Інна Тихонова 
Друга зустріч Нового року – Старого – супроводжується давніми народними ритуалами, що виходять за межі святкової трапези.
Історичний казус
Два Нових роки в Україні пов’язані з різницею літочислення та не визнанням православною церквою запровадженого 1918 року Григоріанського календаря, за яким інші країни жили з 1582 року. У народі теж новація прижилася не відразу: всупереч календарній реформі, Новий рік східні слов’яни продовжували відзначати за юліанським календарем або за «старим стилем». На відміну від 1 січня, через два тижні гуляти дозволялося без обмежень у їжі та веселощах, бо піст до 13-14 січня закінчувався.
Крім східнослов’янських країн, Старий Новий рік відзначають також у Грузії, Казахстані, Чорногорії, Сербії, Македонії та німецькомовних кантонах Швейцарії. Цікаво, що різниця між календарями поступово збільшується: раз на 100 років до сотні додається один день, якщо кількість сотень на рік від Різдва Христового не є кратною чотирьом. З 2101 року Різдво та Старий Новий рік настануть на день пізніше.
Доленосна зустріч
13 січня у церковному календарі значиться як день пам’яті преподобної Маланії (Маланки або Меланки), а 14 січня – день святителя Василія Великого. Тож староноворічну ніч із 13 на 14 січня у народі називають зустріччю Василя з Маланкою.
Увечері на Маланку молодь розважалася тим, що влаштовувала свою долю. У хлопців напередодні свята з’являвся другий шанс домогтися руки коханої дівчини. Якщо раніше сватання не увінчалося успіхом, то попри відмову («гарбуз»), на Старий Новий рік можна було засилати сватів знову. А дівчата на Маланку гадали на судженого. У народі казали: «На Василя нагадаєш – не минеш». Під час дівочих ворожінь хлопці за традицією знімали з огорож ворожок хвіртки, і повернути вкрадене батьки дівчат могли лише через магарич.
Староноворічні ворожіння
Декілька старовинних дівочих ворожінь дійшли до наших днів. Наприклад, увечері потрібно вийти за поріг і звернути увагу на першу тварину, котра з’явиться на шляху: на неї буде схожий і суджений. Наприклад, вівця – до тихого і поступливого чоловіка, а пес – не до вірного друга, а до собачого життя.
Ще можна насипати біля воріт три купки зерна. Якщо доранку вони вціліють, це до сімейного благополуччя, а якщо їх хтось зруйнує, то навпаки.
Традиції радять покласти на ніч під подушку гребінець і перед сном прошепотіти: «Суджений-ряджений, прийди, волосся моє розчеши!» Хто присниться, той стане чоловіком.
Щедрий вечір
На Василя відзначають Василів вечір – або «щедрий». Цього дня заведено накривати багатий стіл. Щоб віддячити щедрувальників та засівальників, господині печуть пироги, смажать млинці та ліплять вареники. Особливо актуальними є страви зі свинини, бо святий Василь вважається покровителем свинарів.
Як і на Різдво, на Василя готують кутю, котра називається щедрою. На відміну від пісної (на Коляду), щедру кутю прийнято заправляти салом та м’ясом – скоромниною. Варити кутю потрібно рано-вранці, не спускаючи очей із начиння. За повір’ям, горщик, що тріснув, або кутя, що випала з горщика, – до біди. Якщо кутя вдасться, її треба з’їсти без залишку, а за поганої прикмети варево потрібно викинути разом із горщиком у ополонку.
Щедрого вечора кутя ставиться на місце під образами – на покуті. Сідати вечеряти на Старий Новий рік треба, як і на Різдво, всією родиною. Важливо всім бути у чистому одязі. А після вечері прийнято вибачатися за образи, щоб зустріти Новий рік у злагоді.
Частування – за побажання
Якщо на Різдво колядують, то на Старий Новий рік, щедрого вечора, щедрують: співають обрядові пісні щедрівки, в яких бажають господарям дому достатку в новому році та всіляких гараздів: «На щастя, на здоров’я, на нове літо роди, Боже, усяку пашницю – пшеницю і жито!»
