Інна Тихонова 
ДПРО – це десенсибілізація та переробка рухом очей. Загадковий метод подолання важких психологічних проблем було відкрито 1987 року після випадкового виявлення зв’язку між рухом очей і природним зціленням людської психіки. Перевага нового інструменту клінічної психології – у розширенні кола пацієнтів, яким можна допомогти в складних випадках (під час війни їх кількість зросла). Позаяк не всі люди піддаються навіюванню, універсальна психотерапевтична практика, що не потребує традиційного переконання словом, стає його дієвою сучасною альтернативою.
Переломний момент
Авторкою відкриття є американка Френсін Шапіро. У 36-річному віці новоспечена докторка філології пережила душевне потрясіння на тлі низки травмуючих подій: розлучення з чоловіком, онкологічного діагнозу, ризикованої операції та тривалого лікування. Трагічні життєві зміни стали випробуванням для психіки. Стрес породив постійну тривожність та нав’язливі думки про смерть. Через нічні кошмари Френсін втратила сон, а ще гірше – позбавилася колишніх цінностей та цілей. Вона перестала бачити сенс у продовженні кар’єри і самого життя.
Шапіро довго і безрезультатно відвідувала психолога, але несподівано знайшла ліки від душевних мук самостійно. Під час прогулянки в парку жінка раптом упіймала себе на думці, що більше ні про що не переживає. При поверненні до роздумів, що травмують, очі Френсін мимоволі рухалися з боку у бік, і цей процес позбавляв її страху та тривоги. Вражена спостереженнями, надалі жінка стала рухати очима навмисно, щоб позбавитися неприємних думок. На її подив, після імпровізованих сеансів психотерапії зникали і біль спогадів, і панічні очікування. Мозок видавав нові реакції – примирення з минулим та готовність до майбутнього. І такі ж результати було отримано на психологічному семінарі, учасникам якого Шапіро запропонувала перевірити метод на собі.
Несподіване відкриття змінило майбутнє пацієнтів із посттравматичним синдромом і стало переломним моментом у біографії самої новаторки. Після здобуття психологічної освіти та захисту профільної дисертації Френсін Шапіро стала співробітницею Інституту дослідження мозку та удостоїлася головної світової нагороди в галузі психотерапії – премії Зигмунда Фрейда.
Принципи та процедури
Унікальну техніку лікування емоційних травм авторка описала у протоколах ДПРО – десенсибілізації (знятті чутливості) та переробки рухом очей. Сенс методики полягає у тому, що травматичні події блокують саморегуляцію психіки: образи та відчуття від хворобливих переживань у ній «застрягають», а за допомогою ДПРО вони звільняються та прискорено переробляються.
Як пояснюють фахівці, психіка дає збій, якщо подія, що травмує, відбувається в момент підвищеної вразливості людини і виходить за межі її звичного досвіду. Тоді навіть із плином років стресова ситуація не дає спокою потерпілому: спогади супроводжуються реалістичними образами пережитого страху з яскравими відчуттями страху, болю та безпорадності. Це характерно для жертв різного роду насильства, терактів та лих. Із подібними емоційними травмами психотерапевти стикаються при лікуванні людей, які були шоковані сексуальною наругою, військовими подіями та смертю, що відбулася у них на очах. ДПРО швидко виводить пацієнтів із найважчих станів, так само допомагаючи за кілька сеансів позбутися різноманітних фобій та залежностей. Поряд із класичними методами, психотерапевти вже три десятки років використовують рух очей у лікуванні анорексії, депресії та навіть ранніх проявів шизофренії.
Метод Френсін Шапіро передбачає спрямування руху очей, коли напрямок задає психотерапевт. Через те, що довільно контролювати відповідні м’язи під час спогадів людям буває важко, авторка методики пропонує пацієнтові стежити за рукою лікаря, не перериваючи розповіді про хворобливе відчуття.
Протипоказаннями для використання ДПРО є тяжкі психічні порушення, деякі кардіологічні та офтальмологічні захворювання. Зокрема, роботу з очима ускладнює значна короткозорість або негативний емоційний досвід, пов’язаний з наближенням руки до очей (якщо, наприклад, у дитинстві людину били по обличчю) – тоді лікар стимулює пацієнта постукуваннями по долонях. Повторення сеансів знімає гостроту переживань і швидко змінює сприйняття подій. Тяжкі ситуації стають фактами минулого життя і надалі не викликають бурхливої емоційної реакції.
Живий комп’ютер
Спочатку техніка ДПРО викликала активну наукову дискусію. Предметом професійних суперечок стала можливість «перезавантажити» мозок без словесного переконання. Фахівцям, котрі працюють за методиками навіювання, здавалося неймовірним звільнення від психологічних травм без смислових асоціацій. Із розвитком полеміки і поширенням нової практики стало зрозуміло, що насправді можливостей для перепрограмування мозку є більше, ніж вважалося.
Іноді обробка інформації перезапускається, неначе комп’ютер, натисканням «однієї кнопки» – ламаючи стереотипні уявлення, ніби терапія потребує багато часу. На думку Френсін Шапіро, прискорена переробка інформації є можливою тому, що психіка здатна саморегулюватися: мозок постійно переробляє отриману інформацію, кодуючи її, нейтралізуючи та відправляючи до сховища. Якщо стрес порушує природну саморегуляцію (людина забуває хороше і пам’ятає лише погане), рух очей запускає процес розблокування нейронних мереж. Це зворотна функція до переробки мозком інформації у фазі «швидкого сну»: збереження набутих відомостей у пам’яті так само не обходиться без активного руху очей під закритими повіками.
Як свідчать дослідження, за допомогою техніки ДПРО синхронізуються ритми мозкових півкуль, одна з яких переробляє позитивні емоції, а друга – негативні. За «плюс» відповідає лівий бік мозку, за «мінус» – правий. При фіксації погляду на об’єктах праворуч ми активізуємо позитивну емоцію, ліворуч – негативну. Рух очей з одного боку в інший по черзі активізує півкулі, чим досягається синхронність у переробці інформації.
Втім, попри доступність методу, психотерапевти застерігають від його самостійного застосування. «Стріляти очима» по душевних травмах потрібно під наглядом фахівця, адже психотерапія може «реанімувати» інші неприємні події і «воскресити» в пам’яті додаткові травмуючі ситуації (трапляється, що спливають неусвідомлені дитячі спогади тощо). Через те, що пацієнтові може знадобитися екстрена психологічна чи медична допомога, його стан під час сеансів має контролювати лікар або клінічний психолог.
Фото: pixabay.com
