Ніла Іваненко 
Дослідники під керівництвом археолога Яна Шиманського з Варшавського університету (Польща) виявили на археологічному об’єкті Сан-Ісідро в Сальвадорі п’ять керамічних фігурок з драматичними виразами облич. Артефактам – близько 2400 років.
Учені припустили, що корінне населення регіону могло використовувати їх, як маріонеток. І що, ймовірно, вони відігравали ключову роль у традиційних ритуалах, які проводилися на вершині піраміди.
За словами дослідників, три ляльки мають зріст близько 30 сантиметрів, а ще дві – близько 18 та 10 см.
Чим особливе це відкриття?
У всіх фігурок відкриті роти. Деякі демонструють свої язики. А три найбільші мають знімні голови та невеличкі отвори на шиї та маківці. Керівник розкопок Ян Шиманський швидко зрозумів: якщо пропустити через ці отвори мотузку, можна керувати фігурками, як маріонетками. Зокрема, можна повертати голови, створюючи ілюзію, наче ляльки співають, скандують чи розмовляють.
Радіовуглецеве датування та аналіз кераміки засвідчили, що ці предмети, ймовірно, були поховані на вершині піраміди близько 400 року до нашої ери. Тобто у середній докласичний період – за часів, коли мезоамериканські культури, як-от сусідні мая, перебували на межі розвитку писемності та створення складних ієрархічних суспільств.
Учені вважають, що фігури були розташовані в ритуальній конфігурації. Учасниця дослідження Барбара Арройо припустила, що загальна орієнтація ляльок на захід може пов’язувати їх із символікою заходу сонця і смерті в мезоамериканському світогляді.
«Фігурки Болінас»
Артефакти належать до так званих «фігурок Болінас», розповіло видання Arkeonews. Цей стиль дослідники виявляли раніше на різних археологічних пам’ятках. Часто цих ляльок знаходили фрагментованими. Знаменне відкриття цілих рухливих фігурок, які використовувалися в поховальних ритуалах мая, відбулося 2012 року на археологічному об’єкті Такалік Абадж у Гватемалі.
Ляльки, знайдені там та в інших місцях, часто мали хитромудрі прикраси, спідниці та зачіски, вирізані на глині. Примітно, що одна з фігурок у Такалік Абадж мала нефритову сережку, яку можна було знімати.
Команда Шиманського вважає, що п’ять лялечок із Сан-Ісідро, можливо, мали мініатюрні прикраси, одяг із тканини чи соломи та «носили» перуки. Керівник дослідження припустив, що завдяки зміні одягу ці «глиняні актори» могли грати різні ролі. Він також звернув увагу на вирази їхніх облич, які, здається, оживають залежно від кута, під яким на них дивляться.
Хоча деякі вистави за участю цих фігурок, швидше за все, були освітніми чи розважальними (як у нинішніх лялькових театрах), основне призначення ляльок – участь у релігійних ритуалах.
Щоб отримати більш глибоке уявлення про вистави та ритуали, пов’язані з ляльками, а також про ляльководів, що ними керували, команда активно продовжує розкопки піраміди. Науковці вважають, що поселення Сан-Ісідро могло функціонувати як торгівельний вузол, сприяючи обміну культурами, ідеями та мовами в Центральній Америці та за її межами.
Результати дослідження опублікував журнал Antiquity.
Фото: M. Sokołowski / PASI
