Ніла Іваненко 
Тривога або депресія можуть підвищити ризик утворення потенційно небезпечних для життя тромбів або тромбозу глибоких вен (ТГВ). Це засвідчило нещодавнє дослідження команди Массачусетської лікарні загального профілю.
ТГВ може обмежити приплив крові до місця утворення тромбу та підвищивши тиск у венах. Ще більша небезпека виникає, якщо частина або весь цей тромб відривається та переміщається в легені, де може заблокувати приплив крові, спричинити задишку, біль у грудях і навіть смерть.
Протягом останнього десятиліття науковці часто звертали увагу на зв’язок між психічним здоров’ям людей та ризиком утворення тромбів. Однак суперечливі результати досліджень та ускладнювальні фактори (такі як приймання ліків учасниками та гіпертонія) перешкоджали розумінню того, як саме ці два явища пов’язані.
У своєму новому дослідженні медики зосередилися не лише на тому, наскільки сильно тривога чи депресія можуть підвищити ризик тромбозу глибоких вен, але й чому це відбувається.
«Мої дослідження базуються на даних моїх пацієнтів», – розповіла виданню Live Science докторка Рейчел Розовскі, провідна авторка роботи та директорка з дослідження тромбозу у відділенні гематології. Коли медикиня помітила у своїх пацієнтів зв’язок між тривалою тривогою/депресією та тромбами, то припустила, що ці психічні стани можуть наближати розвиток тромбозу.
Як проходило дослідження
Для вивчення цього зв’язку вчені ретроспективно вивчили дані близько 119 тисяч осіб. Ці дані, що, зокрема, включали вимірювання активності мозку, пов’язаної зі стресом, були отримані за допомогою позитронно-емісійної томографії (ПЕТ).
Дослідники порівняли активність мигдалеподібного тіла – області мозку, що реагує на потенційні загрози, – з активністю вентромедіальної префронтальної кори, що допомагає регулювати мигдалеподібне тіло й контролювати емоційні реакції людини. Таким чином, дослідники отримали знімок нейронної активності, пов’язаної зі стресом (SNA).
Дані також передбачали вимірювання високочутливого С-реактивного білка, показника запалення та варіабельності серцевого ритму, маркера адаптивності. Що вища варіабельність серцевого ритму, то краще організм може впоратися зі стресовими ситуаціями.
З усієї когорти учасників у близько 106 450 осіб дослідники діагностували тривожний синдром, а у 108 790 – депресію. У багатьох учасників спостерігалися обидва стани.
Протягом 3,6 року близько 1780 учасників дослідження перенесли тромбоз глибоких вен. У тих, у кого в анамнезі була тривожність та депресія, ймовірність зіткнутися з ТГВ була, відповідно, на 53% та 48% вищою, ніж у тих, у кого в анамнезі не було жодного з цих станів.
Ба більше: з 1520 осіб, що пройшли ПЕТ-сканування, у тих, хто мав тривожність або депресію, спостерігався вищий рівень SNA, ніж у тих, хто не мав жодного з цих станів. У людей із вищим, ніж зазвичай, рівнем цієї активності ймовірність виникнення ТГВ була вищою на 30 відсотків.
Потім команда виявила, що стрес пов’язаний з більш активним утворенням білих кров’яних клітин – рушійної сили запалення. Раніше вчені попереджали, що це сприяє зсіданню крові.
Тепер команда заявила: три потенційні механізми пов’язують тривогу та депресію з тромбозом глибоких вен: вищий рівень SNA, запалення та знижена варіабельність серцевого ритму. Схоже, що більше стресу відчуває людина, то вищий в неї ризик тромбозу глибоких вен, зауважили дослідники.
Результати дослідження опублікувало видання American Journal of Hematology.
Фото: pexels.com
