисків: імідж неодруженого артиста мав комерційні переваги. «Прихильниці Джо скуповували квитки на концерти, плекаючи ілюзії на взаємність, – згадувала сестра. – Якби розкрився справжній стан речей, це стало б для Джо психологічною травмою».
Дассен був гранично потайливим у всьому, що стосувалося його особистого життя. З ним не було пов’язано жодної скандальної історії, він завжди захищав від чужої цікавості дім та сім’ю. Співак ніколи не коментував долю батьків, що розлучилися, хоча журналісти охоче б про це дізналися: наступною обраницею батька стала грецька актриса, співачка і політична діячка Меліна Меркурі – національна героїня, що виступала проти «чорних полковників», а після їх падіння двічі стала міністром культури і науки Греції, а також депутатом парламенту.
Джо Дассен з Маріс Массьєра
І про власну «секретну» дружину Дассен розповів публіці лише «анонімно». «Я записав свій перший диск, аби сподобатися коханій дівчині», – якось згадав він про Маріс.
Джо робив усе, щоб дружина почувалася щасливою. Романтичні вечірки, комфортні будинки, маєтки на островах, розкішні пляжі, гольф, гірські лижі, смачна їжа, дорогі вина, екзотичні подорожі – їхнє життя було схожим на казку. Закінчилася вона, коли дружина втратила довгоочікувану дитину. У передчасних пологах 1973 року народився хлопчик, який прожив лише п’ять діб. 1977 року стало очевидним, що 11-річний шлюб себе вичерпав, і пара розлучилася.
«Принц і пастушка»
Саме в цей час у творчості Дассена з’явилася та особлива лірична мелодійність, яку співакові подарувала співпраця з авторами пісень Клодом Лемелєм, П’єром Деланое, Тото Кутуньо та Віто Палавіччині. Сенсацією 1975 року стала композиція L’été indien – ця пісня очолювала французький музичний чарт одинадцять тижнів, побивши рекорди продажів на ринку грамзаписів своєї та інших країн. Хто не знає ці золоті хіти у виконанні романтика з сумною посмішкою: Si tu t’appelles melancolie, A toi, Le jardin du Luxembourg, Salut, Et si tu n’existais pas…
Нове кохання співак зустрів на гастролях у Руані. Хоча це схоже на легенду, бо друзі Дассена знають іншу історію. За версією Джо, він зайшов віддати плівку у фотосалон і закохався з першого погляду в місцеву приймальницю замовлень. Відомий артист запросив милу дівчину на ланч, а 14 січня 1978 року розписався з нею на півдні Франції. Але навіть сама друга дружина Крістін Дельво згодом зізнавалася, що це була фантазія «вигадника Джо». Реальна історія їхнього знайомства здавалася Дассену мало поетичною, тож він підмінив її «казкою про кохання принца і пастушки». Хтось писав, що насправді вони познайомилися ще 1971 року в літаку, на рейсі «Женева – Куршевель».
«Пастушка» виявилася не без вад. Мовчки терпіти по 4000 листів від шанувальниць на тиждень красуня не збиралася. Вона влаштовувала чоловікові бурхливі сцени ревнощів і сварила за пізні повернення з концертів. Але справжньою проблемою для чоловіка стали алкоголь та наркотики, з якими «дружила» мати його двох дітей навіть під час вагітності.
Шанувальницям недоступний
14 вересня 1979 року Дассен став батьком сина Джонатана, а через півроку дружина знову повідомила, що чекає на дитину. Три останні місяці Крістін лежала у лікарні на збереженні: другому синові Жульєну, який народився 22 березня 1980 року, лікарі насилу врятували життя. Через три тижні Дассен подав на розлучення, домагаючись одноосібної опіки над дітьми. Задля цього артист був готовий відмовитися від кар’єри. Він не знав, що піде зі сцени через чотири місяці з більш вагомої причини.
Від нервових переживань у Дассена відкрилася виразка шлунку і стався другий інфаркт. Під час концерту в Порт-о-Каннах він перервав виступ словами: «Вибачте, мені щось недобре». За лаштунками йому зробили укол, після якого співак довів концерт до кінця, але знепритомнів під оплески глядачів. Далі був американський шпиталь та плани відновитися на Таїті. У Лос-Анджелесі літак приземлився для транзитної пересадки, і Дассен знову пережив серцевий напад. На острів Джо дістався ні живим, ні мертвим.
Могила Джо Дассена на цвинтарі Hollywood Forever, автор фото – AlexChem/wikipedia.org
У тій останній подорожі артиста супроводжувала нова подруга Наталі. Підтримати Дассена на Таїті прилетіла мати співака з його двома синами та друг Клод Лемель. Ця зустріч виявилася прощанням. 20 серпня 1980 року під час обіду в ресторані Джо вразив третій інфаркт. Щойно сіли за стіл, як Дассен помер у колі близьких людей. Лікарі зазначили, що смерть була миттєвою.
Не стало співака на 42-му році життя. За тиждень він упокоївся на цвинтарі з поетичною назвою «Голлівуд назавжди», де поховані його дідусь та бабуся. Але навіть там зберігається приватність: могила Джо Дассена на Hollywood Forever розташована на закритій ділянці та є недоступною для публічного відвідування.
Фото: wikipedia.org, joedassin.info
