50Plus 
Всесвітньо відомий знавець дедуктивного методу, що став улюбленцем читачів кількох поколінь в усьому світі, страшенно дратував письменника, який дав йому життя. Але слава та гроші, які приносили Конан Дойлу пригоди вигаданого ним Шерлока Холмса, змушували автора «терпіти» сищика та поєднувати детективний жанр з іншими улюбленими справами.
Дитинство: замість казок – легенди про лицарів
Артур Конан Дойл народився в Единбурзі (Шотландія) у 1859 році, в сім’ї архітекторів. З раннього дитинства його мати, Мері Фолі, замість казок розповідала йому історії про лицарів, їхні подвиги та пригоди. Хлопець заслуховувався оповідями, а згодом створював власні інтерпретації цих історій.
Коли шестирічного Артура відправили до підготовчої школи, він швидко завоював серед учнів авторитет цікавого оповідача. Там, а пізніше – у закритому коледжі, де майбутній письменник продовжив навчання, однокласники із захопленням слухали «байки», кожного разу чекаючи на продовження. Аби не втратити популярність, доводилось вигадувати. На диво, хлопчині це вдавалося дуже легко, а його варіації часто-густо були навіть краще за оригінал. Потроху малий Артур почав їх записувати, бо іноді треба було повторювати історію двічі – наприклад, для тих, хто передчасно заснув.
Маленький Артур з батьком
Не всі однокласники були у захваті від розповідей малого Артура: наприклад, хлопець потерпав від братів Моріарті, які частенько били майбутнього письменника. До того ж, вони були більш успішні у математиці, яку Артур ненавидів всією душею. Ставши письменником, Конан Дойл витончено помстився кривдникам, надавши їхнє прізвище антагоністу Холмса – генію злочинного світу професору Моріарті.
У 17 років амбітний юнак, як і мріяв, вступив до Единбурзького університету на медичний факультет, по закінченню якого отримав дуже прогресивну і престижну на той час професію хірурга, а також одразу кілька пропозицій щодо практики. До речі, у стінах рідної альма-матер Дойл познайомився з Джеймсом Баррі – майбутнім «батьком» вічного хлопчиська Пітера Пена та Робертом Льюїсом Стівенсоном, який через кілька років напише пригодницьку повість «Острів скарбів».
Мандрівник: від Арктики до Африки
Думка про те, що не варто витрачати молодість та взагалі життя на буденність – інакше у старості сам собі цього не вибачиш – не полишала юнака з часів навчання: ще будучи студентом-медиком, Артур вирушив за Полярне коло в арктичну експедицію на китобійному судні. Піврічна подорож подарувала юнакові життєвий досвід та багатий літературний матеріал, який пізніше письменник використає при написанні оповідання «Капітан «Полярної зірки».
Сторінка журналу, який вів Конан Дойл, перебуваючи на китобойному судні «Надія».
Завершивши навчання та отримавши професію, молодий лікар розпочав власну медичну практику: майбутнє здавалося визначеним. Але жага до пригод не дозволила молодому лікареві сидіти в холодних стінах хірургічного кабінету і привела на борт судна, яке рушило у далеку Африку: Конан Дойл служив корабельним лікарем на пароплаві, що курсував вздовж західного африканського узбережжя.
Після повернення до англійської гавані з трапу вже сходив письменник Артур Конан Дойл: принаймні, він сам вже себе так назвав. Але часу на написання літературних шедеврів не знаходилося, тому довелося повернутися до медичної практики, кілька разів одружитися і завести дітей.
Конан Дойл з жінкою та дітьми, 1923–1925 рр.
Романіст: “тиха” слава автора історичних творів
Так тривало до 1888 року – аж поки не вийшов його перший роман «Пригоди Міка Кларка», який не викликав у розбірливої аудиторії жодної негативної критики. «Молодий» письменник не зупинявся, публікуючи такі близькі до його душі історичні романи. І жодного разу жодного провалу! Особливо критики відзначили лицарський твір «Білий загін». Артур Конан Дойл був на сьомому небі від власних досягнень, адже його роман ставили на одну сходинку з «Айвенго» Вальтера Скотта.
Коли тема лицарства була розкрита, вже впевнений в своєму таланті письменник взявся за історію Франції. Погляд шотландця на битву під Ватерлоо, наполеонівське бажання завоювати все, що можна, та інші доленосні події країни зустрів неабияку зацікавленість читацької аудиторії. Тобто знову успіх!
Вже було зрозуміло, що Конан Дойл знайшов свою нішу в літературі, але чомусь, на відміну від інших, його слава була тихою, як бібліотечна моль. Адже на той час світова книжна індустрія вибухала від кількості талановитих письменників, які невпинно видавали хітові, як на той час, містичні трилери, фантастичні та пригодницькі повісті, сміливі оповідання про кохання з відвертими інтимними сценами. Пробитися хоч на якийсь п’єдестал було майже нереально. Потрібно було братися за інше перо!
Конан Дойл у формі добровольця під час англо-бурської війни
Автор Шерлока: на сцену виходить геній дедукції
У цей час друкується перша детективна повість письменника «Етюд в багряних тонах», де вперше з’являється геніальний сищик. З цього моменту розпочалась феєрична хода Шерлока Холмса книжними сторінками, кіноекранами та театральними підмостками усього світу, яка не припиняється й досі.
