Інна Тихонова 
Незважаючи на однозначність біологічної класифікації, у різних країнах цю синкарпну (багатогніздну) ягоду відносять то до овочів, то до фруктів. Через що виникли суперечки, хто є ближчим до істини і як вплинула на уявлення про цей продукт географія його поширення? Цікаві відомості та сезонні рецепти – у матеріалі 50Plus.
Заокеанський гість
Батьківщиною цієї рослини вважаються джунглі Південної Америки. Дикі та напівкультурні форми нинішнього «короля грядок» зустрічаються у тамтешньому природному середовищі і досі. Як і в історичного попередника, у них – дрібні плоди, що більше нагадують смородину (крім томату, прикладами синкарпних ягід є конвалія та виноград).
Вперше обробляти томат як городню культуру почали давні перуанці. Сталося це близько 9 000 років тому, і метою вирощування трав’янистого однорічника стало вживання його їстівних соковитих плодів. Індіанські племена називали їх «томатль».
До Європи заокеанське насіння потрапило порівняно нещодавно: за версією науковців, у Старий Світ воно було завезене іспанськими мореплавцями, які першими побували на американському континенті. У XVI столітті ботанічна новинка прижилася в Португалії та Іспанії, поширившись звідти по всій Європі.
Ацтекське слово tomatl французи адаптували на власний лад, назвавши рослину tomate. А італійці назвали плоди нової культури по-своєму: pomo d’oro, тобто «золоте яблуко» (перші культивовані плоди були жовтого кольору).
На той час, коли ця рослина дісталася території сучасної України (у XVIII столітті), її плоди змінили колір, і в народі їх спочатку обізвали просто «червоненькими» (як баклажани – «синенькими»). Але згодом у нас прижилися й обидві європейські назви: французька (через культурну експансію за часів Наполеона) та італійська (завдяки популяризації середземноморської кухні з її культом Синьйора Помідора: цей овоч став обов’язковим компонентом багатьох тамтешніх страв – піци, соусів для пасти, салатів і навіть десертів).
Потрібно розібратися
Вибираючи між двома назвами, що залишаються у паралельному вживанні, кухарі негласно домовилися називати «помідором» свіжий плід, а «томатом» – термічно оброблений (сік, пасту та суп прийнято називати томатними).
Окрім французів та італійців, на селекційне розмаїття помідорів вплинули іспанці та голландці. Наразі ці плоди відрізняються за кольором (томати бувають червоними, рожевими, жовтими, білими, зеленими, бурими), формою (можуть бути кулястими або циліндричними) та розміром: від мініатюрних «Черрі» (cherry з англійської – «вишня») до великоплідного «Бичачого серця». Дрібними вважаються плоди томатів масою до 50 г, середніми – до 100 г, крупними – до 800 г і більше.
Попри те, що у світі виведено вже 10 000 сортів томатів, все ще немає ясності, як їх правильно називати: фруктами чи овочами? У різних країнах на це питання відповідають по-різному. Виходячи з того, що помідор належить до сімейства Пасльонових та роду Паслін, його логічно вважати овочем: рослини цієї ботанічної групи вирощуються як овочеві культури. Але з погляду тієї ж ботаніки, плоди томату називаються ягодами, через що в деяких країнах їх відносять до фруктів.
Оскільки в англійській мові між словами «фрукт» і «плід» немає різниці, довелося приймати безпрецедентне судове рішення про визнання помідора «овочем». У 1893 році Верховним судом США було визначено, що ботанічна приналежність до «ягід» не повинна відображатись у митному оформленні цих плодів: збори мають стягуватися як із «овочів», позаяк у кулінарному використанні томати подаються на обід, а не на десерт.
«Слава помідору»
Скульптуру з такою назвою встановлено в українському місті Кам’янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області. Регіон здавна спеціалізувався на вирощуванні ранніх тепличних та ґрунтових овочів і, зокрема, помідорів.
Іншою географічною точкою, пов’язаною з томатами, є старовинне іспанське містечко Буньоль: у цьому муніципалітеті в провінції Валенсія проводиться популярний фестиваль Ла Томатіна, відомий яскравими помідорними «побоїщами». Щороку в останню середу серпня сюди з’їжджаються 40 000 туристів, щоб закидати один одного 150 тоннами томатів. Свято влаштовується для привернення уваги до місцевого врожаю та фермерської праці.
Після широкої популяризації вирощування томатів ідею помідорних битв у іспанців запозичили китайці (провінція Гуандун) та колумбійці (муніципалітет Сутамарчан): «червоні побоїща» тепер відбуваються і в інших точках планети.
