Ніла Іваненко 
У Стародавньому Єгипті шанували небесні тіла. Проте Чумацький Шлях, або як іще називають нашу Галактику – Молочний Шлях, в космології єгиптян досі не був достатньо вивченим.
Згідно з новим аналізом, спіральна галактика з перемичкою, в якій розташована Сонячна система, могла мати низку міфологічних функцій для стародавніх єгиптян. Зокрема, виступати як драбина до підземного світу, а також дороговказом для птахів, які щороку мігрують, розповіло видання IFLScience.
У своєму новому дослідженні доктор астрофізики Ор Граур з Портсмутського університету (Велика Британія) виклав теорію, відповідно до якої єгиптяни ототожнювали Чумацький Шлях з богинею неба Нут. Цю богиню часто зображували у вигляді всіяної зірками жінки, яка вигинається над Землею, щоб захистити її від грізних вод безодні. Згідно з «Книгою Нут», також відомою як «Основи ходу зірок», основне завдання небесної жінки полягало в тому, аби щоранку народжувати Сонце, перш ніж проковтнути його ввечері.
Щоб легше виконувати це завдання, Нут вигнута головою на захід, а задом – на схід. Однак Чумацький Шлях протягом року змінює своє розташування на небі, проходячи зі сходу на захід у літні місяці та з півночі на південь взимку. Ця невідповідність поставила під сумнів ідею, що Нут можна ототожнювати з нашою Галактикою. Однак, переглянувши численні поховальні папіруси з давньоєгипетських гробниць, пан Граур ідентифікував кілька зображень Нут, руки в якої розташовувалися під кутом 45 градусів стосовно тіла.
Така поза дає змогу богині неба пильнувати протягом року різні напрями Чумацького Шляху. Отже, можна припустити, що вона цілком могла бути втіленням нашої Галактики. Доктор Граур, зокрема, пояснив, що «взимку Чумацький Шлях окреслює руки Нут, а літніми місяцями – її тулуб (чи хребет)».
Пошук підтверджень теорії в інших культурах
У пошуках додаткових підтверджень зв’язку Нут із Чумацьким Шляхом автор дослідження зосередився на подібності її ролі в давньоєгипетській міфології та інших древніх культурах світу. Згідно з одним єгипетським текстом на гробниці, Нут описується як «сходи», якими душі померлих крокують в потойбічне життя. А це, приміром, перегукується з роллю Чумацького Шляху в міфології північноамериканських індійців.
«Багато індіанських народів Північної Америки розглядають Чумацький Шлях як дорогу, якою духи померлих подорожують у потойбічне життя», – зазначив Ор Граур. За його словами, назва Чумацького Шляху у корінного племені Лакота – Ванаї Тачанку. Це – дорога духів, якою небіжчики племені прямують на небеса.
Так само «мертві юкатекські майя подорожують Чумацьким Шляхом вночі». При цьому темна смуга Великого Розлому Чумацького Шляху розглядається як стежина, що веде прямо до підземного світу.
У ще в одному уривку з «Книги Нут» описується, як напередодні кожної зими птахи з’являються з північного боку богині, мігруючи на південь з Європи до Африки. Можливо, цього фрагменту замало, щоб довести тотожність Нут Чумацькому Шляху. Хоча такий зв’язок стає яснішим, якщо взяти до уваги асоціації між ним та міграцією птахів в інших культурах корінних народів.
«Цей зв’язок існує і сьогодні в назві, яку дали Галактиці Фінляндія, Естонія та кілька інших країн Балтії – «Пташина стежка» (наприклад, Linnunrata по-фінськи або Paukšcių Takas по-литовськи)», – зауважив доктор Граур.
Таким чином відкриття науковця пролило нове світло на таємницю Нут та її зв’язок з Чумацьким Шляхом. Результати дослідження опублікувало видання The Journal of Astronomical History and Heritage.
Фото: pexels.com