Що ж було такого привабливого в цьому «Етюді», що зачепило читачів? Звісно, головний герой Шерлок Холмс, прототипом якого був викладач Единбурзького університету Джозеф Белл. Професор відрізнявся своїм умінням «читати» людей. Чи були то екстрасенсорні здібності, чи науковець досконало знався на психології – історія замовчує. Але людиною він був неординарною і розумною. Серу Артуру навіть вигадувати образ було непотрібно: знадобилось просто майстерно прописати характер та звички головного героя і відправити його на пошуки злочинців.
Портрет Шерлока Холмса роботи Сідні Педжета, 1904 р.
З 1890-х і майже до кінця життя Артур Конан Дойл не полишав свого Шерлока. Хоча одного разу намагався його вбити руками професора Моріарті – генія кримінального світу – в повісті «Остання справа Холмса». За однією версію, Холмса врятувала мати письменника, яка з притаманною їй жіночою мудрістю попросила письменника: «Синку, люди чекають на продовження, не зупиняйся. Це твій зірковий час, та і мені, в решті решт, цікаво, які ще справи під силу цьому детективу». Інша легенда розповідає, що на захист короля дедукції стала королева Англії Вікторія: подейкували, що Її Величність особисто прохала автора «воскресити» Шерлока, який, за фантазією Дойла, закінчив життя у бурхливих потоках Рейхенбахського водоспаду. Про нескінчену кількість листів від читачів, які вимагали повернути улюбленого героя, годі й говорити.
Пасьянс розклався до останньої карти: Шерлоку Холмсу бути! Він повернувся на сторінки «Пригод» з новими заплутаними справами. Сам письменник не поділяв захоплення читацької аудиторії своїм героєм та вважав пригоди детектива «легким» чтивом, яке, проте, приносило йому літературну славу та гроші. Тож до кінця життя сер Конан Дойл «мирився» з популярністю Шерлока, вважаючи себе, передусім, автором історичного роману.
Пам’ятник Шерлоку Холмсу в Единбурзі
Містик: чи є життя після смерті?
Була ще одна царина, де «відзначився» Конан Дойл: письменника захоплювало все надприродне та незвідане. На додачу до написання містичних оповідань, він був справжнісіньким спіритуалістом. І ця пристрасть не видавалась на той час якоюсь дивакуватою: кінець ХІХ та початок ХХ століть можна сміливо наректи епохою глобальної «містикоманії». Найбільше від неї «страждала» Західна Європа: тут скрізь діяли клуби шанувальників спілкування з душами померлих, а дружні вечірки та сімейні обіди часто закінчувались «десертною стравою» – викликом потойбічних сил. Газети та журнали рясніли репортажами про незвичне і фіксаціями привидів, зомбі та надлюдей. Прибічники теорії існування надприроднього впадали в раж, їхні антагоністи затято розвінчували ці теорії, а організатори заходів і власники подібних клубів мали чималий прибуток. Головне, що всі сторони залишалися задоволеними.
Фотографія Дойла 1922 року, зроблена «фотографом духів» Адою Дін
Захопився цією течією і «батько» Холмса: сер Артур збирав та вивчав окультну літературу, брав участь у спіритичних сеансах і сам їх проводив. Найбільше його цікавило питання, що відбувається з людиною після того, як вона залишає цей тлінний світ. Невідомо, чи отримав письменник відповідь на це питання від духів, яких він безупинно викликав на спіритичних сеансах, але шанувальником окультизму Конан Дойл залишався до кінця свого життєвого шляху.
Сер Артур Конан Дойл: цікаві факти з життя і творчості
- Під час англо-бурської війни Артур Конан Дойл хотів піти у солдати. Але йому відмовили, пославшись на надмірну вагу. Письменник потрапив на війну тільки, як кажуть, за фахом: він став керівником польового шпиталю, звідти бере свої витоки образ доктора Ватсона.
- Коли письменник вирішив «втопити» набридлого сищика у водах Рейхенбахського водоспаду, це викликало демарші читачів по всій Англії: більше 20 тисяч підписників відмовились від передплати на журнал, де публікувались пригоди детектива, а навколо редакції щодня збирались натовпи обурених людей з лозунгами «Поверніть нам Холмса!».
- Існує версія, що саме Конан Дойл першим виказав ідею про природничо-наукове вивчення слідів із місця злочину – збір недопалків та цигаркового попелу, аналіз крові та балістичну експертизу: ці методи були описані на сторінках його детективних оповідань задовго до першого їх офіційного застосування. Продовження цієї версії стверджує, що письменник сам був детективом, але займався розслідуваннями таємно.
- Не Шерлоком єдиним. Артур Конан Дойл написав «Загублений світ» про відродження ери динозаврів на безлюдному острові. Згодом ця книга допомогла Майклу Крайтону створити «Парк Юрського періоду».
- 2004 року в офісі лондонської юридичної компанії було знайдено архів сера Артура Конан Дойла: серед більш як 3 тисяч аркушів були щоденникові записи, рукописи ненадрукованих творів, чернетки, а також листування з Бернардом Шоу, Вінстоном Черчіллем та Оскаром Вайльдом.
- Після смерті письменника діти та інші родичі намагалися викликати його дух. Скучили чи сподівалися дізнатися, де закопані африканські скарби – невідомо.
Фото: wikipedia.org, arthurconandoyle.com
