Анна Кириченко 
Олександр Македонський – один із найвидатніших полководців усіх часів, який марив завоюваннями та поклав край існуванню таких впливових цивілізацій, як Перська імперія та Стародавній Єгипет, підкоривши їх собі. Він прославився тим, що не програв жодної битви та створив наймогутнішу державу свого часу – Македонську імперію. Проте їй не судилося пережити свого творця. Чому так вийшло, розмірковуємо далі.
Олександр входить у Вавилон. Лебрен, (1664)
Великий та шляхетний
Олександр Македонський або, як його ще називають, Великий зійшов на престол у 20 років. Ще на початку свого правління він позбувся політичних конкурентів та зосередив усю владу лише у своїх руках. За життя він здійснив низку походів та розширив кордони своїх володінь від Греції до Індії. Коли йому було 32, він помер загадковою смертю, залишивши по собі найбільшу та найвпливовішу імперію на тогочасній мапі світу. Хто повинен був наслідувати її у тому вакуумі влади, який утворився? Чи були в Олександра діти? Якщо коротко – так, були.
Аристотель навчає молодого Олександра, гравюра ХІХ ст.
У великого полководця дійсно був один або, можливо, навіть двоє нащадків – і обидва хлопчики. Перший, відомий нам як Олександр IV, був його сином від першої дружини Роксани. Вона була донькою вождя Бактрії, історичної області Середньої Азії, яка відповідає суміжним територіям сучасних Таджикистану, Узбекистану та Афганістану.
Він познайомився із нею під час одного зі своїх військових походів. Військо Олександра захопило Роксану в полон під час кампанії у цьому регіоні. Цар Македонії закохався у юну полонянку, і вона вийшла за нього заміж у 327 році до н.е. Про це у своїй книзі «Олександр Великий: читач» пише Ян Вортінгтон, професор стародавньої історії Університету Маккуорі, що у Сіднеї (Австралія).
Цікаво, що деякі історичні джерела, зокрема записи Плутарха, стверджують, що молодий цар міг взяти Роксану силою, але не став цього робити, а натомість шляхетно попросив у дівчини руки. Проте до народження їхнього спільного сина Олександр не дожив: він помер у Вавилоні у 323 році до н.е., коли дружина була вагітною.
Шлюб Олександра та Роксани, Содом (1517)
Таємні зв’язки
Інший син, Геракл Македонський, народився приблизно у 327 році до н.е., що робить його на 4 роки старшим за Олександра IV. Він був позашлюбною дитиною від коханки Барсіни, яка походила зі знатного роду перського вельможі. Дворянка підкорила ще юного царевича не тільки своєю красою, але і освіченістю та добрим норовом. Деякі свідчення вказують на те, що саме вона була першою жінкою майбутнього полководця, який у юності був байдужим до тілесних втіх. Їхній зв’язок із Барсіною тривав близько п’яти років та припинився, коли Олександр одружився із Роксаною.
Деякі сучасні вчені сумніваються, чи справді Олександр був батьком Геракла, оскільки сам полководець ніколи офіційно цього не визнавав. Але у наукових колах прийнято вважати, що Геракл все ж таки був його біологічним сином.
«Кілька істориків скептично ставляться до батьківства Олександра, але я не поділяю їхньої точки зори», – прокоментував цей факт виданню Live Science Джозеф Ройсман, професор класики в коледжі Колбі, штат Мен (США).
Македонський пирує з гетерами в захопленому, Персеполісі. мал. Г. Симоні, ХІХ ст.
Чому вони не стали королями?
Після того, як Олександр Македонський помер від загадкової хвороби у віці 32 років, постало питання про те, хто ж буде його наступником у величезній імперії, яка простягалася від Балкан до сучасного Пакистану. Але чіткого розуміння не було.
