Поганий мир краще доброї війни

Напруга у відносинах ускладнює життя, а «биття горщиків» підвищує градус душевного дискомфорту до «аварійних» значень. З почуття самозбереження ми вважаємо за краще контролювати агресивні емоції, аби не провокувати ескалацію протистояння. Але придушення образи та гніву не усуває проблему. Недовіра та неприйняття ускладнюють взаємодію, залишаючи передумови до розбіжностей через не опрацьовану несумісність поглядів, інтересів та цілей. Психологи розповіли про грамотну тактику досягнення порозуміння та правила конструктивного виходу зі сварок.

НП чи норма життя – що таке конфлікт?

У перекладі з латинської conflictus означає «зіткнення». У ньому завжди є протиборчі сторони: агресор та жертва. Якщо людина не навчена справлятися з напруженими ситуаціями з дитинства, неприємні емоції стресу під час конфліктів їй гарантовані. Підсвідомий страх сварки відчуває більшість із нас: дві третини учасників дослідження з цієї проблематики намагалися уникнути протистояння. Аби не боятися конфлікту, психологи радять ставитися до нього не як до надзвичайної події, а як до повсякденної рутини, адже це буденна частина спілкування. З одного боку, обставини зіткнень у кожному випадку є унікальними, а з іншого – конфлікти здебільшого підлягають розв’язанню.

Освоїти науку вирішення суперечок можна у будь-якому віці і навіть за наявності панічного остраху таких ситуацій. Для виходу зі сварок фахівці пропонують великий вибір рішень: від свідомого пошуку компромісу до колективної та індивідуальної психотерапії. Мистецтво подолання конфліктів можна вважати творчим актом, а отримання користі зі зіткнення – ознакою мудрості та психологічної зрілості.

Незайва теорія: види конфлікту

Гостра форма протиріччя проявляється у чотирьох можливих комбінаціях і з трьох основних причин.

Тригери ворожнечі:

• прагнення домінування (перевага проявляється у хвастощах, нав’язуванні порад, категоричності та поблажливому ставленні);
• вияв егоїзму;
• демонстрація агресії.

Категорії протиріч:

• зовнішні (напруга в суспільстві через політичну чи економічну ситуацію та соціальну нерівність);
• об’єктивні внутрішні (організаційні та фінансові труднощі);
• необґрунтовані внутрішні (психологічний фактор).

Типи конфліктів:

• внутрішньоособистісний (психологічний конфлікт усередині людини транслюється на оточення і створює відповідну реакцію);
• міжособистісний (природні протиріччя між людьми переростають у протистояння за наявності фактора-каталізатора);
• між особистістю та групою (криза протиріч індивідуальних та колективних установок);
• міжгруповий (криза комунікації між групами людей через різницю в цінностях та інтересах).

Розуміння закономірностей розвитку подій дає можливість запобігти ескалації напруженості і мінімізувати негатив від зіткнення. У вишах навчають керувати конфліктами майбутніх менеджерів, тому процес взаємодії співробітників за місцем роботи сучасні компанії не пускають на самоплив. Натомість у побуті нам все ще доводиться бути самоуками. Важливо навчитися контролювати гнів і усувати розбіжності, що виникають невпинно.

Від любові до ненависті: стадії конфлікту

У розвитку протистояння є кілька етапів назрівання бурі. Певні дії на кожному з них можуть або зупинити ескалацію емоцій, або її прискорити.

Передконфлікт: зародження та дозрівання

На початковій стадії протистояння ще не позначається, але передумови до нього вже закладаються. Назрівання конфронтації може бути врегульовано спокійною розмовою співробітників, подружжя чи батьків та дітей. Своєчасно зняті непорозуміння та ненавмисні образи не дозволять атмосфері розпалюватися далі. Якщо зародженням конфлікту знехтувати, ситуація невдовзі вийде з-під контролю, і для її виправлення знадобиться більше зусиль. Адже на стадії передконфлікту дозрівання протистояння вже виражається у попередньому зборі опонентами інформації та пошуку союзників. Поступово формуються групи підтримки сторін, і енергія антипатії роз’єднує людей. Буденні сутички опонентів можуть тривати перманентно, позбавляючи робочий колектив продуктивності, а членів родини – близькості та доброзичливості. Якщо не обговорити «чорну кішку», що пробігла між людьми (у суперечках народжується істина), то не усунуті розбіжності на роботі закінчаться звільненням, а вдома – сімейною драмою.

Інцидент або «точка кипіння»

Найенерговитратніший етап конфлікту можна порівняти з «натисканням гачка». Це кінець «натягнутих відносин» через втрату самовладання та вибух емоцій. Якась дрібниця може стати «спусковим механізмом» для гучної сварки – так само, як із дрібного камінця починається обвал скелі. Схема подій може бути різною: хтось розпускає руки, звинувачує та погрожує, а хтось замикається у собі чи пропонує готове рішення. Найрозумнішою дією в запалі пристрастей буде концентрація на причині того, що трапилося, а не на «камінчику». Зокрема, коли у подружжя накопичуються взаємні претензії, обговорювати наодинці треба саме взаємини, а не відправну точку конфлікту – наприклад, погані оцінки у школі сина. Важливо не робити когось «цапом-відбувайлом» і видалити з кола учасників конфлікту тих людей, котрі потрапили «під гарячу руку». Саме на етапі зіткнення проявляються «травматичні» ознаки конфлікту, що формують негативний досвід. У запалі пристрастей потрібно намагатися добирати слова, щоб не нашкодити опонентові, а обмінятися переживаннями і почути одне одного. З’ясовуючи стосунки, важливо орієнтуватися не на «руйнування мостів», а на перемир’я, бо найкращим результатом сварки є досягнення згоди.

