Ніла Іваненко 
У тісноті невеликої печери на південь від Парижа вчені виявили те, що може бути найдревнішою тривимірною мапою регіону, в якому наприкінці кам’яного віку мешкали мисливці та збирачі.
Про знахідку повідомили провідні автори дослідження – Медар Тірі з Центру геологічних наук Франції та Ентоні Мілнс з Університету Аделаїди (Австралія). За словами вчених, близько 20 тисяч років тому доісторичні люди нанесли різьблення на кам’яну підлогу та відшліфували зображення, внаслідок чого вийшло щось подібне до мініатюрної моделі навколишньої долини.
У міру того, як на мапу ззовні потрапляла вода, на кам’яній поверхні оживали прокладені древніми картографами річки, дельти, ставки та пагорби. За словами науковців, характер течії води вказує на «функціональну, поетапну «інсталяцію» річкової системи», яка загалом відповідає долині, де розташована печера.
«Точність зображення цієї гідрографічної мережі свідчить про чудову здатність до абстрактного мислення в тих, хто її малював, і в тих, для кого вона призначалася», – написала команда в статті, яку опублікувало видання Oxford Journal of Archaeology.
А) Різьблення на підлозі печери. B) Карта місцевої долини, що показує порівняльні моделі.
Що ще відомо про знахідку?
Печера Сегоньоль 3, в якій знайшли тривимірну мапу, є частиною знаменитого комплексу пісковикових споруд Франції, де археологи в різні часи знайшли понад 2000 доісторичних гравюр кам’яного віку. Печера цікава дослідникам передусім тому, що вона належить до кінця кам’яного віку – епохи пізнього палеоліту: саме тоді в цій місцині з’явилися перші поселення людей.
У ході дослідження науковці Тірі та Мілнс простежили, як вода під час дощу проникала в печеру через тріщини та текла по підлозі, частково затримуючись в заглибленнях. А найпомітніший та найвищий з цих басейнів демонструє ознаки того, що його збільшили та поглибили людські руки. Швидше за все, він діяв як водонапірна вежа: подавав дощову воду далі в печеру.
Примітно те, що разом із найдревнішою картою команда виявила в печері Сегоньоль 3 висічені зображення тварин, зокрема коней, розповіло видання Science Alert. Потенційно це означає, що найдавніша мапа була дороговказом для мисливців.
Роздивляючись кам’яні різьблення мапи, археологи побачили у звивистих борознах річки, річкові дельти та водно-болотні угіддя. Виразна тераса могла відображати плато тутешньої долини, а канавки, що проходили в середині, могли являти собою річку Еколь та її притоки. Ті, хто створював мапу, не оминули своєю увагою й навколишні ставки, яри та передгір’я.
Загалом «гравійована підлога печери Сегоньоль 3, мабуть, є зображенням просторових взаємин ландшафтних об’єктів і може вважатися мініатюрою природних об’єктів та їхніх взаємозв’язків у прилеглому ландшафті», зауважили автори роботи.
«Будь-яка інтерпретація доісторичних наскельних малюнків завжди потребує обережності», – наголосили Тірі та Мілнс. Але якщо це справді графічна карта регіону, науковці вважають, що доісторичні люди могли використовувати її для полювання, навчання, розповідання історій або проведення ритуалів, пов’язаних із водою.
