Інна Тихонова 
Коли робота є засобом втечі від труднощів життя, такий деструктивний підхід до справи заважає людині та суспільству: руйнує соціальні зв’язки, негативно впливає на здоров’я і навіть призводить до смерті. Трудоголізм – хвороба, жертвами якої стають багато сучасних людей, що потребують допомоги, бо самостійно впоратися з цією проблемою складно.
«Залежність XXI століття»
Що означає «трудоголік», світ дізнався у 1971 році з книги американського психолога та міністра Вейна Оутса «Сповідь трудоголіка». Автор поняття workaholic описав цей стан як «внутрішній примус чи неконтрольовану потребу у безперервній роботі». Термін для характеристики людей, що виявляють хворобливу «працезалежність» узвичаївся для позначення надмірного прагнення працювати, коли нав’язливий потяг до праці виходить за межі необхідного. У психології трудоголізм вважається такою самою адикцією (у перекладі з англійської addiction – залежність, звикання, згубна звичка), як наркозалежність чи ігроманія.
Трудоголізм як залежність проявляється у сприйнятті роботи основною життєвою метою та єдиним чи найбільш значущим засобом самореалізації. У такому разі робота посідає чільне місце у житті, домінуючи над сім’єю, соціумом, побутом і дозвіллям. І якщо раніше трудове прагнення розглядалося суспільством як підвалина для досягнень, то тепер трудоголізм вважається ознакою психологічного неблагополуччя. Людина «ховається в роботу» на тлі соціальної ізоляції та накопичених негараздів. Робота стає «щитом» від невпевненості у завтрашньому дні, тривоги й особистих проблем. Психологи зазначають, що такий тип поведінкового розладу все частіше спостерігається у неспокійній обстановці сьогоднішньої України.
Що означає «трудоголік»
Розпізнати людину з патологічною залежністю від роботи можна за характерними ознаками. Трудоголік буває енергійним, впевненим і самодостатнім лише у роботі чи у роздумах про роботу. Завершуючи одну справу, він відразу починає обмірковувати наступну, а після напруженої праці не може перейти на іншу діяльність. Така людина є переконаною, що задоволення може принести лише робота. Якщо трудоголік не працює, то відчуває незадоволеність і роздратування. Занепокоєння щодо роботи заважає йому повноцінно відпочити: він просто не бачить у відпочинку сенсу, адже не одержує від нього радості.
У побуті трудоголік зазвичай є вразливим і похмурим, на краще його різко змінює робота. Відсутність роботи в очах залежної людини – це ледарство і лінощі. Паузу у справах трудоголік сприймає як неробство і панічно його уникає. Розваги та порожнє спілкування трудоголіка дуже дратують, хоча він може цього і не показувати. Трудоголікові потрібно докласти зусиль, щоб усвідомити після насиченої роботи, що від нього хочуть близькі люди. Як правило, трудоголік ставить недосяжні цілі, висуває собі підвищені вимоги, а невдачу у роботі сприймає як особисту катастрофу.
Гра гормонів
Працювати понаднормово і без відпочинку людей змушують не лише високий темп життя та необхідність поліпшення фінансового стану, а й… заклик власного організму. У патогенезі трудоголізму як психологічної залежності головну роль відіграють гормони. Роздратовані рецептори нервових клітин у центрах задоволення головного мозку виробляють особливі нейротрансмітери, що роблять робочий процес приємним. Робота, яка приносить задоволення, супроводжується виробленням гормонів радості та винагороди. Втім, ендорфін швидко витрачається, потреба у ньому зі звиканням стає непереборною, а час роботи для отримання потрібної кількості зростає.
Виникає патологічне бажання підвищувати тривалість трудового процесу. Це схоже на підхльостування коня, якого погонич підганяє бігти швидше, проте сил скакуну батіг не додає. Прагнення трудоголіка отримати насолоду від роботи можна порівняти з голодом, який не вдається вгамувати. Замість очікуваної ейфорії людина відчуває розчарування та досаду, а початкова мета в безрезультатному робочому процесі губиться. Якщо трудоголік перестає отримувати звичні дози роботи, перериваючись на відпустку або вихідні, він переживає такий самий дискомфорт, як і алкоголік, що залишився без спиртного. Підсвідомо людина починає шукати спосіб входження в омріяний стан, що його не дасть ніхто і ніщо, крім роботи.
Причини трудоголізму
До формування залежності призводить високий психологічний дискомфорт чи особисті проблеми. Часта причина того, чому люди стають трудоголіками, – психологічна травма. Занурюючись у роботу, людина намагається відволіктися від подій, що її турбують. Будь-які негаразди трудоголік виправдовує надмірною зайнятістю, що дає йому можливість уникнути незручних рішень, соціальних контактів і відповідальності за погіршення відносин із близькими та сімейні конфлікти. Тим часом нерозв’язані проблеми накопичуються, а трудоголік ще більше закривається від них роботою.