З одного боку, його дружина Роксана носила під серцем дитину, коли її чоловіка не стало (на той час ще не було відомо, хто народиться: дівчинка чи хлопчик). А з іншого, в імператора вже був чотирирічний син, хоча і незаконний. Це суттєво ускладнювало претензію Геракла Македонського на престол. Проте, як зазначає пан Вортінгтон, хлопець ніколи й не претендував на спадщину, адже був позашлюбною дитиною, та усвідомлював своє «низьке» походження.
Погіршувало ситуацію і те, що обидві жінки – і Роксана, і Барсіна – мали азіатське коріння. Це не подобалося деяким військовим Олександра Македонського.
«Згідно зі стародавнім римським істориком Квінтом Курцієм, обидва сини були запропоновані в якості потенційних спадкоємців престолу на раді генералів та кавалерії. Проте рядові солдати, а саме піхотинці, відхилили обидві кандидатури, оскільки їх матері були азіатками», – сказала виданню Live Science Керол Кінг, доцентка кафедри класики з Меморіального університету Ньюфаундленду (Канада).
Смерть Олександра Великого. Карл Теодор фон Пілоті (1885)
«А цар – несправжній!»
Була ще одна людина, про яку не одразу згадали – Філіп III Аррідей, рідний брат Олександра Македонського по лінії батька. Він був чи не єдиним претендентом на трон, чиє життя цар Македонії зберіг на початку свого правління, адже не вбачав у ньому конкурента. Справа в тому, що Аррідей був незаконнонародженою дитиною царя Філіпа II від танцівниці. Крім того, він страждав на слабоумство.
Філіп III Аррідей, зображення на монеті
Після смерті Олександра Великого прості македонці відстояли кандидатуру Аррідея, адже не хотіли, аби над ними панував чужак. Тож номінально він став королем, а Олександр IV після свого народження вважався його співправителем. Проте, як зазначає пані Кінг, жоден з них не міг правити на практиці: Аррідей – через розумовий розлад, а син Македонського – через те, що був немовлям.
У результаті «всі стали пішаками у війнах наступників, могутніх полководців Олександра, оскільки ті боролися один з одним за контроль над імперією; і всі були вбиті», – прокоментувала професорка Кінг.
Кров за кров
Такий політичний розклад аж ніяк не подобався Олімпіаді, матері Олександра Македонського. Вона не могла пробачити чоловікові зради та завжди погано ставилася до його позашлюбного сина.
У 317 році до н.е. вона стала опікуном законного нащадка престолу – Олександра IV. За допомогою армії, очолюваної генералом на ім’я Поліперхонт, Олімпіада захопила Аррідея та його дружину в полон. Невдовзі вона вбила їх обох. На трон Македонії жінка звела свого шестирічного онука та стала царювати від його імені.
Роксана з Олександром IV, сином Олександра Македонського, Алессандро Варотарі, XVII ст.
Проте це тривало недовго. Вже наступного року полководець Кассандр захопив владу та засудив Олімпіаду на смерть через побиття камінням. Дружина Олександра Македонського Роксана та їхній малолітній син опинилися у полоні. І хоча Кассандр фактично контролював імперію як цар, він все одно побоювався конкуренції. Законний спадкоємець імператорського трону потроху підростав та міг пред’явити свої претензії із досягненням повноліття. Аби цього не сталося, Кассандр наказав убити Олександра IV та його мати Роксану у 309 році до н.е.
Не кращим було і положення Геракла, позашлюбного сина Олександра Македонського. Генерал Попіперхонт взяв його у полон та, за угодою із Касандром, вбив юнака невдовзі після смерті Олександра IV. Про це у своїй книзі «Поділ здобичі: Війна за імперію Олександра Великого» пише незалежний історик Робін Вотерфілд.
Політичні амбіції генералів та відсутність сильного лідера, який би об’єднав усіх навколо себе, призвела до численних міжусобиць та стрімкого занепаду імперії, створеної Олександром Македонським. І, будемо відвертими, в цьому є доля його провини.
Фото: wikipedia.org, thecollector.com
