Ніла Іваненко 
Нині з чисельністю населення нашої планети відбувається те, що вважалося майже неможливим: вона коливається. А отже, ймовірно, що світове населення може досягти піку значно раніше, ніж очікувалося. Його кількість перевищить 10 мільярдів уже у 2060-х роках. А потім почне падати.
У багатших країнах цей процес уже спостерігається. Приміром, населення Японії скорочується на 100 мешканців щогодини. А тим часом у Європі, Америці та Східній Азії різко впав рівень народжуваності. Ця тенденція не омине також багато країн із середнім та низьким рівнем доходу.
Тривожну тенденцію вивчала університетська команда під орудою провідного демографа Ендрю Тейлора та дослідниці питань зміни клімату і здоров’я Супрії Метью.
Науковці, зокрема, пригадали, як лише десять років тому демографи прогнозували, що кількість людей на нашій планеті може досягти 12,3 мільярда: це значно вище, ніж нинішні 8 млрд.
Протягом 50 років деякі екологи намагалися врятувати довкілля за допомогою певних стратегій скорочення населення. Тепер ми стикаємося геть з іншою реальністю: зростання населення сповільнюється без контролю за його чисельністю. А кількість мешканців багатих країн невпинно зменшується. Що може означати скорочення чисельності населення світу (депопуляція) для його довкілля?
Депопуляція вже відбувається
Експерти зазначили, що для більшості Європи, Північної Америки та деяких країн Північної Азії депопуляція триває десятиліттями. Рівень народжуваності неухильно знижувався там протягом останніх 70 років і залишався низьким. Але ж більша тривалість життя населення регіонів означала, що кількість дуже старих людей (старших за 80 років) за чверть століття подвоїлася.
Донедавна найгустонаселенішою країною у світі був Китай. На нього припадала шоста частина населення Землі. Але тепер кількість мешканців Піднебесної стрімко падає. Й очікується, що цей процес прискорюватиметься, розповіло видання Science Alert. Згідно з прогнозами експертів, до кінця століття від нинішніх 1,4 мільярда людей в Китаї залишиться лише одна третина.
Японія колись була 11-ю за чисельністю населення країною світу, але до кінця століття воно може скоротиться вдвічі.
Те, що відбувається, відомо як демографічний перехід. У міру того, як країни переходять від переважно аграрної економіки до індустріальної та сервісної, народжуваність різко падає. Коли низькі показники народжуваності та низькі показники смертності поєднуються, кількість населення починає скорочуватися.
Істотним чинником є пріоритетний вибір жінок на користь освіти та кар’єри. Вони дедалі частіше народжують в пізнішому віці та мають в середньому менше дітей.
Скорочення населення створює реальні економічні проблеми. Кількість людей, що працює, меншає, а дуже старих людей, які потребують підтримки, стає дедалі більше.
До 2100 року, як передбачають дослідники, у світі залишиться лише шість країн, де народжуваність переважатиме смертність: Самоа, Сомалі, Тонга, Нігер, Чад і Таджикистан. Тоді як у 97 відсотках країн, за прогнозами, народжуваність буде нижчою від рівня відтворення (2,1 дитини на жінку).
Коли людей поменшає, природа відпочине?
Ні, не відпочине, кажуть науковці. Бо ж усе не так просто. Приміром, найбільшу кількість енергії ми використовуємо у віці 35-55 років. Потім споживання нами енергії падає, а потім знову зростає після 70 років. Це пояснюється тим, що люди похилого віку не часто виходять з помешкання або живуть самі у великих будинках. Надзвичайне зростання чисельності людей похилого віку в цьому столітті може компенсувати спад споживання, спричинений скороченням населення.
Також слід звернути увагу на величезну різницю у використанні ресурсів мешканцями різних країн та вуглецевий слід. Багатші країни споживають більше. Тому в міру того, як дедалі більше країн стає багатшими та здоровішими, але з меншою кількістю дітей, швидше за все, дедалі більша кількість світового населення може стати джерелом більшої кількості викидів.
А ще слід чекати на ліберальнішу міграційну політику, що дасть можливість збільшити кількість людей працездатного віку. Нині, до речі, рівень міграції вже перевершив прогнози на 2050 рік.
Коли люди мігрують до розвиненої країни, це може бути економічно вигідно для них та цієї країни. З огляду на екологію, ця ситуація може посприяти збільшенню викидів на душу населення та антропогенному впливу на навколишнє середовище, бо ж зв’язок між доходом та викидами вельми очевидний.
У міру того, як світ нагрівається, вимушена міграція (коли люди змушені залишати будинки, щоб урятуватися від війни, посухи чи інших кліматичних катастроф) злетить, за прогнозами, до 216 мільйонів людей упродовж чверті століття. Вимушена міграція може змінити моделі викидів, залежно від того, де люди знаходитимуть притулок.
Якщо не брати до уваги всі ці фактори, то в ідеалі скорочення населення планети мало б спричинити зниження тиску на довкілля. Однак питання – чи зменшиться тиск населення на природу? – залишається відкритим. Якщо ми не скоротимо викиди та не змінимо моделі споживання (зокрема в розвинених країнах), це аж ніяк не гарантовано.
Фото: pixabay.com
