Юлія Кириленко 
Захворювання може принести чимало проблем як самій людині, так і її оточенню. І кваліфікована допомога психотерапевта – це найперше, що необхідне для повернення в норму.
Ім’я Мюнхгаузена зазвичай асоціюється у нас зі світовою літературою. Саме так назвав головного героя свого роману німецький письменник Рудольф Еріх Распе. Надрукований вперше в 1786 році, твір кілька разів адаптувався, у тому числі й під дитячу аудиторію. За його мотивами знімається художнє та анімаційне кіно, ставляться спектаклі в театрах різних країн.
Проте барон Мюнхгаузен, який, до речі, є не вигаданою, а справжньою особою, «подарував» своє ім’я не лише фантазерам та брехунцям. Цим ім’ям було названо і досить складний недуг, який входить до назв психічних захворювань. Якщо ви не знаєте, як називається хвороба, коли людина сама собі вигадує хвороби – то синдром Мюнхгаузена стане відповіддю на ваше запитання.
Як зрозуміти, що людина симулює хворобу
Матуся, яка щоразу хапається за серце, викликаючи швидку допомогу тоді, коли її дорослі діти роблять щось «не те». Або бабуся, яка вже замучила всіх лікарів своєї поліклініки десятками захворювань, стверджуючи, що вони не хочуть або не вміють її лікувати. Чи молода дівчина, яка не хоче йти на роботу, придумуючи різні проблеми зі здоров’ям, що заважають їй перебувати у офісі протягом 8 робочих годин. Всі ці люди є потенційними жертвами психічного розладу, який має романтичну назву «синдром Мюнхгаузена».
Симуляція хвороби – найважливіша ознака, яка супроводжує цю проблему. Саме тому медики називають даний психічний розлад симулятивним. Тобто людина сама вирішує, яким чином вона «демонструватиме» лікарю свої симптоми. Притому хворий підходить до процесу настільки відповідально, що врешті-решт й сам починає щиро вірити у свої «болячки».
На жаль, синдром Мюнхгаузена – це не просто безвинна брехня про вигадані хвороби. Така людина може завдавати шкоди або робити боляче собі – щоби її страждання мали максимально правдивий вигляд. Нерідко вона підробляє свої аналізи – наприклад, додає до сечі кров або інші показники.
Як прикинутися хворим у лікаря – стосовно цього фантазія у таких хворих працює ідеально. Якщо ж спеціаліст або оточуючі його люди не «ведуться» на симулятивні дії – то в такому випадку «Мюнхгаузен» сильно ображається, починає скандалити та виявляти агресію. Він намагається ходити до різних лікарів, вишукуючи того, хто нарешті діагностує «правильну» хворобу.
Що таке хвороба синдром Мюнхгаузена – як її визначити?
Розібратися у подібній проблемі і побачити хворобу, коли людина бреше, з першого разу буває досить складно. Основна причина полягає в сильній симуляції хвороби – брехні, недомовках, якими супроводжує свій стан пацієнт. Проте гарні спеціалісти знають декілька ознак, які дозволяють їм вчасно зрозуміти, хто перед ними знаходиться. Отже, основні симптоми синдрому Мюнхгаузена полягають у наступному:
- явні протиріччя в історії хвороби – є скарги з боку хворого на симптоми, проте аналізи та огляд не вказують на наявність патологій;
- людину «зловили» на підробці аналізів або на намаганні захворіти – вона наносить фізичну шкоду собі або ж приймає ліки, які викликають потрібні їй симптоми;
- вигадані проблеми зі здоров’ям виявляються у пацієнта тоді, коли за ним не ведеться спостереження – всі судоми або запаморочення у нього відбулися «вчора» або «вночі», а не зараз;
- лікування не дає ніяких результатів, що примушує запідозрити його ігнорування пацієнтом;
- великий список лікарів, у яких був на прийомі пацієнт;
- відмінні знання у сфері медицини – людина просто засипає лікаря спеціалізованими термінами;
- намагання потрапити на стаціонарне лікування з легкою згодою на всі процедури і маніпуляції;
- помітні проблеми зі психікою.
Одного-двох перерахованих вище симптомів вигадування хвороб цілком достатньо для підозри наявності ефекту Мюнхгаузена. А якщо їх 3 і більше – то діагноз стає очевидним.
Синдром Мюнхгаузена: причини
Чому виникає хвороба, коли людина постійно бреше, достеменно не знає ніхто. Заведено вважати, що люди з симулятивним розладом намагаються опинитися в центрі уваги, щоб отримати більше турботи та опіки з боку оточуючих. У прагненні завоювати співчуття та особливу увагу, яку зазвичай надають дійсно хворим людям, вони нерідко готові йти на крайнощі. Основними причинами імітацій хвороби є наступне:
Нестача уваги та турботи в ранньому дитинстві
Причому це частіше буває у випадку критичної нестачі. Іншими словами, проблема розвивається на фоні перенесеної раніше сильної психологічної травми – такої, як насильство або ігнорування потреб дитини. Така людина чітко засвоює, що вона не може жити без співчуття, уваги, жалю, і робить все, щоб забезпечити собі хоча би частинку тепла. На жаль, у подібних випадках хворі потребують допомоги психіатра. Найчастіше за цієї причини психічне захворювання, коли людина бреше, притаманне жінкам 20-40-річного віку та неодруженим чоловікам 30-50 років.