Вірогідність розвитку залежності зростає, якщо людина працює понад 50 годин на тиждень. Всі думки трудоголіка зайняті справою, але при цьому, за словами доцента психології Малісса Кларка (США), трудоголізм не є тотожним поглинанню роботою. Людина може багато працювати, але не заглиблюватися в завдання, а просто «відбувати обов’язок» («не хочу, але мушу»). Трудоголізм виражається не у великих витратах часу на роботу, а у внутрішньому примусі до праці. Цей фактор не сприяє ефективній роботі. Навпаки, внутрішній тиск заважає зосередитися, людина відчуває провину за те, що робить недостатньо, і заганяється у стрес ще більше.
Наслідки трудоголізму
Трудоголіка гнітить почуття нереалізованості, адже кожен його новий день схожий на попередні, а життя обертається навколо роботи. Зростає агресивність, загострюються хронічні патології, трапляються нервові зриви та погіршуються стосунки з людьми (особливо це відбивається на родичах, друзях та знайомих). Через домінування роботи над іншими аспектами життя недоотримує уваги оточення, а також множаться соціальні проблеми. Трудоголікові складно створити родину, адже часу на особисте життя в нього не залишається. А якщо сім’я є, то через дефіцит уваги таке подружжя може бути під загрозою розлучення.
Трудові марафони зазвичай закінчуються емоційним вигорянням, коли пропадає сексуальний потяг, різко знижується продуктивність, починаються депресії. Трудоголізм послаблює імунну систему та прискорює процеси старіння. Наслідком надмірного трудового навантаження стають хронічна втома та психосоматичні захворювання (гастрит, інфаркт, інсульт, рак). Серед ускладнень трудоголізму – хвороби очей, хребта, серця та судин, підвищена напруга, проблеми зі сном, патологічна тривожність, занепад сил та високий ризик розвитку алкогольної чи наркотичної залежності.
Симптоми трудоголізму
Якщо для працьовитої людини та ентузіаста робота є частиною життя, то для трудоголіка вона стає геть усім життям. Які регулярні прояви сигналізують про розвиток небезпечної хвороби – трудоголізму? По-перше, це пряма залежність настрою та самопочуття від успіхів чи невдач у роботі. По-друге, підвищена тривожність: людину постійно переслідують необґрунтовані страхи та фобії, а найбільш за все він боїться втратити роботу. По-третє, зациклена на роботі людина завжди хоче її виконати якнайкраще й отримати найвищу оцінку. Прагнення схвалення сусідить у психології трудоголізма із жаханням критики і страхом отримання негативного відгуку від оточуючих.
Симптомом трудоголізму може бути звичка виконувати роботу вдома: якщо після закінчення робочого дня людина не може перейти на іншу діяльність, продовжує вирішувати робочі завдання у відпустці чи у вихідні дні, а на перешкоди в цьому реагує роздратуванням та агресією. До ознак надмірного захоплення роботою психологи відносять т. зв. прогрес толерантності: спочатку праця займає 10 годин на день, потім – 16 і більше. Трудоголік завжди залишається на зв’язку у робочих справах. Стан незайнятості та спокою викликають у нього «ломку»: відсутність чергових завдань призводить до розгубленості та депресії. Відзначається звуження кола інтересів і невміння розслаблятися. Про розвиток залежності свідчить наявність хоча б трьох із перелічених ознак.
Стадії хвороби
Трудоголізм розвивається поступово, переходячи від психічної стадії до клінічної та хронічної , а потім – до фази деградації (останнього етапу може не статися, якщо вчасно розпочати лікування та змінити підхід до роботи).
Психічна залежність
На першому етапі трудоголіка тішить знайдений спосіб розв’язання проблем і позбавлення тривоги. Полегшення йому приносять позитивні результати у роботі чи похвала від керівництва: такий допінг активує зростання працездатності та підвищує продуктивність. Жодних проблем у своєму стані на цій стадії хворий не помічає.
Клінічна залежність
Через тривале перезбудження центральної нервової системи з’являються проблеми зі здоров’ям: неврастенія, тривожні стани, безсоння, психосоматичні прояви (екзема, гіпертонія тощо). Поява цих симптомів трудоголізму супроводжується залежністю від збуджуючих та заспокійливих речовин (кави, енергетиків, нікотину, алкоголю тощо). На цьому етапі хворий звертається за медичною допомогою, не пов’язуючи свої скарги на здоров’я із трудоголізмом.
Хронічна залежність
Трудоголік прагне довести виконання робочих завдань до досконалості, до краю збільшує обсяги роботи та повністю ігнорує всі інші потреби.
Деградація
Виникають незворотні зміни в ЦНС, знижуються інтелектуальні здібності, руйнується психічне здоров’я і відбувається моральний злам.