Вибір тактики чи зміна поведінки

На етапі розвитку конфлікту предмет суперечки не змінюється, чого не скажеш про поведінку опонентів. Тут можуть перерозподілитися навіть їхні ролі, коли «кат» стане «жертвою» і навпаки. Якщо обвинувачена сторона захищається зустрічними претензіями, об’єктом критики може стати сам нападник. Коли емоції стихають, учасники сварки завершують неприємну розмову примирливими аргументами. І важливо не спустити конфлікт на гальмах, не з’ясувавши суті протистояння. Найкращими помічниками на цьому віражі стануть ввічливість, розважливість та логіка.

Аналіз наслідків чи постконфліктний підсумок

На етапі «перетравлення» ситуації потрібно прислухатися до власного відчуття того, що сталося. Це час перегляду підсумку зіткнення та аналізу власної поведінки. Якщо результат не влаштовує, згадайте, що саме було втрачено. Головне, щоби не «гризлосумління»: відстоювання правоти в непорядний спосіб не принесе задоволення. Навіть у конфронтації важливо не кривдити людей і не руйнувати стосунки. Поступово вдасться навчитися критичного мислення під час сварок та виробити оптимальну стратегію виходу із конфліктів. Ці навички дозволять сміливо обговорювати дії опонентів, не лякаючись визнання невдоволення ними. Очищаюча енергія зіткнення може не лише не послабити зв’язок між противниками, а й навіть зміцнити відносини. Завершуючи ворожнечу, люди знаходять здоровий глузд і налагоджують продуктивну співпрацю.

Тихіше їдеш – далі будеш: попередження зіткнення

Не допустити конфлікту допоможе його прогнозування. Непрямою вказівкою на можливість «аварії» можуть стати ознаки неблагополучної обстановки. За аналогією з дорожнім рухом, передумовами конфліктів на робочому місці можуть стати такі події.

Безпорадність за кермом

На початку виконання робочих завдань, як і на старті самостійного водіння, справа нерідко буксує, не рухаючись з місця, а новачок, що «перекрив рух», не заявляє про проблему, уникаючи звинувачення в некомпетентності. Зрештою, ступор змінюється панікою, колеги полишають свої справи, щоби виправити ситуацію, і невдоволення проблемним співробітником закладає потенційний конфлікт у колективі. Учасники дорожнього руху у таких випадках зупиняють автівку і вмикають аварійні вогні. Робочі проблеми так само потребують своєчасного звернення по допомогу.

Не впевнений – не обганяй

Частою причиною дорожньо-транспортних пригод та робочих конфліктів стає порушення «правил обгону». Нехтування субординацією, невиправдана активність та некомпетентна ініціативність можуть створити проблеми з освоєнням у колективі. Перед «обгоном» варто переконатися в його безпеці. Не дратуватиме співробітників лише маневр, виконаний за правилами.

Культура водіння

Порушення особистих кордонів є найпоширенішою передумовою конфлікту та причиною бойкоту з боку колег. В обмеженій офісній площі, як і на жвавій трасі, збереження особистого простору – умова комфорту стосунків. Здорова взаємодія у колективі не допускає безцеремонності. Лихач на дорозі та в житті створює проблеми для оточуючих та провокує конфлікти. Дотримуйтеся «культури водіння», і з’ясовувати стосунки ні з ким не доведеться.

Стратегія реагування: як уникати конфліктів

Найпростішими способами не допустити напруження психологи вважають уникнення та поступку. Конфліктних і роздратованих людей краще оминати. Щоправда, уникаючи спілкування з «неадекватами», які зганяють злість на оточуючих, ми мимоволі обмежуємо і комунікацію в цілому, що не завжди є виправданим. Важливо об’єктивно оцінювати силу власних аргументів, щоби мати ефект від їх використання. Інколи у спробі уникнути конфлікту краще поступитися, ніж починати протистояння. Упертість не часто буває корисною союзницею у суперечках, проте розпалює полум’я конфлікту вона безвідмовно.

У роботі з персоналом психологи рекомендують звертати увагу на провісників неблагополуччя.

Тривожні фактори:

• інформаційний (відсутність своєчасної, перевіреної та якісної інформації);
• комунікативний (велика кількість критики та агресивний тон );
• психологічний (замкнутість, пригніченість чи невиправдано висока емоційність із раптовими спалахами гніву);
• психосоматичний (сонливість, втома, запаморочення, головний біль та інші симптоми вегето-судинної дистонії у співробітників);
• маніпулятивний (привласнення чужих успіхів та пошук крайнього при невдачах);
• управлінський (відсутність координації, неузгодженість, зниження продуктивності та зрив домовленостей).