Надмірна опіка у дитинстві
Як правило, такі люди в ранньому віці зазвичай сильно хворіли. Цей період асоціюється у них з відчуттям тепла та підтримки, тому вони всіма силами намагаються повернути собі ці емоції захищеності, вишукуючи різні засоби, як прикинутися хворим.
Симптоми інших психічних розладів
Синдром Мюнхгаузена часто тісно пов’язують з іншими розладами особистості на психічному рівні – тривожним станом, нарцисизмом, соціопатією. Це лише свідчить про те, що така людина обов’язково має пройти тест на психічну хворобу.
При цьому варто зазначити, що людина, хвора на цей синдром, не шукає собі матеріальної вигоди, а хоче лише отримати опіку та любов. Іншими словами, її поведінка не є маніпуляцією, а лише симуляцією.
Що таке делегований синдром Мюнхгаузена
По суті, це особлива, окремо виділена форма захворювання, яка була відзначена лише в 1977 році педіатром, професором Роєм Медоу. Як симулювати хворобу у лікаря, у цій ситуації визначають батьки дитини. Таким чином вони «делегують» – нав’язують захворювання іншій людині. Звичайно, що при цьому мова ведеться про дітей. Мама чи батько намагаються переконати не лише свою дитину, але й усіх оточуючих у тому, що вона хвора і потребує лікування. Як правило, синдром Мюнхгаузена у матері зустрічається, за статистикою, набагато частіше. Таким чином, саме вони хочуть отримати підвищену увагу та співчуття.
Делегований синдром Мюнхгаузена вважається формою насилля над дитиною – приблизно в 7 відсотках випадків він призводить до смертельних випадків. Досить часто людина, яка відповідає за дитину – опікун чи матір, може фабрикувати симптоми, завдаючи навіть фізичної шкоди маленькому організму. На жаль, діагностувати таку проблему буває досить складно – інколи дитину «лікують» протягом місяців, а то й років.
Дорослі, що страждають на цей психічний недуг, придумують різноманітні методи, як симулювати хворобу. Вони можуть вводити ін’єкціями дитині сечу, кров, кал, щоб викликати певне захворювання. Не гребують вони і ліками, які викликають блювоту чи пронос, провокуючи лікарів на призначення біопсії чи хірургічного втручання.
Засоби масової інформації наводили немало прикладів того, як делегований синдром Мюнхгаузена призводив до смерті дитини, а її батьків – до тюремного терміну. Одна з таких історій – про трирічного хлопчика з чилійського містечка Вальпарайсо, якого «лікували» в лікарні ім. Карлоса ван Бюрена протягом 9 місяців. За цей час дитина пролежала в лікарні 80 діб та пройшла не один курс антибіотиків. Офіційний діагноз був – «запалення середнього вуха», проте причини хвороби знайти не зміг ніхто. У лікарні дитина швидко поправлялася, але після виписки додому всі симптоми поверталися знову. Окрім того, маленький пацієнт затримувався у загальному розвитку.
Врешті-решт лікарі стали підозрювати щось недобре. Проте правда відкрилася випадково – якось сусідка по палаті помітила, як матір хлопчика робила йому укол таємно від лікарів. Вона відразу повідомила про це, і після обшуку під матрацом хлопчика були знайдені шприци і ампули з ліками. Матері заборонили через суд наближатися до сина, і він швидко почав поправлятися. Після лікарні його віддали бабусі, а матір стали примусово лікувати від синдрому Мюнхгаузена. На щастя, цей випадок не мав негативних наслідків, хоча в багатьох інших випадках результати бувають іншими.
Синдром Мюнхгаузена: лікування
Терапія цієї проблеми ще більш складна, аніж її діагностування. У більшості випадків психічно хвора людина не визнає за собою цієї патології. Адже знаючи, як імітувати хворобу, вона також добре знає, як треба прикидатися здоровою психічно.
Треба сказати, що медикаменти у даному сегменті використовуються вкрай рідко. Тим не менш, якщо у пацієнта спостерігаються підвищена тривожність чи депресивний стан, то лікар може назначати певні заспокійливі або ж транквілізатори.
Проте основним методом все ж таки залишається психотерапія. При цьому важливим кроком буде визнання самим хворим його проблеми. Не менш важливу роль відіграють родичі та друзі «Мюнхгаузена». Їх завдання у цьому випадку – м’яко та ненав’язливо допомогти йому впевнитися у наявності у себе захворювання і усвідомити, що з ним треба боротися.
У подальшому все залежатиме від психотерапевта. На даному напрямку розроблено досить багато різних методик, які допомагають змінити мислення та поведінку пацієнта – з тим, щоб він зміг позбавитися нав’язливих думок про хвороби та про свою непотрібність.
Помітивши симптоми такого розладу у себе чи своїх близьких, не потрібно соромитись чи відкладати візит до психотерапевта «на потім». Кваліфікована допомога спеціаліста допоможе вчасно скоригувати поведінку, попередивши розвиток як ускладнень, так і уже справжніх, невигаданих хвороб.
Фото: pixabay.com
