Як утилітарна річ для жіночого сну стала «зброєю перемоги» у воїнів і чому прогресом у виробництві предмета першої необхідності слід завдячувати філософу?
Еволюція шкарпеток
Почалося все з загортання ступні волоссям та шкурами тварин. Стародавні греки закривали п’яти і пальці пристосуваннями зі шкіри для комфорту сну, причому в ліжку «утеплювачі» спочатку використовували лише жінки. Чоловіки у Стародавній Греції одягали шкарпетки для виступів на сцені.
Пізніше шкіряні та лляні шкарпетки з’явилися й у Римі: вони закривали ікри та нагадували сучасні гольфи, а згодом виросли до довжини панчіх. З ІІ століття н. е. тканину навчилися зшивати по викрійці, приєднуючи підошву до бокових деталей. Саме у римлян модель шкарпеток запозичили британські воїни, оцінивши зручність використання такого практичного предмета у ратних справах. А у V столітті шкарпетки на кшталт онуч символізували чистоту у європейських священнослужителів.
В’язані шкарпетки у XVI столітті світу подарувала Іспанія. Ручним виготовленням таких виробів займалися ремісники-чоловіки. З Середньовіччя дизайном шкарпеток керувала мода: з подовженням штанів коротшали шкарпетки і навпаки. До винаходу еластичної нитки носки носилися на підв’язках.
Еру масового виробництва трикотажних шкарпеток відкрив у 1589 році винахідник першої панчішно-в’язальної машини Вільям Лі, який був не класичним інженером, а магістром філософії. Машина від випускника Кембриджу робила 1200 петель на хвилину і наситила ринок дешевими панчішно-шкарпетковими виробами на всі часи. Порівнятися за значенням із цією подією в еволюції шкарпеток зміг хіба що винахід у 1938 році нейлону, без якого сучасні шкарпетки із змішаної нитки неможливо уявити.
Не мокнути й не мерзнути
Найбільш комфортними і теплими вважаються шкарпетки комбінованого складу з перевагою натурального волокна. Саме суміш ниток застосовується у виробництві високотехнологічних термошкарпеток, котрі щільно облягають стопу і справно гріють. Оптимальні пропорції – від 70% до 80% бавовни або вовни та від 5% до 10% еластану. У дорогих шкарпетках використовується не поліестер, а поліамід: такий матеріал може бути у пропорціях 10-25%. Тонка, легка та міцна поліамідна нитка подовжує термін служби шкарпеток та робить їх приємними на дотик.
Натуральні волокна не викликають алергічної реакції, пропускають повітря та вбирають вологу, а синтетична складова пом’якшує натуральні нитки, додає шкарпеткам міцності, прискорює сушіння, зберігає колір та форму виробу.
У шкарпетках з бавовни шкіра ніг «дихає», а матеріал не скочується. Бавовняні шкарпетки перевершують лляні за зігріваючим ефектом, а вовняні – за міцністю. Однак на холодний сезон краще обирати вовну: через унікальне співвідношення теплопровідності та вологопоглинання в таких шкарпетках ноги не мерзнуть і не пітніють. Теплі шкарпетки найчастіше в’яжуть з овечої, козячої, кролячої та верблюжої вовни. Для повсякденного використання краще обирати вовняні шкарпетки фабричного виробництва: вони тонші та зносостійкі.
Сьогодні шкарпетки знову стали предметом уваги законодавців мод. Тепер «одяг для ніг» не ховають у взуття, а демонструють у всій красі. В осінньо-зимових трендах – подовжені, яскраві, візерунчасті та недбало приспущені шкарпетки, які знову виконують своє функціональне призначення – зігрівати у холоди.