Способи розв’язання:

• реорганізація (може допомогти зміна трудового розпорядку);
• інформування (керівник розповідає підлеглим про вжиті заходи щодо виправлення конфліктної ситуації);
• прибирання (звільнення або віддалення однієї з протиборчих сторін переведенням до іншого підрозділу);
• трансформація (залагодження розбіжностей перетвореннями за домовленістю);
• відволікання (перенесення центру уваги з предмета протистояння на більш значиму проблематику; однак цей шлях зазвичай не є ефективним при особистісному конфлікті).

Найпасивнішим рішенням може стати ігнорування проблеми. Цей варіант є і найбільш невдалим. Неправильний вибір стратегії роз’єднає колектив, а правильний підхід до ситуації, навпаки, співробітників згуртує. Спільне подолання труднощів, покращення умов праці та оптимізація робочого процесу оздоровлять мікроклімат і будуть на користь справі.

Вирішення конфлікту: плюси та мінуси методик

Основними підходами до усунення конфліктної ситуації є наступні методи.

Ігнорування

Обминання протиріч обіцяє вихід із конфліктної ситуації з мінімальними втратами, але причину протистояння цей спосіб реагування не усуне. У кращому разі зіткнення не призведе до подальшої ескалації, а в гіршому – перетвориться через скупчення невирішених проблем на більш потужний конфлікт.

Пристосування

Якщо опоненти усвідомлюють нікчемність суперечки чи готові визнати власну неправоту заради збереження «обличчя» та добрих відносин, добровільною чи примусовою відмовою від претензій можна уникнути поразки та безглуздого продовження протистояння.

Компроміс

Цей спосіб виходу з конфлікту підходить для опонентів, котрі перебувають у рівних умовах. Погоджуючись на часткове вирішення проблеми, обидві сторони взаємно поступаються претензіями, щоб не втратити все.

Суперництво

Якщо немає часу домовлятися чи рішення однієї зі сторін може вважатися конструктивним та корисним для всіх, тоді є сенс у нав’язуванні вигідної позиції опонентові.

Співпраця

У спільному пошуку виходу психологи вбачають найбільш ефективний спосіб вирішення конфлікту. Він полягає в оцінці опонента як посібника, а не суперника, і передбачає конструктивний аналіз проблеми.

Незважаючи на перевагу останнього методу, такий вихід із конфлікту обирають лише 2% опонентів. За статистикою, найпопулярнішими рішеннями у робочих конфліктах стають компроміс (30% випадків) та пристосування (15%). Гідний вихід із конфлікту забезпечать спокій, сильна аргументація та дії на випередження.

Розмова начистоту: як зробити ворога другом

Щоб привернути до себе опонента, важливо визначити, чому він – ваш антагоніст. Будьте готові вибачитися, якщо відчуваєте власну провину.

Крок 1: пояснення

Дайте зрозуміти опонентові, що шукаєте можливість прибрати нерозуміння. Поясніть, чому хочете налагодити стосунки, вибачьтеся, якщо винні, спробуйте обговорити минулі суперечки та запропонуйте мир. Пам’ятайте, що найважливішим і найскладнішим елементом продуктивного з’ясування стосунків є послідовність. Розуміння інформації полегшує її прийняття.

Крок 2: обмін контактами

Дайте людині власну контактну адресу (номер телефону тощо) і запросіть звертатися, якщо їй щось від вас знадобитися. Така готовність до зближення покаже, що ви не збираєтеся сваритися. Але не поспішайте зближуватися з тим, кому не цілком довіряєте. Переконайтеся, що вашу відкритість не буде використано проти вас. І самі не зловживайте чужою прихильністю.

Крок 3: дружелюбність

Будьте щирими, не тримайте каменю за пазухою і чиніть так, щоби навіть ворог міг вас поважати. Проте не педалюйте ситуацію: не поспішайте дружити, достатньо показати відсутність з вашого боку загрози.

Крок 4: обережність

Прислухайтеся до інтуїції і не розкривайте душу, доки не переконаєтеся, що людині можете довіряти. Розкажіть якісь не секретні особисті подробиці та перевірте, коли ця інформація стане надбанням сторонніх. Скорочуйте дистанцію лише після промацування ґрунту. Але прояв обережності не рівносильний підозрілості та холодності.

Крок 5: терпіння

Кожному потрібен час, щоби змінити свої погляди. Ефективне спілкування складається з ясності думки, нейтральності тону та стриманості очікувань. Важливо не бути надмірно наполегливим, не нав’язувати своє товариство, не засуджувати нікого за спиною і бути готовим надати підтримку. Тепле ставлення обеззброює навіть непримиренних противників.

Якщо не вдалося запобігти ворожнечі, то важливо зуміти нейтралізувати її деструктивні наслідки. Адже конфлікт може мати не лише руйнівний, а так само і творчий ефект: стати повчальним уроком і джерелом позитивного життєвого досвіду.

Фото: pixabay.com