Колись щедрівки були веснянками, бо до XV століття слов’яни святкували Новий рік у березні. Це була пора повернення птахів з теплих країв, тому багато старовинних щедрівок містять згадки про весняних птахів – в’юрків, зозуль або ластівок.
Кому не можна засівати
За давнім звичаєм, староноворічні обходи робляться після заходу Сонця, коли розгулюється нечиста сила. Щедрувальники, як і різдвяні колядники, обходять домівки з вечора до півночі.
Перший гість приносить у дім щастя. Добрим знаком вважалося, якщо це був хлопець із багатодітної родини із міцним господарством. Не віталося, якщо першою гостею ставала дівчина чи жінка дітородного віку. І зовсім поганою прикметою вважалося відкрити двері першому гостю, коли це стара діва, вдова, каліка чи дід або баба. Тому дівчата здебільшого не посівають, а якщо ходять щедрувати, то не заходять до хати або приходять після парубків.
Увечері 13 січня (Маланкин вечір) щедрують дівчатка, дівчата та жінки. А 14 січня засівають лише хлопчаки, парубки та чоловіки.
Давня містерія
Водіння кози є народним обрядом із глибини століть. Своїм корінням містерія сягає у дохристиянське минуле, де коза була тотемною твариною, пов’язаною із вшануванням пращурів. Цей образ є символом багатства та родючості. Кульмінація містерії – танок кози. Це уособлення відродження життя.
Звичай «водити Маланку» полягає в тому, що група хлопців у масках жартома розігрує ритуальне дійство. Хтось із щедрувальників перевдягається у жінку: це Маланка. Компанію їй складають баба з дідом, козак, циган, єврей, лікар, ведмідь, журавель та ін. Дівчата теж зображували наречену Маланку та її нареченого Василя. У компанії веселих свідків Маланка та Василь ходили дворами та щедрували.
Сила зерна
Після завершення обходу ряджені йшли на перехрестя спалювати обрядові снопи соломи – «Діда» чи «Дідуха». Водночас треба було стрибати через багаття: вогонь очищав щедрувальників від впливу нечистої сили.
А на світанку наступного дня із зерном у рукавицях та торбах традиційно ходять посівальники. Найбільш щедро слід обдаровувати першого гостя. А відвідувати насамперед треба родичів та хрещених. Зайшовши в оселю, посівальник сипле зерном і вітає господарів із Новим роком. Викидати розкидане зерно не можна, його збирають і зберігають до сівби.
Вранці треба пройти між деревами із заклинанням: «Як обтрушую я сніг, так обтрусить всякого гада весною святий Василь». 14 січня слід струснути плодові дерева, бо святий Василь охороняє сади від шкідників.
Іній на деревах 14 січня віщує багатий мед. Туман у Василів день – до врожаю. Завірюха у Василів вечір – до великої кількості горіхів. А ясна ніч та зірки на небі на Старий Новий рік обіцяють щедрий ягідний сезон.
***
Обрядові щедрівки
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!
На щастя, на здоров’я та на Новий рік,
Щоб уродили краще, ніж торік,
Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові, з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!
***
Сію, сію, засіваю,
З Новим роком вас вітаю!
На той новий рік
Щоб ліпше вродило,
Ніж торік!
Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:
Щоби діти всі були здорові,
Їсти кашу готові,
Щоб вам була з них потіха,
А нам – грошей хоч півміха!
***
Щедрик ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
А цього мало –
Дайте ще сала!
Ще того трішки –
дайте лепішки.
Або дайте ковбасу,
Я додому понесу!
А як дасте кишку,
То з’їм в затишку!
***
Ой сивая та і зозулечка!
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Усі сади та і облітала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А в одному та і не бувала.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А в тім саду три тереми.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
У першому – красне сонце.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
У другому – ясен місяць.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А в третьому – дрібні зірки.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Ясен місяць – пан господар.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Красне сонце – жона його.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Дрібні зірки – його дітки.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
***
Щедрик, щедрик, щедрівочка!
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Фото: etnosoft.com.ua