Корисні властивості
Цей овоч насправді є гідним вихваляння. Його плоди мають високі смакові, поживні та дієтичні властивості. При енергетичній цінності 19 ккал зрілі томати містять до 8% сухої речовини з клітковиною, органічними кислотами, білками, мінеральними речовинами, пектинами та цукрами.
Каротиноїди у помідорах представлені каротином, лікопіном, неалікопіном, фітоєном, лікосантином і лікофілом, органічні кислоти – лимонною, щавлевою, яблучною, винною, гліколевою та янтарною, жирні кислоти – лінолевою, пальмітиновою та стеариновою, фенолкарбонові кислоти – п-кумаровою, кавовою та феруловою, а ще є фолієва та аскорбінова кислоти обсягом до 45 мг на 100 г маси плода.
Крім того, в томатах багато абсцизової кислоти, сапонінів, стеаринів, антоціанів, вітамінів В1, В2, В3 та В5. У кожному кілограмі плодів міститься 2680 мг калію, 400 мг хлору, 270 мг фосфору, 140 мг сірки, 120 мг магнію, 110 мг кальцію, 40 мг натрію, 6 мг заліза, близько 2 мг марганцю та до 1 мг міді.
У помідорній шкірці виявлено цінний флавоноїд нарингенін, який має протизапальну дію, а холін, що міститься в м’якоті, зміцнює імунітет, підвищує гемоглобін, знижує холестерин, перешкоджає росту ракових клітин і жировому переродженню печінки.
Домашні заготівлі
Пріоритетом у сучасній європейській харчовій культурі є вживання томатів у свіжому вигляді, тож варто скористатися перевагами сезону збирання врожаю, щоб наситити організм потрібними мікроелементами. А запастися можна солоними і маринованими плодами: взимку така закуска виручить будь-яку господиню.
«Швидкі» помідори
Засолювання є найпростішим та найбільш заощадливим способом збереження овочів.
Відберіть невеликі томати, промийте їх зі щіткою і складіть у стерилізовані банки разом із насінням кропу, часником та гілочками петрушки.
Залийте овочі та зелень розсолом із розрахунку 1 ст. ложка солі та 2 ст. ложки цукру на 1 л води.
Аби томати просолилися швидше, плоди варто наколоти зубочисткою.
Консервовані помідори без оцту
Для цього рецепту на 3-літрову банку знадобиться 5 ст. ложок цукру, 2 ст. ложки солі та 1 ч. ложка лимонної кислоти.
Вимиті томати укладіть у банку разом зі спеціями (2 зубчики часнику, 5 горошин перцю, 5 гвоздик та 2 шматочки кориці).
Залийте овочі та прянощі окропом, дайте охолонути, після чого злийте воду.
Засипте в банку сіль, цукор та лимонну кислоту. Повторно залийте окропом і закатайте кришку.
Салат із бурими помідорами без оцту
На 2,5 л свіжого домашнього томатного соку знадобиться по 1,5 кг бурих томатів, моркви і солодкого перцю, 2 кг цибулі, 100 г солі, по 200 г рослинної олії і цукру.
Налийте в каструлю томатний сік, додайте олію, сіль та цукор. Поставте на вогонь та доведіть до кипіння.
Покладіть у каструлю із соком натерту моркву і кип’ятіть 10 хвилин. Потім додайте туди нарізану цибулю та варіть ще 10 хвилин. Наступним інгредієнтом стане подрібнений солодкий перець: його теж треба проварити із соком протягом 10 хвилин. І останніми кладемо в каструлю помідори: їх так само тушкуємо 10 хвилин.
Розкладаємо гарячий салат у стерилізовані банки та укупорюємо стерильними кришками.
Овочевий салат на зиму з рисом без оцту
На 3 кг томатів потрібно взяти по 1 кг цибулі, моркви та солодкого перцю, 200 г сухого рису (круглого), 500 мл соняшникової олії, склянку цукру та 1 ст. ложку солі.
Подрібніть у блендері або перекрутіть у м’ясорубці сирі помідори та моркву, пошаткуйте солодкий перець та цибулю. Промийте рис.
Влийте в емальовану каструлю пляшку рослинної олії, всипте сіль і цукор, покладіть рис та овочі.
Поставте овочевий салат на плиту, доведіть до кипіння і тушкуйте протягом години на тихому вогні при періодичному помішуванні.
Гарячий салат розкладіть у стерильні банки і закатайте кришками.
Аналогічним способом можна закрити на зиму томатний салат із перловою крупою, але на його варіння знадобиться на 20 хвилин більше часу.
Фото: pixabay.com
