Ніла Іваненко 
Музей декоративного мистецтва в Парижі (Musée des arts décoratifs) не просто дослідив історію зачісок та догляду за волоссям. Він показав, як цей природний атрибут людської зовнішності еволюціонував під впливом історичних подій і змінював світ.
Куратори експозиції «Des cheveux et des poils» (буквальний переклад: «Волосся та волосся на тілі») нагадали, що рослинність на голові й тілі у всі часи часто виступала як твір мистецтва.
Виставка запропонувала для огляду більш як 600 найрізноманітніших експонатів, найстаріші з яких датовані XV століттям: картин, скульптур, фоторобіт, антикварних перукарських інструментів, архівних документів, рекламної продукції тощо. Усі вони свідчать, наскільки органічно вмонтована тема волосся в культурні, релігійні, політичні й побутові літописи різних часів та народів. Згадали організатори виставки й про видатних особистостей, зокрема, монархів, художників, модельєрів і знаменитих перукарів, в житті та творчості яких волосся займало особливе місце. У цьому пантеоні не обійшлося без Леонара Оттьє – улюбленого перукаря Марії-Антуанетти, засновника високого перукарського мистецтва Олександра де Парі, дизайнерів моди Олександра Макквіна, Мартіна Маржелу та Джозефа Тімістера.
Один з розділів виставки музей присвятив еволюції жіночих зачісок – соціального індикатора та маркера ідентичності. Екстравагантність у витворах з волосся ніколи не знала меж. Тим паче, що погляди на естетику зачісок стрімко і кардинально змінювалися. Достатньо поглянути на так звані «пуфи» – височенні жіночі зачіски, що були актуальними у XVIII столітті і які донині вважаються одними з найнезвичніших за всю історію перукарських практик. Нині такі теж можна побачити – але вже на модних подіумах: там вони виконують роль акцентів для дизайнерських колекцій одягу.
Ще в одному розділі куратори зібрали безліч унікальних артефактів, що підтверджують швидкозмінність трендів на чоловічу волохатість впродовж віків. Приміром, експонати розповіли про рослинність на обличчі, якою пишалися модники XIX століття: його, до речі, вважають «найволохатішим» в історії чоловічої моди. Догляд за красою борід, вусів та бакенбардів потребував нового арсеналу різних засобів та інструментів. Сильна стать озброювалася воском для вусів, кистями, приладдям для випрямлення і завивки волосся тощо.
Паризька виставка приділила увагу й пов’язаним з волоссям умовностям, табу і секретам знаних постатей минулого. Наприклад, вельможна дама століттями не могла вийти на публіку з розпущеним волоссям. У музеї представлена картина Франца-Ксав’єра Вінтерхальтера, датована 1864 роком, на якій імператрицю Сіссі зображено саме в такому фривольному вигляді. Виявляється, це полотно призначалося виключно для особистого кабінету її чоловіка – Франца Йосифа, розповіло видання Designboom.
Ось ще цікавий факт. Людовік XIV, що облисів у дуже молодому віці, став носити свою знамениту довгу перуку із завитими локонами. Ба більше: французький король нав’язав цю моду всьому своєму двору.
У XX столітті таке саме лихо спіткало художника Енді Воргола. Однак біловолоса перука, якою він приховував лисину, стала культовим елементом іміджу митця.
Інші зали експозиції занурили відвідувачів у таємниці перукарського фаху, вразили його розмаїтою атрибутикою і врешті віддали належне тим, хто перетворює знайомий матеріал – волосся – на мистецькі шедеври. А ще нагадали про культові зачіски XX-XXI століть, зокрема, про гарсон, хімзавивку, шиньйон, піксі та багато інших, що блискавично відповідали на віяння часу.
Виставка працюватиме до 17 вересня 2023 року.
Фото: © Christophe Dellière, © Katrin Backes, © Virgile Biechy, © Christophe Dellière
