Світлана Сергеєва 
Японські дослідники намагалися зрозуміти, як соціальна ізольованість та самотність впливають на мозок літніх людей. Вони дослідили 8896 японців віком від 65 років, які пройшли МРТ-сканування.
Менше соціальних контактів – менше об’єм мозку
Добровольців у дослідження запитували, як часто вони спілкувалися з родичами та друзями, які не живуть з ними. Наприклад, зустрічалися чи розмовляли вони з ними телефоном. Опитувані могли вибрати наступну із відповідей: щодня, кілька разів на тиждень, кілька разів на місяць або рідко.
Люди з найнижчим рівнем соціальних контактів мали значно менший об’єм мозку порівняно з тими, хто мав найбільші соціальні контакти. Їхній загальний об’єм мозку, який є сумою білої та сірої речовини у відсотках від загального об’єму черепа, становив 67,3% у групі з найнижчим контактом порівняно з 67,8% у групі з найвищим контактом.
У них також був менший об’єм мозку в окремих областях, включаючи гіпокамп і мигдалину, які відіграють важливу роль у пам’яті та пов’язані з деменцією. Гіпокамп є однією з перших областей, які вражаються хворобою Альцгеймера.
Можливо, відсутність соціальних контактів прискорює поступове зменшення мозку, яке відбувається з віком. Однак ізольовані люди також ведуть більш нездоровий спосіб життя, що може бути шкідливим для їх мозку.
Старша авторка дослідження, докторка Тошіхару Ніномія каже, що соціальна ізоляція стає все більшою проблемою для літніх людей. Отримані результати свідчать про те, що надання підтримки людям з метою підтримування ними зв’язків з іншими може бути корисним для запобігання атрофії мозку та розвитку деменції.
Депресія від самотності частково пояснює результати
Як зазначає видання Daily Mail, було встановлено, що зв’язок між відсутністю соціальних контактів і меншим мозком, виявлений у літніх японців, був навіть за наявності інших чинників, які можуть впливати на мозок. Тобто це відбувається навіть з врахуванням чиєїсь ваги, звички куріння та споживання алкоголю, а також наявності діабету.
Проте дослідники зазначають, що люди, які втрачають об’єм мозку, можуть помітити зміни особистості, наприклад, стати більш апатичними. Це може призвести до того, що вони рідше бачать людей, що є причиною змін мозку.
Соціально ізольовані люди у дослідженні також мали більше невеликих ділянок пошкодження в мозку, які відомі як ураження білої речовини, ніж люди з частими соціальними контактами. Частка внутрішньочерепного об’єму, що складається з уражень білої речовини, становила 0,3% для соціально ізольованої групи порівняно з 0,26% для найбільш соціально пов’язаної групи.
Дослідники виявили, що депресія, яка пов’язана зі зменшенням мозку, частково пояснює взаємозв’язок між соціальною ізоляцією та об’ємом мозку. Однак симптоми депресії пояснили лише невелику частину цього результату.
Для узагальнених висновків потрібні додаткові вибірки
Докторка Ніномая зазначила, що це дослідження не визначає, що саме соціальна ізоляція спричиняє атрофію мозку. Проте деякі спостереження показали, що перебування літніх людей у соціально стимуюючих групах зупиняло або навіть скасовувало зменшення об’єму мозку та покращувало мислення та навички пам’яті. Тож цілком можливо, що втручання, спрямовані на покращення соціальної ізоляції людей, можуть запобігти втраті об’єму мозку та деменції, яка часто слідує за цим.
Слід зазначити, що вибірка дослідження повністю складалася з літніх японців. Тому потрібні ще додаткові спостереження, щоб визначити, чи стосуються отримані раніше висновки людей інших етнічних груп та молоді.
Фото: pexels.com
