Інна Тихонова 
У помилкового сприйняття інформації, неправильних інтерпретацій та оцінок можуть бути соціальні, моральні й емоційні причини. Існує пряма залежність між відірваністю від реальності та стресом. Як позбутися ірраціональної моделі мислення, що базується на шаблонних реакціях і неусвідомлених установках?
Корінь помилок
Вразливість суб’єктивного погляду на світ – у невідповідності реальності. До ірраціональної моделі мислення входять усталені переконання, шаблонні реакції й емоції. Для економії енергії мозок спрощує собі роботу, приймаючи рішення на основі знайомого досвіду й ігноруючи чимало інших важливих факторів. Так з’являються когнітивні упередження – невиправдані очікування, перебільшені страхи, необґрунтовані емоції, хибні почуття та неправильні думки. Усе перелічене посилює стрес, формуючи неправильне сприйняття ситуації. При цьому зазвичай люди упевнені у власній адекватності, вбачаючи логіку у «рівнянні» на досвід. Оскільки когнітивні викривлення є наслідком автоматизму мислення, усвідомити свої помилки можна лише після предметного їх вивчення.
Ілюзія справедливості
З багатьох прикладів когнітивних спотворень, що ускладнюють наше життя, фахівці виділяють основні помилки, що підривають психічну стійкість. На першому місці – т. зв. ілюзія справедливості, яку людині властиво вважати нормою життя. Помилкове упередження програмує ошукані надії і може нам дорого обійтися. Скільки людей прирекли себе на страждання, переживаючи сум’яття почуттів, розчарування та втрату довіри. Зіткнувшись з нерівними можливостями, відсутністю відплати по заслугам, зрадою та обманом, можна розтратити життєву енергію на заперечення, образу, агресію чи депресію. Не опинитися в становищі жертви у соціальних та особистих відносинах допомогло б усвідомлення того, що за справедливість слід боротися.
Мислення крайнощів
При поляризації сприйняття людина мислить шаблоном «все – або нічого». Приклади когнітивних викривлень такого роду лежать у площині чорно-білого мислення – або все добре, або все погано. Але насправді все неоднозначно, і треба бачити картину світу в його багатогранності. Коли людина виходить за межі «двовимірного простору», це збільшує її шанси реалізувати власний потенціал для розвитку у важкі часи. Тим більше потрібно виходити з «одномірного простору»: до цього ж пункту психологи відносять ментальну фільтрацію – помилку негативного мислення, коли люди бачать у всьому погане. Таке когнітивне упередження зазвичай складається із знецінення хорошого.
Перебільшення проблеми
Втрачаючи контроль над ситуацією, ми часто панікуємо: цей стан психологи описують як «катастрофізацію». В умовах стрімкого наростання тривожності знайти вихід із негативних обставин набагато важче, ніж при зваженому аналізі у спокійному стані. Величезний мінус емоційного мислення полягає у тому, що в такій моделі когнітивних спотворень розум пригнічується емоціями, що насправді не мають бути факторами прийняття рішень. Однак у цій помилці мислення логіка блокується бурхливими почуттями.
Поспішність висновків
Ще одна когнітивна модель полягає у помилковому судженні про те, що тримають у своїх головах інші люди. Уявивши собі хід чужих думок, людина вгадує чиїсь можливі бажання чи наміри на підґрунті власних домислів і робить поспішні висновки, уникаючи з’ясування істини. Прикладами таких когнітивних упереджень можуть бути непорозуміння, коли люди безапеляційно відмовляються від допомоги та підтримки, проходять повз дружбу чи кохання. Для конструктивних відносин та адекватної поведінки важливо не приймати поспішних рішень, покладаючись лише на власну фантазію.
Персоналізація й узагальнення
Часто ми спираємося у прийнятті рішень на одиничний негативний досвід. Людину з такою моделлю когнітивних спотворень окремий випадок може переконати, що майбутні подібні події відбудуться за тим самим алгоритмом. Бездоказове припущення базується на досвіді, що виявляється сильнішим за контраргументи. Насправді ж це голослівне узагальнення, котре не може бути основою для об’єктивної оцінки. Водночас слід уникати установки, що певні життєві перипетії тим чи іншим чином пов’язані персонально з вами. За такої позиції люди гостро реагують на все, що відбувається навколо них, вважаючи себе відповідальними за події, що насправді від них не залежать.
Реагування звинуваченням
Протилежна звичка – завжди звинувачувати інших людей. Таке когнітивне спотворення заважає жити, бо перетворює людину на жертву обставин. Не перекладайте відповідальність за своє життя на когось іншого, інакше опинитеся без власних ресурсів. Водночас психологи радять уникати помилок зовнішнього та внутрішнього контролю. У першій моделі спотворень людина бачить світ як середовище зовнішнього впливу, де від неї нічого не залежить. А в другому випадку особа переоцінює власну спроможність контролювати себе та оточення.
В ногу з реальністю
Рекомендацією фахівців є вироблення навички контролювати те, що можливо, і відокремлювати те, чого змінити людині не під силу. При когнітивних викривленнях неправильні думки задають реалізацію помилкових сценаріїв. Вади мислення запускають тяжкі переживання, яких можна було б уникнути за адекватної оцінки дійсності. Говорячи про прямий зв’язок між стражданнями та неправильним сприйняттям реальності, психологи зазначають, що когнітивні упередження підвищують стрес. У життєву кризу це стає загрозою для ментального здоров’я, тому важливо вчитися «дружити з реальністю».
Фото: pixabay.com