Тривалість кожної стадії – кілька років. За сприятливого розкладу хворий не дійде до третього етапу, зупинившись на одному з попередніх. Якщо на першій стадії позбавити трудоголіка тривожності та стресу може психолог, то на другому етапі для відновлення порушених біохімічних та фізіологічних процесів знадобиться допомога психотерапевта. А на третій стадії хвороба трудоголізм вимагає вже ізоляції пацієнтів із різними формами недоумства.
Види трудоголізму
Фахівці виділяють чотири психотипи трудоголіків: придивіться до цих характеристик – можливо, хтось впізнає в них себе.
Кар’єрист
Ця захоплена особа націлена на конкретний результат – кар’єру. Така людина не враховує сторонні інтереси, виявляє у спілкуванні з іншими людьми роздратування й агресію, а привітність і товариськість демонструє лише тим, у кому зацікавлена: тобто «потрібним» людям. Для кар’єриста-трудоголіка є важливим не зміст трудової діяльності, а визнання та статус. При досягненні мети така людина стає деспотичним керівником і втрачає цікавість до роботи.
Перфекціоніст
Риси такого трудоголіка – прагнення все контролювати, вимогливість до деталей, увага до дрібниць, закритість для новацій та конфліктність. У відсторонених, холодних і грубих перфекціоністів добре виходить погіршувати обстановку в колективі.
Альтруїст
Основною метою у роботі для такої особи є допомога іншим. Людина не вміє відмовляти, неначе не знає про слово «ні». Це люди з яскраво вираженим почуттям провини чи патологічного обов’язку. З часом альтруїсти вигоряють, впадаючи в депресію і виконуючи робочі обов’язки автоматично, що загрожує помилками в роботі.
Ескапіст
Говорить і думає такий трудоголік лише про справи, і сприймають його як захоплену та сконцентровану на своєму занятті особистість. Але креативним ескапістам не вистачає зв’язку із реальністю. У роботу вони тікають від проблем у відносинах, не бажаючи копатися в собі і розумітися з оточенням, адже напружені ескапісти важко підтримують контакти з людьми.
Лікування та профілактика
Перегляд способу життя та звернення за медичною допомогою знадобляться при постійній зайнятості та поспіху, постійних сварках із оточуючими, неможливості викроїти кілька хвилин для неробочих розмов, ослабленні уваги, проблемах із пам’яттю, потребі все тримати під контролем, відсутності відпочинку й ігноруванні особистих потреб. Крім подолання проблем із психікою, завданнями лікування є усунення патологічного потягу до роботи, вироблення звички відпочивати, зміна самооцінки та відновлення соціальних зв’язків. У комплексній терапії беруть участь психотерапевт (з’ясувавши причини працезалежності, виправляє деструктивні установки), психіатр (підбирає препарати та відновлює нервову систему) і психолог (дає рекомендації та надає підтримку трудоголіку й його родині).
Позбутися залежності від роботи та повернутися до нормального життя допомагає правильний підбір комплексного лікування. Діагностувавши на первинній консультації хворобу трудоголізм, психотерапевт виявляє наявність супутніх ментальних відхилень, навчає пацієнта розпізнавати свої потреби та задовольняти їх здоровим способом. Цей спеціаліст займається формуванням нових поведінкових навичок. За потреби залежній людині підбирається відповідна медикаментозна підтримка: призначаються ліки для корекції психоемоційного стану. Для запобігання трудоголізму фахівці рекомендують медитацію, діджитал детокс, спорт і дотримання режиму сну та відпочинку. Потрібно припинити займатися робочими справами у неробочий час, відновити у своєму графіку вихідні дні та завжди використовувати для відпочинку щорічні відпустки.
Тест на трудоголізм
Бергенська шкала залежності від роботи визначає схильність до трудоголізму за відповідями на наступні питання (можливі варіанти – ніколи, рідко, іноді, часто, завжди).
- Чи думаєте, як виділити більше часу для роботи?
- Витрачаєте на роботу набагато більше часу, ніж планувалося спочатку?
- Працюєте, аби зменшити почуття провини, безпорадності, тривоги чи депресії?
- Вам радять менше працювати, але ви не дослухаєтеся?
- Відчуваєте стрес, якщо вам забороняють працювати?
- Відмовляєтеся від фізичних вправ, хобі й особистого дозвілля через роботу?
- Чи відчуваєте, що надмірна робота забирає у вас здоров’я – пов’язуєте з працею свої хвороби?
Якщо хоча б на чотири із семи питань вашими відповідями є «завжди» або «часто», це говорить про ймовірність трудоголізму або т. зв. «синдрому втрачених канікул» (новий термін з’явився в психології у 2020 році для позначення стану перманентного стресу, нервового виснаження та спустошеності через відсутність відпустки та своєчасного відпочинку). У такому разі потрібно повертатися до балансу, розмежувавши роботу та відпочинок. Лише так можна відновити здоров’я і налагодити втрачені зв’язки з людьми.
Фото: pixabay.com, pexels.com
